Так вже влаштоване суспільство, що лише невеликий відсоток його
представників при оцінці тих чи інших політичних явищ керується розумом.
Для решти більш притаманні емоції, зацикленість на певних гаслах,
“ідеалах” і т.д. Це дуже помітно під час інформаційних воєн. Влучний
мотиватор або демотиватор має набагато більший ККД, ніж глибокий
аналітичний текст. Чимале значення в інформаційних війнах відіграють
гумор, іронія, сатира. Висміяти опонента чи ворога та його політичну
позицію з точки зору масової пропаганди більш ефективно, ніж наводити
якісь раціональні аргументи.
Зараз, коли триває стан “холодної війни” між ліберально-олігархічним
режимом та українськими патріотами, прихильники влади доволі часто
іронізують щодо “зради”. Прокоментуй якесь повідомлення про злочинні дії
режиму Порошенка словом “зрада”, і ти вже робиш його несерйозним.
Цілком імовірно, що мем “#зрада” був цілеспрямовано запущений
представниками Мінстеця, і цьому передувала копітка робота. У такому
разі слід віддати нашому противнику належне. Суспільство (точніше його
патріотична частина) наелектризоване, і люди доволі часто болісно
реагують не лише на правдиві повідомлення, але й на фейки. За таких
умов, використовуючи армію ботів, досить легко перетворити критику дій
влади на фарс.
Здавалось би, мем “#зрада” — це дотепний метод політичної боротьби.
Але насправді за його дотепністю криється кретинізм, цинізм і байдужість
до інтересів нашої Батьківщини. Сміятися природно. Проте якось негарно
сміятися, стоячи біля смертного одра або топчучи могили. А наші
“сміхуни” якраз це і роблять — веселяться, коли Україна втрачає
суверенітет, жартують, коли пролита нашими бійцями кров сохне, не
принісши користі.
Хотілось би звернутися до проплачених ботів, а також до одурманених
олігархічною пропагандою людей: жартуючи про “зраду”, не забувайте про
тло.
От, наприклад, пожартуйте про “зраду” при молодій вдові з дитиною,
чоловік якої загинув під Ілловайськом. У неї інколи трапляється поганий
настрій. Біль від втрати за рік часу затупився. Проте вона не може
звести кінці з кінцями (усе ж таки її покійний чоловік не міліціонер, і
вона ще досі не отримує компенсації). Підніміть їй настрій — пожартуйте
про “зраду”! Можливо, вона як і ви не вважає, що її чоловік загинув по
вині командування, і їй буде дуже весело — проексперементуйте. А ще
краще — пожартуйте про “зраду” в присутності тих бійців, які тоді
вижили. Лиш бажано жартувати не в соцмережах, а в реальному житті (щоб
ви не просто усвідомили, але й відчули на собі результати експерименту).
Пожартуйте про “зраду”, обговорюючи нинішній етап мінських
переговорів. Це ж лише “агент Москви” або “екстреміст” може бачити зраду
у тому, що на цих переговорах Україну представляє кум В. Путіна
Медведчук і один з найбільш проросійських представників режиму Януковича
Шуфрич. Для того, щоб зробити свою позицію більш аргументованою,
додайте: саме за це ми боролися під час Майдану.
Жартуючи про “зраду”, покепкуйте з тих, хто вважає, що Україна —
найбільша країна Європи — має самостійно вирішувати власну долю.
Наприклад, покепкуйте з тих, хто думає, що депутати ВР мають дбати про
наші національні інтереси, а не приймати рішення під тиском президента
та емісарів іноземних держав.
Не переставайте жартувати про “зраду” — це ж дуже весело...
Мабуть більшості шановних читачів доводилося бачити в житті або
принаймні в кіно хлопця або чоловіка-невдаху, якого “чмирять” інші.
Жартують з нього, принижують. А він, аби не визнавати власного
приниження, і сам починає сміятися, і від цього стає ще більш нікчемним.
Саме так виглядають ті, що полюбляють пожартувати про “зраду”.
Мінстецю варто віддати належне...
Джерело: БАНДЕРІВЕЦЬ
Немає коментарів:
Дописати коментар