Інколи доводиться спостерігати цікаву ситуацію: прихильники
нинішнього режиму звинувачують його противників у сіянні панікерських
настроїв. Навіть пожартувати люблять — “#пропало_все” і “#зрада”.
Безперечно, “всьо” ще не пропало, але те, що режим Порошенка діє
проти інтересів нашої нації, годі заперечити. Цього не бачать або сліпі,
або ті, які отримують розсилку від “Інформаційних військ України” і
регулярно читають провладних блогерів... Зрозуміло, що за таких умов
одні, зціпивши зуби, чекають вибуху, який знесе нинішню бандитську владу
і створить належні умови для спротиву московській агресії, а інші, на
жаль, деморалізуються.
Не зважаючи на цю часткову деморалізацію, говорити правду необхідно.
Потрібно реалістично дивитися на ситуацію. Якщо пасажирський літак
захопила банда психів, і вони планують протаранити ним якийсь наземний
об'єкт, пасажири повинні про це дізнатися. Не для того, аби здійняти
паніку, а для того, щоб сміливіші із них нейтралізували терористів і
врятували себе та інших від вірної смерті. Говорити правду про мінські
договорняки та інші злочинні дії режиму, об'єктивно дивитися на ситуацію
всередині країни та на передовій — це не панікерство і не пораженство.
Це обов'язок тих, хто прагне врятувати Батьківщину.
Справжні сіячі пораженства — це ті, які займаються інформаційною підтримкою нинішнього режиму, та жертви їхньої пропаганди.
Погляньмо, які аргументи використовуються, аби виправдати мінську
ганьбу. Аргумент перший: без допомоги Заходу ми не можемо вистояти в
протистоянні з Росією. Аргумент другий: Росію не перемогти військовим
шляхом. І перше, і друге — фальш.
Головні держави Заходу вже встигли себе показати. І мова йде не лише
про Францію чи Німеччину, але й про США (тиск з боку В. Нуланд на
депутатів ВР — тому доказ). Як і варто було очікувати, Захід готовий
залишити Україну в сфері інтересів Кремля, лиш би зберегти з Кремлем
партнерські відносини. Можна заручатися підтримкою з боку найближчих
сусідів, можна грати на окремих моментах міжнародної кон'юнктури, але
покладатися на “Захід нам допоможе” — це чисте безглуздя.
Щодо “неможливості перемогти Росію військовим шляхом”, то пригадайте
Майдан. Коли націоналісти закликали діяти силовими методами і самі так
діяли, їм говорили про те, яким могутнім є режим Януковича, наводили
дані про чисельність міліції, СБУ і т.д. Але де зараз Янукович?.. Те ж
саме стосується і Росії. Не варто недооцінювати ворога. Але так само не
варто ворога переоцінювати. І не варто недооцінювати себе.
Хіба проти Росії не може воювати країна із населенням сорок мільйонів
осіб? Країна, яка входить в десятку найбільших експортерів зброї у
світі? Країна із чималим моральним потенціалом. Може. Лиш потенціал
потрібно реалізовувати, усі необхідні ресурси — спрямовувати на протидію
ворогу.
Натомість влада, аби виправдати здачу державних інтересів ворогові,
сіє пораженство, намагається переконати суспільство у тому, що ворога
неможливо перемогти. У нормальній державі за ту пропаганду, яку здійснює
“Мінстець”, під час війни варто було б відправляти на виправні
громадські роботи (це як мінімум). У нас же така пропаганда — елемент
державної політики.
Андрій Стемпіцький
Джерело: БАНДЕРІВЕЦЬ
Немає коментарів:
Дописати коментар