Житіє святого апостола і євангелиста Марка
Тропар, глас 3: У верховного Петра Ти навчався,*
апостолом Христовим був Ти і, як сонце, засяяв Ти країнам:*
олександрійцям був Ти прикрасою, блаженний,* Єгипет від лести через Тебе
звільнився,* євангельським твоїм ученням просвітив Ти все, як світло,
стовпе церковний.* Ради цього, пам’ять твою вшановуючи, світло
празнуємо, Марку богогласний.* Моли Бога, що Його Ти благовістиш,* щоб
прогрішень відпущення подав душам нашим.
Кондак, глас 2: З висоти прийнявши благодать Духа,
розрушив Ти красномовні видумки, апостоле,* і, всі народи зловивши,
Марку всеславний, Твоєму Владиці Ти привів,* проповідуючи божественне
Євангеліє.
Святий євангелист Марко був жидом. Святу віру він пізнав уже
після воскресіння Ісуса Христа, до котрої навернув його апостол Петро.
Святий Марко допомагав апостолу Петру писати послання, а той любив його
як свого сина. Про це можна дізнатися зі слів самого святого верховного
апостола: “Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій
син” (1 Пт. 5, 13). Разом з апостолом Петром Марко прийшов до Риму, тут
він за розповідями свого учителя близько 40 р. написав своє Євангеліє,
яке Петро схвалив і похвалив. Євангеліє від Марка починається з
розповіді про святого Йоана Хрестителя, який був “голосом вопіющого в
пустелі” (див. Мр. 1, 3), тому на іконах євангелиста Марка бачимо
намальованого лева, який символізує пустелю.
Святий Петро послав святого Марка проповідувати Євангеліє до
Єгипту. І поніс святий євангелист світло Христової науки до Олександрії,
Пентаполю, Либії та інших поганських народів. В Олександрії заснував
він християнську церковну громаду, число вірних росло, а про святість
життя навернених святим Марком в Олександрії пише учений і чесний жид
Філон (добрий знайомий апостола Петра з Риму): “Насамперед вони
погорджують усяким дочасним добром і нічого на землі свого власного не
хочуть мати. В кожному місті, де живуть, мають доми, посвячені на
молитву, в тих домах чесно служать свої тайни, слухають читання книг
пророків і піснями, згідно зі своєю наукою, величають Бога. Деякі з них
виходять з міста і, покинувши всякі світські заняття, залишаються жити в
пустелі, бо знають, що товариство людей є перешкодою до великих чеснот.
Умертвлення тіла – це основа, на якій будують інші чесноти. Ніхто з них
не їсть і не п’є до заходу сонця, вина не п’ють і м’яса споживають
мало, хліб присмачують тільки сіллю. Серед них є і жінки, призвичаєні до
такого життя, багато з них у дівицтві вже постаріли, не з примусу, а
добровільно, задля чесноти чистоти посвятилися вони на дівицтво. На
молитву встають рано, окремо чоловіки і окремо жінки. Є й такі, що
впродовж семи неділь безнастанно постять. Сьомий день у них – святий.
Священики і диякони служать в церквах правило, а над усіма є найвищий
єпископський престол”.
Погани і жиди бачили, що число християн щораз більшає, вони чули і
бачили, що святий Марко чудами утверджує віру Христову, бо хворих
оздоровляє і померлих воскрешає. Тож уся їхня злість обернулася проти
нього і кілька разів святий змушений був іти з Олександрії до Пентаполю
та в інші міста, і в кожному з них він настановляв єпископів, висвячував
священиків і дияконів та проповідував науку Христа Спасителя. Він уклав
і передав вірним Службу Божу, яка називалася Літургія святого Марка. І
нині деякі молитви з неї копти використовують у своїй літургії. В
Олександрії християни мали церкву на місці, що звалося Букол (волівня).
Там, коли святий євангелист на Пасху правив Службу Божу, на нього напали
погани і силоміць виволокли на вулицю. Тут його зв’язали, закинули на
шию мотузку і тягнули святого вулицями міста по гострому камінню. Кров
святого заливала землю, тіло шматками відпадало, а він голосно величав
Господа і прославляв Його Ім’я. Потім святого Марка кинули до в’язниці.
Вночі явився Спаситель і промовив до нього: “Мир тобі, Марку, євангелисте мій!”
А той, припавши лицем до землі, радісно вигукнув: “Слава Тобі, Ісусе Христе, єдина втіхо і надіє моя!”
Наступного дня погани волочили по камінню святого Марка доти,
доки той у муках не віддав душу свою в руку небесного Отця. Тіло
мученика хотіли спалити, однак вітер погасив вогонь. Вірні забрали святі
мощі і поховали при церкві 25 квітня (8 травня) 68 р.
Близько 815 р. святі мощі євангелиста було перенесено до Венеції,
де возноситься одна з найкращих церков у світі – церква святого Марка.
Мощі св. Марка були у великому почитанні серед вірних як в Олександрії,
так і у Венеції. Ще в четвертому столітті приходив до Олександрії святий
єрей Філором, аби поклонитися тим святим мощам, над якими було
возведено величаву церкву з монастирем, що стояв ще у восьмому столітті.
До сьогодні Олександрійська Церква, яка завжди була, після
Римської, найвизначнішою, називається престольною Церквою святого Марка.
До шостого століття в Олександрії зберігався плащ святого Марка, яким
вкривали кожного нововозведеного на престол патріярха.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар