Історія УГКЦ у підпіллі вміщує багато
особистих історій шляху служіння і покликання – драматичних, показових і
майже неймовірних. Одна із них – історія отця Михайла Косила й
підпільної «косилівської» семінарії в селі Дора біля Яремча, створеної
на початку 70-х років.
Про таємну семінарію у Дорі, знамениту пасіку і церкву на стриху
розповів у програмі «Добра розмова» від 20 грудня о. Богдан Іванюк,
семінарист-«косилівець», нині парох у смт. Делятин Івано-Франківської
області.
Отець Михайло був племінником єпископа Симеона Лукача, якого УГКЦ
зараховує до новомучеників. Блаженний Симеон благословив його на
священство у 1958 році, і у тому ж році отець Михайло був заарештований –
за те, що збирав підписи, щоб зачинену церкву св. Іллі у Дорі повернули
греко-католикам. Здавалося б, нерозсудлива акція в умовах заборони
Церкви, проте не зовсім так: тоді вдалося зібрати 1250 підписів вірян,
тобто люди не побоялися заявити про свої переконання. Як і сам отець
Михайло – послідовник монахів-студитів і новочасних мучеників віри, яких
у ті часи було так багато. Проте Провідники підпільної УГКЦ розуміли,
що одне із важливих завдань – виховання молодого покоління священиків,
оскільки старше було репресоване і майже винищене. Так постала підпільна
духовна семінарія у Дорі, яка діяла від 70-х й до проголошення
Незалежності України. Містилася вона у хаті о. Михайла Косила у Дорі,
неподалік від Яремча (тепер - музей підпільної УГКЦ).
«Хата отця Михайла стала підпільною церквою і семінарією, - розповідає
один із «косилівців», о. Богдан Іванюк, який навчався там у середині
80-х років. – Я повернувся з армії, пішов до сповіді до отця Михайла.
Відчував своє покликання – бо бачив і людей, які несли віру у ті тяжкі
часи, і родина у мене була така, а після цієї розмови з отцем Михайлом
утвердився у цій своїй певності. Так і залишився у семінарії…»
Всі вихованці підпільної семінарії у Дорі приймали свячення у
неодруженому стані. Це, не в останню чергу, зумовлювалося готовністю до
переслідувань з боку КДБ – у 70-ті роки цей тиск був не таким гнітючим і
фатальним, як у 40-і, коли за служіння УГКЦ засуджували на десятиліття
заслання чи смерть, але все ж. «Якби мене судили, а поряд були дружина й
діти, я не впевнений, що витримав би і не зрікся, - казав отець
Михайло. – Найбільше можна було послужити, будучи вільним…»
З «косилівської» семінарії вийшли понад 20 священиків, серед яких –
митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василь Семенюк. Отець Богдан
Іванюк належить до так званої третьої генерації греко-католицьких
священиків, які навчалися у часи підпілля у 80-х і були висвячені на
початку 90-х, у переддень Незалежності України. Вихованці семінарії
Михайла Косила служать і за кордоном, і в Україні – найбільше ж у
Коломийській єпархії.
Отець Михайло надихнув до священичого покликання багатьох – зокрема,
Блаженнішого Святослава. Батьки майбутнього Глави УГКЦ були близько
знайомі зі священиком і часто брали участь в підпільних богослужіннях.
На сьогодні ведеться дослідження «косилівського» феномену – служіння й
виховання нового покоління священиків в умовах підпілля й переслідувань
впродовж десятиліть. Це важливий матеріал і в історії УГКЦ, і в історії
України ХХ століття – як свідчення боротьби, вірності і віри. Про
підпільну духовну семінарію та отця Михайла Косила знято документальний
фільм, який можна подивитися тут:
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар