(Пересторога для тих, хто ще не усвідомив)
У страшному сні не міг подумати, що у славетному королівському місті
Львові у Рік Митрополита Андрея Шептицького скільки бруду литиметься на
постать цього Мойсея Українського Народу і на Церкву, яку довелося і
йому провадити у так нелегкі часи двох світових воєн. Ось вже понад пів
року у львівській громаді не стихають баталії навколо спорудження йому
пам’ятника та реконструкції площі, які йдуть одним проектом. Закваскою
усіх цих процесів стала поява ГО «Врятуй сквер святого Юра», яка виникла
спонтанно і кілька разів змінювала свою назву та ідеологію. Особисто
мені від самого початку стало зрозумілим, що тут справа не у пам’ятнику,
але у особі Митрополита Андрея. Навіть по своїй смерті він не перестає
наводити страх на тих, які так не хотіли появи незалежної Української
держави. А він по-суті був тим, який її творив у ті часи, коли її
офіційно не існувало. І саме через це і тільки через це він є невигідний
багатьом політичним колам не тільки поза межами рідного краю, але, як
виявляється, в його серці.
Відколи я розпочав полеміку з представниками ГО «Врятуй сквер святого
Юра» вони настійно переконували, що вони і їхні прихильники не є проти
пам’ятника, але тільки знищення скверу навпроти собору святого Юра.
Хоча, правди ради, потрібно сказати, що сквер згідно затвердженого
проекту ніхто не збирався нищити, але тільки облагородити і збільшити
кількість зелених насаджень. Проте, сталося так, як пише євангелист Лука
відносно суду над Христом «і крик їхній переміг» (Лк. 24, 23). Багато
людей, навіть досить мені близьких, повелися, на жаль, на маніпуляційну
риторику «громадських активістів», ба більше, почали відверто зневажати
Церкву Христову, не кажу вже про її ієрархічний провід. Дійшло до того,
що під таблицею на вулиці Шептицького хтось з тих, що виступають за
«гідне вшанування Митрополита» поставив свій автограф «ідол».
Спостерігаючи за ходом усіх цих перипетій я щиро дивувався тому, що
засоби масової інформації так легко надавали слово представникам ГО
«Врятуй сквер святого Юра», а їхні тези активно розвивали деякі
журналісти. Ключовим граком у серед журналістів у цьому питанні стала
така собі Марта Гартен, яку активно передруковував ЗІК, а насправді
Вікторія Садова. Вже заголовки її публікацій, які вона називає
«журналістським розслідуванням», говорять самі за себе і є прямою
маніпуляцією громадською думкою. Ось один із них: «Ясен, липа, клен,
в’яз, слива: кого ще уб’ють під Святим Юром? – розслідування» (http://zik.ua/…/yasen_lypa_klen_vyaz_slyva_kogo_shche_ubyut…).
Особисто мене, зрештою не тільки мене, дуже дивувало те, що на фоні
кричущих знищень дерев у Львові, чомусь тільки сквер навпроти святого
Юра перебуває у центрі уваги. Часами здавалося, що у Львові не
залишилось більше проблем крім цього скверу.
Сьогодні я отримав докази того, що саме є ціллю так званих «оборонців
скверу» і хто стоїть за усією цією затією. Подаю цей матеріал до відома
усіх зацікавлених, особливо журналістів, щоб вони провели справді
журналістське розслідування відносно того, що відбувається навколо
скверу і хто за цим стоїть. Отож, сьогодні Галицький районний суд м.
Львова виніс Ухвалу (Справа № 461/5547/15ц) про відкриття провадження у
справі. Розгляд заяви у відкритому засіданні є призначений на 6 липня
2015 року о год. 14:30 в приміщенні суду (вул. Чоловського 2).
Позивачами у цій справі виступили:
1) Міжнародна благодійна організація «Екологія- Право-Людина»
2) Балаж Віра Андріївна
3) Садова Вікторія Вікторівна
4) Національний університет «Львівська політехніка» (на стороні позивача)
Відповідачем у даній справі визначено:
1) Львівську міську раду
2) Курію Львівської Архиєпархії
Вказуючи Курію як відповідача автори позивної скарги намагаються
скинути відповідальність на УГКЦ і таким чином вмішати Церкву у
«політичну інтригу», бо все це я особисто розцінюю тільки так.
Що ж просять у позовній скарзі позивачі? Подаю дослівно:
1. Визнати право власності територіальної громади на сквер, розміщений на площі Святого Юра.
2. Зобовязати Львівську міську раду та Курію Львівської Архиєрпархії
УГКЦ припинити дії, які призводять до знищення скверу та зелених
насаджень на площі Святого Юра.
3. Захистити цивільні права та інтереси позивачів шляхом визнання
незаконними та скасування Ухвал Львівської міської ради від 18.09.2014 №
3818 (із змінами) та від 25.12.2014 року № 4255 (із змінами, внесеними
Ухвалою від 29.01.2015 року № 4306).
4. Відновити становище, яке існувало до порушення шляхом визнання
незаконною та скасування Ухвали Львівської міської ради від 26.02.2015
року № 4369.
Для простого читача усі ці цифри нічого не говорять. Але, завдяки
інтернету можна досить легко довідатися, що криється за ними і про що
просять позивачі. На інтернет-сторінці Львівської міської ради (http://city-adm.lviv.ua/lmr/authorities-the-city/dokuments) знаходимо розшифрування згаданих у позовній заяві Ухвал:
- Ухвала Львівської міської ради від 18.09.2014 року № 3818: Про
спорудження пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому та відновлення
площі Святого Юра у м. Львові.
- Ухвала Львівської міської ради від 25.12.2014 року № 4255: Про
погодження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ місця розташування
земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки на пл. Святого Юра.
- Ухвала Львівської міської ради від 29.01.2015 року № 4306: Про
внесення змін до ухвали міської ради від 25.12.2014 № 4255 Про
погодження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ місця розташування
земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки на пл. Святого Юра.
- Ухвала Львівської міської ради від 26.02.2015 року № 4369: Про
затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого
Юра.
Вже поверхнева лектура текстів Ухвал дає зрозуміти, що позивачі
просять про зупинення будівництва пам’ятника Митрополиту Андрею та
реконструкції площі. Думаю, що юристи могли б більш ширше витлумачити
істинні наміри позивача. А я тільки констатую факт - ось саме те, чого
прагнули так звані захисники дерев. Можна прикриватися гарними гаслами,
але правда рано чи пізно вийде на яв. Переконаний, що попереду нас чекає
ще дуже багато сюрпризів.
Усе це пишу для того, щоб розбудити серця тих, які ще думають і
вірять в те, що за усією цією істерією стоїть турбота про дерева.
Не у деревах, дорогі друзі, справа, але у постаті Митрополита Андрея!
Тому, закликаю усіх свідомих львів’ян гідно проявити себе гідними
нащадками спадщини Мойсея нашого Народу, особливо міста Львова!
Нехай ювілейний рік від дня його народження не затьмарять жодні
чвари, які намагаються роздмухати послідовники ідеології, що його не
може стерпіти до сих пір!
А ось і копії відповідних документів:
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар