З
того часу, коли кінцем 2013 року у Києві на Майдані вибухнула Революція
Гідності, російська пропаганда заливає світ, як пробоїна в трюмі
корабля, що нагадує подібний потік пропаганди з нацистської Німеччини.
Ця пропаганда ллється з урядових і незалежних російських каналів, через
високопоставлених кремлівських чиновників, через телебачення, як
наприклад «Russia Today», через російських тролів в Інтернеті. На
превеликий жаль вона йде і від вищих посадових осіб РПЦ, які занадто
часто ретранслюють те, що Кремль говорить про Україну, і в той же ж час
очорнюють греко-католицьких лідерів України наклепницькими
звинуваченнями у русофобії.
Ця брехливість є лихом сама по собі. Це знищує міжнародну читацьку
публіку, особливо тоді, коли недосвідчені, наївні, або продажні
журналісти і коментатори видають цю брехню за чисту монету й
ретранслюють її у своїх доробках.
Кричущий випадок цього ганебного явища з’явився у нещодавньому
випуску «Tablet» - католицького тижневика із Лондону, який охоплює
міжнародну аудиторію. У цьому випуску автор, дотепер добрих статтей
Джонатан Луксмур ретранслює явно наклепницьке звинувачення митрополита
Іларіона Алфєєва, що начебто греко-католицькі лідери України
використовують русофобську риторику, що унеможливлює заліковування
історичних ран. Але п. Луксмур перевершив себе у підсумках:
«Московський патріархат має свою точку зору. Юні та недосвідчені
лідери УГКЦ, без сумніву, допомогли розбурхати повстання у 32013-2014рр.
проти проросійського президента України Віктора Януковича, одним із
активних у цьому був єпископ, народжений у США, Борис Ґудзяк. Проте це
не може виправдати російську анексію Криму та підтримку сепаратистських
утворень в Донецькій та Луганські областях. Але це може допомогти
зрозуміти стриманий тон Франциска у його заявах стосовно цього
конфлікту, на велике розчарування архиєпископа Києво-Галицького,
45-літнього лідера УГКЦ».
Дуже рідко так багато дезінформації може бути упаковано у чотирьох
реченнях. Повним наклепом є заявляти, що єпископ Ґудзяк підбурював
конфлікт. Істина полягає в тому що він та інші лідери УГКЦ ризикували
своїм життям, щоб підтримати ненасильницький характер опору та зберегти
спокій Майдану, на тлі вбивств, які чинили сили внутрішньої безпеки, які
вбили більше ста невинних людей – ненасильницьких демократичних
активістів.
Греко-католицькі лідери України не розбурхували повстання, вони
підтримували своїх вірних у боротьбі народу, за те, щоб влада виконала
свою обіцянку демократичного майбутнього України в Європі, коли ці
обіцянки були зраджені корумпованим урядом клептократів під тиском
Володимира Путіна.
Що жд стосується нібито юнацької недосвідченості греко-католицького
проводу в Україні, то досить сказати, що Архиєпископ-емерит,
вісімдесятирічний кардинал Любомир Гузар, колишній очільник УГКЦ, був
присутнім на Майдані, підтримуючи своїх молодших колег. І як
найповажніший чоловік в країні, кардинал Гузар допоміг дати Майдану,
Революції Гідності моральну глибину.
Блаженніший кардинал Гузар, Верховний Архиєпсикоп Шевчук, єпископ
Ґудзяк є моїми друзями, тому можете вважати мене упередженим свідком.
Але я цих людей знаю добре. А припущення, що Верховний Архиєпископ
Шевчук і єпископ Ґудзяк є недосвідченими хлоп’ятами є наївним і
буквально неймовірним. Хто знайомий з героїчними ролями, які вони
відіграли в останніх двох з половиною років у неймовірно складних і
тяжких умовах розуміє про що йдеться. Вони діяли так, як мають діяти
єпископи, так як недавно Франциск просив діяти єпископів у Мексиці:
будучи разом із своєю паствою, як справжні пастирі, готові ризикувати за
своїх овець своїм життям. Їхнє свідчення, без сумніву, надихнуло
багатьох на Майдані, їхнє служіння продовжує це робити. Вони разом із
кардиналом Гузаром є істинними героями віри.
Викликає занепокоєння той факт, що автор наклепів на УГКЦ у «Tablet»
зробив себе знаряддям російської пропаганди, але невмисним знаряддям і
це дає надію. Але той факт, що редактори, які опрацьовують матеріал,
вважали за потрібне опублікувати цей наклеп, викликає стурбованість, що
поважне католицьке видання втратило критичність.
Очікуване зближення між католицтвом і російським православ’ям не
відбулося. А коли католицькі видання ковтають, а потім переказують
токсичні виливи російських православних лідерів, які постійно рециклюють
брехню від майстрів кремлівської пропаганди зближення і не відбудеться.
Єдність, яку ми шукаємо, є в першу чергу єдність в істині.
Немає коментарів:
Дописати коментар