Святого апостола Симона Зилота
Тропар, глас 3: Апостоле святий Симоне,* моли милостивого Бога,* щоб відпущення прогрішень подав душам нашим.
Кондак, глас 2: У похвалі всі ублажім Симона
богомовного,* що ясно поклав премудрости учення в душах благочестивих,*
бо престолові слави нині пристоїть і з безплотними веселиться,* молячися
неперестанно за всіх нас.
У Галилейському місті Кані в домі одного побожного жида на ім’я
Симон було весілля, він одружив свого сина. Зійшлися гості, посідали за
столи, у веселій і жвавій розмові та в радісній забаві їм швидко минув
час. Там, де сиділи старші віком, була лиш одна бесіда – про те, коли
Господь пошле їм Месію, коли сповняться слова пророків, коли Він
звільнить народ свій з ярма неволі, яка його давить і тисне. Та хто його
знає, як довго ще доведеться чекати, а ворог лютує, казиться, а народ
страждає та тільки те й може, що молиться: “Нині Месію, якщо б зіслати з
висот неба Господь захотів, то в одну мить, як буря двигнеться люд
увесь, повстане народ! У клапті окови порве гнітючі, в порох оберне
вражий ’му рід. Та що ж, як надармо днями й ночами люд виглядає, люд
Його жде, жде і благає Бога з сльозами кращої долі... Але не приходить
Месія, вождь наш, щоб доконати ворога Юди та й підкорити нам цілий цей
світ, і владу над ним в наші руки віддати!.. Може, нам треба чекати
багато ще літ? Та наша недоля вже міру давно перебрала, народ до Бога
возносить руки, в небо несеться голос розпуки – Бог усе чує і числить
сльози; а Його сила, яка нас карала, так піднесе нас, усе нам
проститься! Бог над нами змилосердиться, де бо недоля тяжить найлютіша,
поміч там Божа є найпевніша!”
Правда, тридцять літ назад в Єрусалимі діялися якісь дивні дива.
На небі явилася незвичайна звізда, пастухи коло Вифлеєму говорили, що
ангел благовістив їм добру вість та велів іти до міста і там поклонитися
Дитятку, яке знайшли вони у вертепі, в яслах на сіні. А праведний
старець Симеон перед смертю своєю казав у святині, що Бог вже послав
Месію. Але з того часу ні слуху, ні духу, і хто його знає, чи: “Ми
діждемося Його приходу, може чекати нам ще сотні літ, поки небесна та
осолода, поки Месія зійде на світ!”
Так вони втішали себе взаємно. А серед тих весільних гостей були
також Ісус, якого називали Сином Йосифа теслі, і мати Його, Марія. Ісус
тоді починав прилюдно навчати, і були в Нього учні, бідні рибалки, які
горнулися до Нього.
Весілля було саме в розпалі. “Коли ж не вистачило вина, мати
Ісусова й каже до Нього: «Вина в них нема». Відрік їй Ісус: «Що мені,
жінко, – а й тобі? Таж не прийшла година моя!» Але мати Його мовила до
слуг: «Що лиш скаже вам, – робіть». Було ж там шестеро кам’яних посудин
на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки.
Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою». Вони й виповнили їх по
вінця. А Він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости
весільного». Тож понесли. Коли ж покуштував староста воду, що на вино
обернулась, – а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі
води зачерпнули були, – то закликав староста молодого і до нього мовив:
«Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, – як уп’ються. Ти ж
приховав добре вино аж он по сю пору». Ось такий чудес початок учинив
Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об’явив, – тож і учні Його
увірували в Нього” (Йо. 2, 3-11).
Та не лишень учні повірили, коли побачили це перше чудо, яке
вчинив Христос Спаситель. Повірив також і молодий, на весіллі якого це
чудо сталося, а ним був, згідно з переданням, святий Симон Зилот,
пам’ять якого сьогодні поминаємо і житіє якого тут описуємо. Коли ж бо
на його очах Христос перемінив воду на вино, Симон увірував, що перед
ним Син Божий, він покинув усе і пішов за Ісусом, а що був ревним Його
учнем, отримав ім’я “Зилот”, що означає ревнитель.
Коли апостоли після зіслання Святого Духа розійшлися по світу
проповідувати Євангеліє, святий Симон упродовж 20 років голосив слово
Боже в Єгипті, а потім, разом зі святим Юдою апостолом, проповідував
Спасителя в Персії. У місцевості Суанір, за наклепом поганських жерців
Зароеса і Артанія, їх схопили і привели на суд. Коли їх силоміць завели
до поганської божниці, враз усі ідоли попадали на землю. Тоді багато з
поган увірували в Христа. Мучитель, остерігаючись, щоб усе місто не
прийняло християнської віри, наказав випровадити апостолів за місто, і
там святого Симона розрізали пилою, а святого Юду стяли мечем. Сталося
це близько 60 р. після Різдва Христового. Згідно з іншим переданням, св.
Симон, після проповідницької місії в Персії, подався аж до Британії і
там прийняв мученицьку смерть на хресті.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар