У програмі Захристія на Радіо Марія спілкувалися зі священником УГКЦ, отцем, який залишив глибокий слід в історії Революції Гідності, протоієреєм Михайлом Дударом.
- У кожному учаснику Майдану, я бачив свого сина, котрий помер
раніше, - розповідає священник. - Я відчував потребу перебувати там. Майдан
став способом мого життя. Коли почалися події на Грушевського, я
цілими днями ходив, спілкувався і підтримував хлопців, - продовжує
згадувати отець Михайло. - Після наступу силовиків, в лазарет занесли
спочатку пораненого Сергія Нігояна, а потім Михася Жизневського, я
тримав їх за руки, і тихо шепотів молитви на відхід душі. Жизневського, я
взагалі спочатку сприйняв за свого парафіянина. Саме головне, що
розстріл цих двох хлопців, співпав з річницею смерті мого сина...я
плакав, молився, і знову плакав, бо ще раз пережив біль батька, який
втратив вже тепер двох синів...
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар