Святий
Климент Олександрійський велич і значення мученика описує такими
словами: “Мученик дає потрійне свідчення: про себе, що він зі справжньою
вірністю вірі стоїть при Богові; проти свого противника, що він
надаремно наступає на того, що непохитний у любові; для Господа, що в
його науці знаходиться Божа переконлива сила, яку навіть боязнь смерти
не може побідити”. Свята Церква від перших віків християнства високо
цінила й цінить заслуги мучеників, їх почитає, їх ставить нам за взір
геройської любови до Бога та визнавання святої віри. Деякі з них, що в
особливий спосіб відзначилися своєю ревністю і мужністю у визнаванні
святої віри та чудами, що ними їх Господь Бог прославив після смерти,
мають у церковному році свої урочисті празники. До них належить святий
мученик Димитрій, якому свята Церква дала титул великомученика й
мироточця. Східна Церква святкує його пам’ять 26 жовтня, а Західна
Церква — 8 жовтня.
МУЧЕНИЦЬКА СМЕРТЬ І ПРОСЛАВА СВЯТОГО ДИМИТРІЯ
Святий Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті
Солуні, по-грецьки — Тессалоніке, де його батько був високим цісарським
достойником. Після смерти батька цісар Максиміліян зробив його
солунським проконсулом. Святий Димитрій від дитинства був вихований у
християнській вірі. Хоча займав високу посаду, але свою віру явно
визнавав та був апостолом своєї віри. За це цісар Максиміліян наказав
вкинути його до в’язниці. Будучи в ув’язненні, святий Димитрій
благословив святого Нестора на боротьбу з цісарським непереможним
гладіятором Лієм. Святий Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках,
переміг та вбив його. Цісар, довідавшись, що Димитрій благословив
Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх вояків, і вони прокололи тіло
Димитрія списами. Це було 306 року. Пам’ять святого Нестора Східна
Церква відзначає наступного дня після празника святого Димитрія.
Геройську віру святого Димитрія Господь Бог прославив не тільки
різними чудами після його смерти, але також нетлінністю тіла та
мироточивістю. Коли, через сто років після його смерти, відчинили гріб —
то знайшли його тіло нетлінне, а його кості видавали пахуче миро, яке
зціляло недужих.
КУЛЬТ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ
Дар чудес, нетлінність тіла та мироточивість стають джерелом великого
й широкого культу святого Димитрія не тільки в Греції, але й по цілій
Слов’янщині. До його гробу з року в рік з усіх сторін поспішають сотні й
тисячі паломників. Він допомагає в кожній біді й потребі. Жовніри
вибирають його за свого опікуна. У V столітті над його гробом побудовано
величний храм. Як широко його культ охопив слов’янські землі, свідчить
те, що тільки на Балканах є понад двісті церков, присвячених святому
Димитрієві.
Культ святого Димитрія приходить з християнською вірою і на наші
українські землі. Про цей культ о. Андрій Трух (ЧСВВ) у книзі Життя
святих пише: “У Русі-Україні святий мученик Димитрій утішався великим
почитанням. Почин до цього дала облога Царгорода нашим князем Олегом.
Літописець Нестор згадує, що коли руські війська зломили грецьку силу,
то “убояшася греци і рекоша: ність се Олег, но святий Димитрій послан на
ни от Бога”. А пізніше, коли християнська віра поширилася між нашим
народом, тоді князі, їх війська й усі вірні віддавали себе святому
Димитрієві в опіку” (Том IV, с. 106).
Князь Ізяслав Димитрій Ярославич заснував у Києві приблизно в 1057
році монастир у честь святого Димитрія. У 1197 році великий князь
Всеволод Димитрій Юрійович († 1212) отримав як дар зі Солуня дошку з
труни і сорочку святого Димитрія. Дошка видавала миро, яке лікувало
хворих. У честь святого Димитрія цей князь збудував на княжому дворі у
Володимирі величний храм, де склав згадані мощі. На наших рідних землях
було досить багато церков, присвячених святому Димитрієві.
Празник святого Димитрія належить до середніх свят. З цим празником
пов’язана згадка про землетрус, який був у Царгороді 26 жовтня 740 року.
У богослуженні в день святого Димитрія свята Церква пригадує нам його
геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього
Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й
тіла та помагає в кожній потребі. “Мучениче страстотерпче, святий
Димитріє, — співаємо на стихирах вечірні, — ти чудами світиш світові,
наче сонце. Тож святкуючи твою пам’ять, ми всі радіємо твоїми чудами… ” А
в п’ятій пісні канону утрені читаємо: “Ті, що з вірою щиро прибігають
до твого храму, Димитріє, скоро звільняються від недуг і душевних
терпінь”.
Він заступається за нас перед Богом: “Сьогодні побожно святкуємо
празник Димитрія страстотерпця, бо він безустанно молиться до Христа,
щоб усім дати мир і милість”, — каже сідален на утрені. “Маємо тебе, —
сказано у стихирі на стиховні малої вечір¬ні, — як дателя багатьох
дарів. Господній угодниче, бо ти сповняєш просьби, що їх завжди маємо”.
Святий Димитрій не тільки чудотворець і заступник у небі, але й
мироточець. “Димитріє, — читаємо в першій пісні канона утрені, — ти
створене джерело пахучого й щирого мира, омий моє серце від мерзоти
пристрастей, і практикуванням чеснот зроби мене запахом Христовим, ум
мій ублагородни, щоб оспівував твої божественні благодаті”.
СВЯТИЙ ВЕЛИКОМУЧЕНИК ДИМИТРІЙ — НАШ ВЗІРЕЦЬ І ЗАСТУПНИК
Головна мета святкування празників святих мучеників — розмірковувати
над їхнім геройським визнаванням святої віри, ми повинні вчитися від них
свою віру любити, її цінувати та мати мужність її визнавати. Визнавання
віри це одна з ознак доброго і практикуючого християнина. Такий
християнин своєї віри ніколи не ховає, не стидається її, не перечить їй,
нею не торгує, її не змінює, але визнає її словом, ділом і цілим своїм
життям. Такої віри від кожного з нас вимагає сам Ісус Христос, який
каже: “Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед
моїм Отцем Небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того і я
зречусь перед Отцем моїм Небесним” (Мт. 10, 32-33).
Усе наше життя і кожний його акт повинен бути проповіддю нашої святої
віри. “Визнавання віри, — каже святий Йоан Золотоустий, — діється не
тільки устами, але й ділами. І коли їх нема, то ми наражаємо себе на
небезпеку, що будемо покарані з тими, які свою віру заперечили”.
Свята Церква бажає і доручає, щоб ми святих не тільки наслідували,
але й до них у справах душі й тіла прибігали. Немає сумніву, що Господь
Бог радо вислуховує просьби тих, які за Нього свою кров пролили і своє
життя віддали. “Хто з великою вірою прибігає до мученика, — каже слуга
Божий митрополит Андрей Шептицький, — той може за його заступництвом
усього очікувати від Бога”. Теодорет представляє у подробицях різні
дари, які можна очікувати від мучеників: здоров’я, потомство, щасливу
подорож, оздоровлення, а своє твердження доводить цікавим описом.
“Доказом того, що молитва з вірою буває вислуханою, — пише він, — є ті
вота, які свідчать про оздоровлення. Ті вота представляють очі, ноги,
руки, зі золота або срібла, бо святий приймає прості та скромні дарунки
від жертводавців, які спромоглися на них. Ті дари свідчать про
оздоровлення, які одержали жертводавці і про могутність мученика, що там
лежить”. Через церковний рік проходить ціла історія Церкви: від
немовлят, яких убив Ірод Христа ради і великого Стефана, до тих, які
життя поклали за ікони й до нашого священномученика Йосафата,
архиєпископа полоцького” (Про почитання святих, 1941).
ο. Юліян Катрій, ЧСВВ, “ПІЗНАЙ СВІЙ ОБРЯД”
Джерело: ДИВЕНСВІТ
***
Святого і славного великомученика Димитрія Мироточця
Тропар, глас 3: Як великого поборника в бідах знайшла тебе
вселенна, страстотерпче;* ти перемагаєш народи, бо, як скинув ти Лієву
гординю* і на подвиг сміливим учинив ти Нестора,* так, святий Димитріє,
молися Христу Богу,* дарувати нам велику милість.
Кондак, глас 2: Крови твоєї струями, Димитріє, Бог Церкву
обагрив,* давши тобі кріпость непобідиму і зберігаючи град твій
непошкодженим,* бо ти – його твердиня.
Святий Димитрій народився в македонському місті Солуні, де його
батько був начальником міста і тайним християнином. Побожні батьки
побожно виховали й свого сина, а вмираючи, залишили йому не тільки
маєток, але й інший, набагато цінніший скарб – глибоко вкорінену в серці
святу віру. Імператор Максиміян довірив молодому, але хороброму і
мудрому Димитрієві уряд, який виконував його батько, і наказав йому
переслідувати й мучити християн. Однак дуже скоро імператорові донесли,
що Димитрій не тільки не переслідує християн, але й сам прилюдно визнає
християнську віру та інших до неї навертає. Імператор, повертаючись з
війни, зумисне увійшов до Солуня, щоб цю справу дослідити.
Святий
Димитрій був уже готовий до мук; він попросив свого вірного слугу Лупу,
щоб після його смерти усе майно він роздав убогим. А сам, ставши перед
царем, визнав, що він християнин, і жодна сила не змусить його зректися
Христа Спасителя. Імператор велів кинути його до в’язниці, де святий
перебував у молитві і де, згідно з переданням, удостоївся бачити ангела
небесного, який скріпив його й утішив надією скорої мученицької смерти.
Імператор
Максиміян влаштував для свого війська і для мешканців Солуня видовище:
християни мусили боротися з одним дуже могутнім велетнем на ім’я Лий,
якого імператор возив зі собою. Був той Лий такий сильний, що ніхто не
міг його побороти, він кожного підносив угору й кидав на гострі списи,
що стирчали з землі. Так гинули християни, а безсердечні погани
втішалися їх смертю.
Був у Солуні один юнак на ім’я Нестор,
християнин, слабкий тілом, але сильний вірою. Він поспішив до в’язниці,
де сидів Димитрій, і попросив у нього благословення на двобій із Лиєм.
Святий Димитрій, після спільної молитви, поблагословив Нестора і сказав
йому пророчим духом, що Лия він поборе, а потім постраждає за Христа.
Пішов Нестор туди, де відбувалося поганське видовище, і став проти Лия.
Засміялися усі, починаючи від царя, що слабосилий юнак поривається на
такого велетня. Тоді Нестор сказав їм, що він є християнином і уповає на
поміч Ісуса, Спасителя свого. Лий кинувся на нього, і всі чекали, коли
Нестор упаде на списи, натомість він сам ухопив велетня, підніс його над
головою і з розмаху кинув об землю. Упав Лий на гострі списи, бризнула
його кров, а всі, що це бачили, вголос стали величати: “Великий є Бог
християнський”.
Розлючений цар наказав стяти Нестора мечем, і так
мученик Христовий віддав свою душу за Христа. А коли всі дізналися, що
на славний подвиг Нестора благословив Димитрій, тоді імператор, аби
відімстити за смерть Лия, наказав воїнам вдертися до в’язниці і списами
вбити святого Димитрія. Сталося це 26 жовтня 306 р. Тіло святого
мученика поховали християни. Його вірний слуга Лупа взяв плащі й
перстені святого Димитрія і, торкаючись ними хворих, їх оздоровляв і
проганяв бісів. Коли про це довідався мучитель, то наказав стяти Лупу
мечем, і так прибуло небу на одного святого мученика більше.
А
коли прийшла свобода, коли свята віра стала всюди ширитися, тоді над
гробом святого Димитрія постала церква, до якої горнулися хворі зі всіх
сторін, бо як не можна полічити зірок на небі, так не можна порахувати
всіх чудес, які діялися при мощах святого великомученика. Леонтій,
вельможа з Ілирії, оздоровлений біля гробу святого Димитрія, звів
замість первісної церкви другу, величнішу і прекраснішу. Під час будови
було знайдено мощі святого Димитрія, цілком свіжі і цілі, а з них
витікало пахуче миро. Мощі святого великомученика поклали в золотоковану
домовину, а Бог прославив їх ще численнішими чудами. І так, у найтяжчих
скорботах солуняни шукали допомоги у святого Димитрія і ніколи не
розчаровувалися. Він своїми молитвами врятував місто від страшної
пошесті, він захистив його від ворожого поганського набігу, він звільнив
багатьох невільників. Коли в Солуні настав страшний голод, то святий
Димитрій явився на морі корабельникам, що везли збіжжя, і велів їм
повернути й плисти до Солуня, що вони й зробили.
На Русі з
найдавніших часів, коли наші предки прийняли святу віру, святий Димитрій
завжди був у великому почитанні. А початок цьому поклала облога
Царгорода князем Олегом. Літописець Нестор пише, що коли руські війська
зламали грецьку силу, то греки перелякалися і казали, що це не Олег, а
святий Димитрій, посланий Богом. А потім, коли віра Христова, як сонце
ясне осяяла святу Русь, тоді князі, їхні дружини і всі вірні віддавали
себе під опіку святого Димитрія. Так, свідчить літопис, 1198 р. великому
князеві Всеволоду Юрієвичу Володимирському привезли з Солуня ікону
святого Димитрія. Та ікона (згідно з переданням) була написана на дошці з
первісної домовини святого великомученика. Вона у великій почесті
зберігалася у Володимирі, а згодом у Москві. У нас дуже багато церков
зведено на честь святого Димитрія, і віками Русь почитатиме великого і
святого мученика, який молиться за нас до Бога і випрошує нам ліпшої
долі.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар