Святої великомучениці Євфимії всехвальної
Тропар мучениці, глас 4: Агниця Твоя, Ісусе, Євфимія, *
кличе сильним голосом: * Тебе, жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи,
страдаю, * і разом з Тобою розпинаюся, і погребуюся хрещенням Твоїм, * і
терплю ради Тебе, щоб і царствувати в Тобі, * і вмираю за Тебе, щоб і
жити з Тобою, * та як жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю
пожертвувалася Тобі. * її молитвами як милостивий спаси душі наші.
Кондак мучениці, глас 4: У стражданні твоїм гідно
подвизалася ти,* і по смерті нас освячуєш чудесами, всехвальна.* Тому
твоє святе успення оспівуємо,* з вірою приходячи до божественного
храму,* і будемо визволені від недуг душевних,* і зачерпнемо благодать
чудес.
Свята Євфимія була родом з Халкедону. її батьки називалися
Филофрон і Теодоросія. Батько був багатим і високим достойником, а вся
родина сповідувала християнство і жила дуже побожно й чесно. В часи
кривавого гоніння християн за імператора Диоклетіяна намісник міста
Приск Антипат став мучити християн. Його воїни ув’язнили 49 осіб, а
серед них усю родину Филофрона.
Коли їх усіх поставили перед судом,
то Приск не міг надивуватися красі св. Євфимії і просив її, щоб
пожаліла свою молодість і зреклася Христової віри. Але св. діва, яка
посвятила себе небесному Нареченому, готова була перетерпіти всі муки. І
Бог винагородив тверду віру Євфимії, бо Його сила охороняла її серед
нечуваних страждань, які видумав безбожний мучитель. Кати прив’язали
святу дівицю до колеса, під котрим на землі були набиті вістрями догори
ножі і коси, і стали колесо обертати, а тіло святої краялося на шматки. І
ось враз колесо зупинилося і розлетілося, бо, як свідчать ті, що
описали житіє святої діви, Божий ангел явився над нею і звільнив її від
цієї лютої муки.
Так само оберігав її ангел, коли мучитель велів
кинути її в розпалену піч. Вогонь відступив і не торкнувся навіть одежі
святої мучениці. Два воїни, Состен і Віктор, побачивши це, стали вголос
прославляти Христа Спасителя, за що Приск наказав стяти їх мечем. Після
тривалих тяжких мук святу мученицю відвели на площу, де відбувалися
всякі видовища, і випустили на неї диких звірів. Тоді Євфимія впала на
коліна і стала вголос молитися до Бога, а голодні дикі леви і ведмеді
лизали їй ноги. Під кінець одна ведмедиця вкусила Євфимію в ногу, і
свята мучениця з молитвою на вустах віддала Богу чисту і безвинну свою
душу. Чи її батьків також було замучено, того не знаємо, одні джерела
свідчать, що їх кинули диким звірам на пожирання ще перед мученицькою
смертю дочки, а інші стверджують, що вони поховали її тіло. Однак це не
були такі часи, щоб мучителі відпускали християн на свободу, і тому
найвірогідніше, що вони також були увінчані вінцем слави. Сталося це
близько 288 р.
Над могилою святої мучениці Євфимії зведено
прекрасну церкву, а Бог прославив її мощі численними чудами. У цій
церкві відбувся Четвертий Вселенський собор у Халкедоні (451 р.). Про
чудо, яке тут сталося за заступництвом святої Євфимії, ми вже писали в
день 11 липня. Пізніше, коли Халкедон захопили перси (617 р.), мощі
святої Євфимії було перенесено до Царгорода, бо боялися, щоб погани їх
не осквернили. Мощі святої поклали в церкві, посвяченій її пам’яті. Та
гіршими від поган виявилися єретики-іконоборці, бо один з імператорів –
чи то Лев Ісавр, чи то Костянтин Копроним, – наказав мощі святої
покласти в дерев’яну скриню і скинути в море. Однак два брати монахи
знайшли мощі і завезли на острів Лемнос. Мощі святої спочивали тут аж до
796 р., коли за патріярха Тарасія його було повернено назад до
Царгорода і перенесено з великими почестями на давнє місце. Тут мощі
святої Євфимії знову прославилися численними чудами.
__________
І.
Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька
Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо»,
2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар