Останнім часом почали з’являтися різні ініціативи, щоб викинути
предмет «християнська етика» із шкіл Галичини. Особливо цим виявились
занепокоєні ліберальні кола української столиці. За роз’ясненням
стосовно самого предмету ми звернулися до викладача філософії УКУ д-р.
Юрія Підлісного.
Пане Юрію, останнім часом в інтернет-просторі піднялася хвиля
протестів проти викладання в галицьких школах такого предмету як
«християнська етика» і начебто підставою для таких протестів стало
запровадження цієї дисципліни у дошкільні заклади. «Протестанти», махом
представники київських ліберальних кіл побиваються про начебто порушення
в Галичині принципу світськості державної освіти. Як ви можете
прокоментувати такі напади?
Зараз розпочалися протестні заходи низки осіб проти викладання
християнської етики у школах Львова, Тернополя, Івано-Франківська. Це
були поки що поодинокі спроби, щоб усунути цей предмет, бо, мовляв,
викладання цього предмету суперечить статті 35 Конституції України,
відповідно до якої Церква є відділена від школи, а отже, такий предмет
не може викладатися в школах.
З іншого боку робляться закиди про те, що надається перевага одній
конкретній релігії, а інші релігії не є присутні. Я зразу хотів би
сказати, що попри назву «християнська етика» не йдеться про викладання
релігії. Йдеться про ознайомлення з одним із фундаментальних чинників,
які формували українську культуру й культуру західної цивілізації в
цілому. Більше того, йдеться про ознайомлення з чинником, який був
вирішальний у формуванні українського народу. Адже саме запровадження
християнства з розрізнених слов’янських племен створило один народ, який
тепер називаємо українцями. Тобто, йдеться про ознайомлення з
культурним феноменом без якого зрозуміти історію і культуру українського
народу неможливо. Предмет «християнська етика» властиво є світським по
своєму характеру й ні в чому не порушує принцип світськості державної
освіти, який проголошений Конституцією.
Я пригадую, коли він ще розроблявся, я як експерт брав участь в
оцінюванні деяких моментів. Так от, його розробляли як загальноосвітній
предмет, який має знайомити учнів із основами християнства, на якому
фактично вибудована в значній мірі українська сучасна культура. Ми не
можемо відділити Україну від християнської нашої історії, релігійної
звичайно. Окрім цього, вся культура західної цивілізації збудована на
християнських фундаментах, без знання основ християнства не можливо
зрозуміти не тільки нашого Кобзаря чи Каменяра, не можливо збагнути,
зрозуміти і осягнути жодне культурне надбання Європи та американського
континенту.
Як людина без знання основ християнства зможе зрозуміти творчість
Данте чи Боккаччо, чи Шевченкових «неофітів», або «Марію»? Як зможе
зрозуміти музику Баха чи Бетховена чи наших Веделя, Бортнянського,
Лисенка? Як зможе проникнути у суть картин Веласкеса чи Далі? Як зможе
подивляти і розуміти красу кельнського собору, чи собору св. Юра? Така
людина просто залишається сліпою і глухою, повністю дезорієнтованою
серед скарбів. В реальності, ті що протестують проти «християнської
етики» в школах, протестують проти запізнання дітьми європейської
культури в цілому і нашої української зокрема. Відважуся сказати, що
свідомо чи не свідомо такі люди пропихають варваризацію наших дітей.
Більше того, без знань про основи християнства, не можливо збагнути
такі фундаментальні концепції, які воно породило, а на яких збудована
наша цивілізація, як, для прикладу: права людини, свобода особистості,
недоторканість приватної власності і приватного життя, світськість
держави і т.п..
Вертаючись до самого предмету «християнської етики», хочу наголосити,
що жодним чиним з його викладання непов’язані якісь релігійні практики
чи релігійна індоктринація. Це не є навчання Закону Божого, це не є
богословські якісь речі. Все що викладається – це на підставі чого
виникли ті чи інші традиції, практики, свята в Україні. З рештою, якщо
ми будемо протестувати проти того, що це начебто є якісь релігійні
нашарування на освіту чи взагалі на світську нашу державу, то в такому
випадку треба відмовитися від існуючого літочислення. Наші літочислення
починаються від Різдва Христового. Зараз 2016 рік. Хоча ми знаємо, що
деякі народи мають шість тисяч якийсь там рік. Чому б ми не мали
відмовитися від цього.
Треба б було відмовитись і від поняття особи та її прав і свобод.
Адже саме поняття «особа» в наше щоденне життя і юриспруденцію прийшло з
християнства.
На Вашу думку, що стоїть за спробами дискредитації «християнської етики»?
Як на мене, ці «протести» слід розглядати в контексті тих подій, які
відбулися навколо спорудження пам'ятника Митрополитові Андрею
Шептицькому у Львові, а також події, які були пов'язані у Львові за
нападками на Церкву, особисто на Львівського митрополита Ігоря Возняка.
Мені здається, що дехто пробує собі відпрацювати модель політичної
боротьби по денаціоналізації України – коли пробують витіснити релігію з
будь-якого публічного простору, а з нею і будь-які національні
традиції, національну ідентичність. І це доволі небезпечна річ!
Так як мені деякі друзі розповідали про те, що в Польщі подібні речі
пробували впроваджувати по створенню антихристиянських, антирелігійних
груп і течій. На щастя, поляки дуже добре зрозуміли правдиве спрямування
таки потуг і такі течії та рухи в сусідній країні є на маргінах
суспільства.
Те що не пройшло в Польщі прагнуть зараз експортувати на територію
України, щоби вибудовувати в Україні атеїстичні та антинаціональні
новітні рухи. Це, що ми бачимо, може бути проявом такої діяльності.
А може просто бути, що люди, котрі навчалися і знають, що таке
світськість держави, що таке стаття 35 Конституції України, яка є
аналогічною до ідентичних статей інших країн Європи, пробують довести ці
речей до логічного, на їхню думку завершення, і пробують викинути
християнство взагалі з культурного, суспільного та національного життя.
Але якщо ми починаємо так діяти, то постає питання, а яку модель
світської держави ми б хотіли мати. Чи ми маємо модель світської держави
де релігії взагалі немає місця в публічній площині, чи ми вибудовуємо
таку світську державу, де кожна релігія має мати право бути присутньою.
Зазначу, що єдиний історичний випадок створення такої держави де
християнство взагалі цілковито було усунено – це Франція часів
якобінської диктатури. Але не забуваймо ті ріки крові, які якобінці
пролили, прагнучи створити таку модель і підтримати її на житті. Але це
вже не світськість, не відділення Церкви від держави чи школи, а
державний атеїзм, оскому від якого більшість громадян України, напевно
що, має до сьогоднішнього дня.
І повертаючись до цього предмету «християнської етики», якщо будь-яка
інша релігія, яка має якусь територію поширення на Україні, наприклад в
Криму – іслам. Якщо ісламські мислителі, ісламська інтелігенція
придумає такий предмет як «ісламська етика» чи «ісламська культура», і
вона буде пропонувати це не як релігійний предмет (богословський), а
саме як загальноосвітній для того щоб познайомитися з ним на території
Криму. Чому ні? Я би не заперечив.
Я себе навіть ставив в таку ситуацію – якщо я проживаю в країні де
переважає буддизм чи переважає іслам, чи я би не хотів особисто чи моя
родина, щоб познайомилися з тим, а на основі чого вибудована культура
цієї країни. Це є абсолютно нормально і абсолютно зрозуміло. Натомість,
якщо ми вибудовуємо концепцію держави, яка розуміє секуляризм як
відсутність можливостей для будь-якої релігії, для будь-якої релігійної
світоглядної етики бути присутніми в суспільній площині, то ми надаємо
насправді перевагу певному світогляду. Адже ті люди, котрі вимагають
цього, вони ж представляють тут конкретний якийсь один світогляд. І це
спроба нав'язати диктат саме цього світогляду! Це є неправильно! І коли
говорять, що саме в такий спосіб порушуються якісь права і свободи, то
треба згадати, що в контексті європейської історії і історії
європейської цивілізації, багато в чому саме завдяки християнству і
релігійним постулатам, чи переосмисленням філософських, чи античних
постулатів, які саме переосмислені через призму християнства,
впроваджені ось ці поняття як «гідність людини», «свобода людини»,
«права людини». Це саме завдяки християнству ці всі речі впровадилися в
Європі.
В останньому наказі Львівського обласного відділу освіти
згадується про продовження практики вивчення «християнської етики». Це
не є якесь нововведення?
Ні це не є якесь нововведення. Це з року в рік формуються такі
доручення, які носять рекомендаційний характер, які передаються на
виконання рішення сесії обласної ради ще з 2004 року. Тут потрібно також
розуміти, що сесія обласної ради – це є представницький орган, який
представлений різними політичними партіями. Люди, які віддали свої
симпатії саме цим депутатам, і саме ці політичні партії прийняли таке
рішення, що в Львівській області впроваджена «християнська етика». Я не
знаю в скількох областях зараз є «християнська етика». Колись, здається,
в 10 областях пробували її впровадити. І що важливо, що ця програма
формувалася як екуменічна, щоб не було завдано комусь якоїсь кривди.
Той факт, що десь є поодинокі випадки, що десь якийсь учитель
неправильно розуміє цей предмет і починає, наприклад, бити поклони під
час уроку, це проблема конкретного вчителя, з яким потрібно проводити
відповідну виховну роботу. Чому потрібно з таким вчителем проводити
виховну роботу? Релігійна практика не може відбуватися у світському
закладі. Це є шкода як для світського закладу так і для релігії в
цілому. Вчитель може бути недовчений, неправильно навчений, щось покаже,
що дитина це неправильно потрактує і вона потім від Бога може
відвернутися, від Церкви. І з другого боку, саме релігійне виховання має
відбуватися в першу чергу в родині і в Церкві. А в школі має бути
світоглядна основа цього всього, чого не повинна робити саме Церква.
Спеціально для "Католицького Оглядача" з д-р Юрієм Підлісним розмовляв Сергій Букін
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар