15.06.2015р. Б. / ПАПСЬКИЙ ТРОЛІНҐ І АКТИВНИЙ ЄПИСКОПАТ

Минулий тиждень був багатий на різноманітні новини з церковного життя. І візит Путіна до Ватикану, і спільний комунікат українських та польських католицьких єпископів обох обрядів про українсько-польське примирення, й активна пастирська позиція владики Станіслава Шикорадюка, і багато чого іншого. Але розпочнемо з путінського візиту до ватикану.

ПАПСЬКИЙ ТРОЛІНҐ

Насправді, для пересічного українського споживача інформації витончений тролінґ, який Папа застосував стосовно Путіна, не був помітний. Ще перед візитом Путіна до Ватикану, вертаючись з Боснії, Папа дуже прозоро натякнув про роль «дуже стурбованих війною» на Близькому Сході й в Україні, і Путіну серед них: «Не вистачить лише говорити про мир, слід творити мир. А той, хто лише говорить про мир, але не дбає про мир, той суперечить сам собі. А хто говорить про мир, але підтримує війну, наприклад, продаючи зброю, той є лицеміром». Путін або його команда цього не зрозуміти просто не могли. Тим більше, що цю заяву Папи ЗМІ широко розтиражували. На цьому тлі заклики Папи до Путіна, сказані під час зустрічі з ним, що треба докласти щирих зусиль для миру в Україні, виглядають мало як непряме звинувачення Путіна в лицемірстві.

Іншим моментом є те, що Путіна, як зазначають усі оглядачі, прийняли у Ватикані більш ніж стримано. Дуже ймовірно, що цим дали Путіну зрозуміти, що ніхто не збирається приймати його локшину на ватиканські вуха. Цілком зрозуміло, що у Ватикані добре поінформовані не тільки про реальний стан речей в Україні, але і про стан католицької спільноти в самій Московщині, як і про те, що скажений антикатолицизм є інтегральною частиною теперішньої московитської пропаганди і державної ідеології протиставляння Московії Заходу.

Святіший Отець, який за звичай добре спілкується іспанською та італійською, у привітанні сердечно звернувся до Путіна не однією з тих мов, не московитською, а… німецькою. Чому саме німецькою? Натяк на змову з канцеляркою Меркель, чи натяк на Путінові бізнес-зв’язки в Німеччині, чи може натяк на невдалу кар’єру кагебиста-невдахи в НДР? Чим би цей натяк не був, але цей Папський тролінґ Путін сприйняв, очевидно, без великого задоволення.

Поки наші гура-патрійоти билися в істеричному припадку з вересками: «Зрада!», а вата, вчувши з «найправдивіших» в світі московитських ЗМІ, що Папа нагородив Путіна медаллю «Ангел миру», билася у припадку: «Пабєда!», медаль виявилась медальйоном та ще й просто мідним. Знову ж таки на тлі закликів до щирості – такий собі витончений дипломатичний тролінґ.

І хоча в теперішнього Папи – це подарунок практично для всіх політиків, які його відвідують з візитом, в часі візиту Путіна це подарунок, як і подароване Путіну Апостольське повчання «Радість Євангелія», він набув особливого змісту. Папа, можливо, і сам того не хотячи, потролив Путіна «по повній». Як президент РФ міг би сприйняти заголовки частин «Радості Євангелія», до прикладу: ««Ні» новому ідолопоклонству грошам», ««Ні» грошам, які правлять замість служити», «Єдність важливіша за конфлікт» чи «Поклоніння істині», можемо тільки здогадуватись. Хоча сумнівно, чи Путін навіть загляне до цього документа. А жаль. Адже це така собі військова доктрина Ватикану на найближчий час.

НОВИНИ ПРО ПАПУ, ЯКИХ МИ МОГЛИ І НЕ ПОМІТИТИ

Якщо візит Путіна до Папи став мало не однією з головних новин українського медіапростору, то візит Папи до Боснії й Герцеговини минув, практично, непоміченим. І знову ж – шкода. Адже до сербської агресії на цю балканську країну там проживала доволі велика і стара українська діаспора. Сербські етнічні чистки католиків у цій країні не лише катастрофічно зменшили кількість католиків на теренах Боснії і Герцеговини, але також і повністю ліквідували українську діаспору на цих теренах.

Проте в часі візиту Папи до Сараєва – столиці Боснії і Герцеговини, окрім доволі цікавого історичного курйозу, що de iure Папа – боснійський король, з’ясувалось, що боснійські мусульмани доволі специфічно бачать своє співжиття з католиками на боснійсько-герцеговинських теренах.

Глава боснійських мусульман рейс Гусейн Кавазовічь на зустрічі з Папою сказав, що мусульмани Боснії прагнуть будувати свої стосунки з католиками на основі «Ахднами». «Ахднама» – це документ турецького султана Мехмеда ІІ, що завоював Боснію, ним боснійських католиків позбавляються практично усіх громадянських прав, але гарантують право на свободу совісті.  Тобто – будь безсловесним і безправним райєю султана, його рабом, плати йому, окрім всього, ще й додатковий податок за право залишатися християнином – джизью, віддавай своїх синів у яничари і можеш, завдячуючи султановому милосердю, навіть молитися в церкві, але не і будувати нову. Ось така правда про боснійські реалії.

Парадокс, що в США уже майже встановлена така джизья: хочеш залишатися вірний Христу, не визнавати «право» геїв на «шлюб», хочеш щоб твоїх дітей не вчили, що «gayit`sok» – плати додаткові податки. Правда, до цього ще не дійшло, але все дуже залежить від рішення Верховного Суду країни, яке, очевидно, з’явиться незабаром. Хоча за Церкву в Америці, може, не треба вже аж так хвилюватися. Вона, спочатку відмовившись від оборони в судах доброго імені своїх священиків, звинувачених у сексуальних переступах, пішовши на угоди, як з правдивими жертвами, так і з наклепниками, заплативши величезні гроші, тепер, здається, почала будитися – активна позиція американських католиків у суспільних питаннях тепер є дуже помітною в США. Більше молитовне занепокоєння мав би викликати в нас стан Церкви в Німеччині.

Ще однією непоміченою в українських ЗМІ новиною є чергове засудження Святішим Отцем Франциском гедерної ідеології. В країні, якою вже є й Україна, де пропихають гендерні «цінності», ЗМІ стараються не помічати всього того, що йде в розріз з накиданням гендерної ідеології. І поки український християнський загал спить, гендеристи роблять свою роботу. Київський гей-парад – тільки маленька частина титанічної роботи, яку гендеристи провадять в Україні з метою перетворення її у відкрите до всіх можливих збочень суспільство. Так, провадження подібних збіговиськ в часі війни – річ аморальна, на це звернув увагу римо-католицький владика Станіслав Шикорадюк. Але вона є і небезпечна, бо дестабілізовує суспільство. «Коли збиралися на той парад збоченців (я інакше їх би не міг назвати), якби були звернулися представники всіх релігій і сказали: «Пане Президенте, не робіть цього – це нас дратує, це аморально, не дозволяйте таких речей», – цього би не було. За що ці солдатики постраждали? – та міліція, яка постраждала, коли закидали петардами. Це недобре, дійсно, ця агресія, кидали. За що вони проливають кров? За кого? Там війна, гинуть люди, а вони захищають якихось, які нам пропонують аморальність. І на цьому хочуть робити рекламу. Невже всі представники релігій не можуть сказати, що це недобре», – зазначив владика Шикорадюк. І це зрозуміла, логічна і послідовна, як для християнського пастиря, позиція.

БОГУ ДЯКУВАТИ, ЩО УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ПАСТИРІ НЕ МОВЧАТЬ

Окрім критики неактивної позиції українських релігійних пастирів, які вирішили не протестувати щодо проведення гей-параду в Києві й тим самим стали співвідповідальним за кровопролиття в Києві, владика Шикорадюк також звернувся й з відкритим листом до президента Петра Порошенка. Зрозуміло, що українські ЗМІ й цей лист проігнорували, адже в їхній інформаційній політиці не передбачається, що Церква може заступатися за народ перед власть імущими. Лист владики Шикорадюка – це волання до Президента, волання народу Божого, який усе ще терпить під тягарем корупції, совковості й беззаконня. Головне, щоб він не залишився воланням Мойсея до єгипетського фараона.

Минулого тижня також і Глава УГКЦ Блажeнніший Святослав був надзвичайно активним, щоправда, на зовнішньому фронті захисту інтересів українського суспільства.  Його лист Папі з нагоди тоді ще запланованого візиту Путіна до Ватикану, обійшов практично усі світові ЗМІ. Також у багатьох ЗМІ були цитати інтерв’ю Блажeннішого Святослава для Радіо Ватикану. Отож, до світового загалу донесена в черговий раз позиція не лише УГКЦ, але й проукраїнська позиція взагалі. В умовах інформаційної війни, яку веде Кремль – це дуже важлива річ.

Також дуже важливою річчю став спільний комунікат польських та українських католицьких єпископів обох обрядів про польсько-українське примирення. В умовах, коли московська агентура всіма силами старається розіграти карту українсько-польських чварів, такий комунікат є дуже суттєвим не лише інформаційним здобутком. І важливо, що він підписаний Архиєпископом Станіславом Гадецьким, Митрополитом Познанським – Головою Польської Єпископської Конференції, Блажeннішим Святославом (Шевчуком) – Главою  УГКЦ, Архиєпископом Мечиславом Мокшицьким, Митрополитом Львівським - Головою Конференції римо-католицьких єпископів України та Архиєпископом Іваном (Мартиняком) – Митрополит Перемишльсько-Варшавський УГКЦ (фактичним главою греко-католиків Польщі). Вже сам вислів з комунікату: «Ми прагнемо, аби справу у примиренні народів – польського й українського – було продовжено через конкретну співпрацю, взаємоповагу, розуміння і взаємну підтримку між представниками наших народів і Церков, аби в такий спосіб засвідчити єдність у різноманітті й дати відповідь експансії секуляризму та військовій агресії, яка йде зі Сходу», який відображає позицію католицького єпископату України та Польщі, є надважливий в окреслені подальшої співпраці між католицькими спільнотами України та Польщі, а що не зможе залишитися без впливу на українське та польське суспільства.

Не менш важливим є і те, що комунікат передбачає конкретні кроки у такій співпраці. Усе це дає великі перспективи в контексті українсько-польського стратегічного партнерства.

Важливо, що усе це відбувається також в той час, коли Польщу очолив Президент, який реагує як щирий католик. Коли вітер здув частичку Тіла Христового з вівтаря в часі Служби Божої, на якій був присутній президент Дуда, президент миттєво підняв її з землі та відніс кардиналу Казімєжу Ничу. Це добрий знак для обох сусідніх народів – і для України, і для Польщі.

Важливою подією минулого тижня є і спільна декларація греко-католицьких владик Європи, яка виражає фундаментальний намір греко-католицьких єпископів Старого континенту обстоювати сімейні цінності, а також і висловлена в черговий раз підтримка боротьби України проти московитської агресії.

Отож, не все так погано, як воно часом виглядає, принаймні в США зменшилась кількість абортів.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя