Щойно
повернувся з площі перед собором Святого Юра, на якій постає велична
постать Митрополита Андрея Шептицького. Провів на території, що прилягає
зо дві години.
Наполегливо рекомендую усім, саме вечором, ще перед офіційним
відкриттям, пройтися площею перед пам’ятником. Пройшовся я також і
сумнозвісним сквером, прогулявся площею перед пам’ятником.
І раптом увімкнули освітлення. Переді мною в усій своїй красі постало
все те, за що вартувало і вартує боротися. Для мене особисто – це не
боротьба за пам’ятник. Це боротьба за нашу історію, у якій постать
Митрополита Андрея справді постає як Мойсея Українського Народу. З
однієї сторони мені страшенно прикро, що саме у Львові у Рік Митрополита
Андрея сталося те, що сталося - удар в Митрополита Андрея і УГКЦ.
Виглядає мені, що режисери цього дійства є дійсно поза Львовом, у Львові
тільки виконавці. Не врахували вони одного, що все ж таки християнські
цінності, УГКЦ і Митрополит Андрей для багатьох поколінь львів’ян є
великим фундаментом ідентичності.
Тому, починаю щораз то більше усвідомлювати, що справжнім живим
символом Українського Народу, перед яким до сих пір тремтять наші
ненависники, є все ж таки Владика Андрей! Можна тільки подивляти цю
людину, яка не втратила надії, ревності у такі нелегкі часи. Ба більше,
він зумів не тільки подавати надію своєму Народові, але і впевнено
провадити його до обіцяної землі. І допровадив. Хоч самому йому не
довелося побачити її, тільки здалеку, але нарешті пам'ять про нього є
увіковічена у місті, якому він присвятив більшу частину свого життя і
служіння.
Станувши перед пам’ятником і площею, які були чудово освітлені, я
разом з моїми друзями Ігорем Кузьмаком і Валерієм Калинюком поглянули у
сторону скверу. Там панувала темрява подібна до кромішньої, про яку
згадує Ісус. Ось цей контраст був наскільки сильним, що не можна у ньому
побачити символіки. Пам’ятник Митрополиту Андрею у Львові разом з
площею є не тільки упорядкованою територією, він є символом відродження
нової України, зокрема тієї, яку виборюють наші славі вояки на Сході
України!
Погляд Митрополита, як слушно зауважив Ігор, звернений на темряву
скверу, який уособлює залишки радянської епохи. Нічого, світло світить у
темряві і темрява не поглинула його. Так і буде у цій справі!
Відходячи з площі, ще раз поглянув на пам’ятник Митрополиту. Знаменно
у руці він тримає хрест. Починаю щораз більше розуміти, що допомогло
йому перейти усі лихоліття воєн – єдність з Христом розіп’ятим на
хресті! Господи, благослови наш Нарід за молитвами слуги Твого,
праведного Андрея!
З серця линуть слова його молитви про Божу мудрість:
«Дай мені, Боже, мудрість мого стану, щоб я сповняв усе, чого жадаєш,
дай мені розуміти мої обов'язки, дай мені мудрість моїх обов'язків і
дай мені їх виконати так, як треба, як належить на славу Твою і користь
моєї душі. Дай мені мудрість Твоїх доріг та мудрість ходити стежками
Твоєї святої волі; дай мені мудрість поводження і неповодження, щоб я
зумів не виноситися в одних і не падати в других; дай мені мудрість
усього, що переминає, і всього, що триває; нехай перше в моїх очах
маліє, друге нехай росте; дай мені мудрість праці та мудрість
відпочинку; нехай мені буде розкішшю праця для Тебе, а втомою відпочинок
без Тебе. Дай мені мудрість щирого і простого наміру, мудрість
простоти, мудрість щирості; хай серце моє до Тебе звертається і Тебе в
цілому життю в усім шукає»
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар