9
жовтня Церква святкує Переставлення cвятого апостола і євангелиста
Івана Богослова. Як відомо, саме цьому апостолу належить авторство
пророчої Книги Одкровення про кінець світу. А ще святий прославився
своїм навчанням про любов, якої, на його переконання, достатньо, щоб
звершувалося Боже Слово на землі.
Про постать наймолодшого серед апостолів - Івана Богослова, а
також про те, чи варто любити своїх «агресорів», розповідає владика
Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.
Високопреосвященний владико Венедикте, чому з-поміж усіх
інших апостолів Ісус Христос виокремлював Івана Богослова? Адже в Бога,
як відомо, усі рівні?
Розмірковуючи про Бога, ми думаємо про Нього своїми людськими
категоріями. Тому, коли вважаємо, що Господь когось виокремлював, то для
нас це означає, що Він по-іншому ставився до когось. Однак це лише наше
людське розуміння. Бог ніколи нікого не виділяє. Кожна людина, праведна
чи грішна, є для Нього цінністю. Пригадайте притчу зі Святого Письма
про загублену вівцю, яка є не менш важливою для Бога, ніж інші.
«Особливість» Івана Богослова полягала в його особистій наближеності до
Бога, відданості Йому та духовному житті з Ним. Духовне життя цього
апостола дозволило йому доторкнутися до Божих таємниць. Коли ми говоримо
про виокремлення, то повинні вважати, що Іван відповів на Божий поклик.
Святе Письмо каже, що є «багато покликаних, однак мало вибраних».
Покликані – ми всі, але вибрані – ті, хто обирає життя з Господом.
Бачимо, що святий Іван Богослов, наймолодший з апостолів, цілковито
довірився Господу.
Апостол Іван Богослов був автором Книги Одкровення
(Апокаліпсис) Святого Письма. Звідки святий міг знати, яким буде кінець
світу?
Після того як Іван Богослов опинився в Римі, він був покараний за
віру. Його спочатку хотіли отруїти, потім варили в казані з водою. Однак
він залишився живим. Згодом його заслали на о. Патмос, де він мав
видіння – «одкровення». Як я вже згадував, людина, яка наближається до
Бога, пізнає правду. Кожен із нас має досвід свого «одкровення». Його
переживаємо тоді, коли присвячуємо час молитві чи йдемо із щирим серцем
сповідатися і свідомо причащаємося: тоді нам стають зрозумілими багато
речей, ми легко приймаємо важливі рішення. Через таку близькість Іван і
пізнав таємниці Господнього буття. Прочитавши цю Книгу, розуміємо, що
вона є символічною. Не все, що там написано, так і станеться. Де ж тоді
свобідна воля людини? Книга Одкровення каже нам про те, що може
трапитися, коли людина відійде від Бога. Це так само, як каже лікар:
якщо ми споживатимемо певні шкідливі продути, то довго не проживемо. Він
також каже нам «одкровення», передбачаючи, що станеться, коли ми не
дбатимемо про своє здоров’я.
Отже, те пророцтво, яке записано в Книзі Одкровення, може і не статися, якщо ми будемо більше наближеними до Бога?
Книгу Одкровення екзегети трактують по-різному. Адже до кожного з
нас Бог промовляє по-різному. Ніхто не знає, що може статися. Однак
Слово Боже дано для того, щоб людина освячувалася. Питання не в тому, що
буде завтра, а радше, якими ми будемо завтра в наших стосунках із
Господом.
Євангелист Іван Богослов відомий своїм «богослов’ям любові».
Він навчав, що потрібно любити, і цього вже буде достатньо, що
сповнилося Слово Боже. Чи справді достатньо тільки любові, щоб жити
по-Божому?
Ідеться про апокрифічні розповіді останніх років життя святого. Коли
апостол вже не міг ходити, його виводили під руки його учні, щоб він
навчав інших. Іван Богослов казав завжди одну і ту ж фразу: «Дітоньки,
любіть один одного…» Ми знаємо, що Бог є любов. Тому, хто перебуває в
любові, той перебуває в Бозі. Коли любов панує поміж нами, тоді між нами
є Бог. А коли ми є з Господом, то що нам ще потрібно? Бог має в собі
все. Навіть тоді, коли до нас хтось ставиться з нелюбов’ю, ми повинні
відповідати любов’ю. Тоді ми даємо такій людині Бога. Важливо плекати в
собі любов, бо це Божа прикмета.
Важко любити тих, хто завдає нам болю. Це легко зрозуміти на
прикладі ситуації, що склалася тепер в Україні. Мені нестерпно часом
чути на вулицях міста мову і музику країни-агресора. У мене виникають
погані асоціації, лихі думки… Як любити тих, хто знищує цвіт нашої
нації?
Кожен із нас прагне бути послідовником Ісуса Христа. І ми, як
християни, повинні брати приклад із нашого Учителя. Погляньмо на Його
особу, розіпнуту на хресті! Люди розіпнули Бога, що дав буття всьому. Це
важко зрозуміти. Бо ми спочатку чинимо гріх, а потім до нас приходить
усвідомлення того, що ми наробили. Тоді йдемо до Сповіді.
Ті, кого ми називаємо агресорами, – не свідомі того, що вони роблять.
І їх може зупинити тільки наша любов. Ви ж добре розумієте, що Христос
міг мізинцем поворухнути і полки ангелів знищили б усіх, хто підняв на
Нього руку. Так само є безліч прикладів мучеників, яких катували, а вони
відповідали на це любов’ю. Наведу приклад із життя мученика УГКЦ
блаженного Миколая Чарнецького, якого одного разу сильно побив наглядач у
в’язниці. Коли цей чоловік пішов додому, то він відчув докори сумління.
Перед очима в нього постали картини його життя, нечесні, несправедливі,
жорстокі... Наступного дня він пішов каятися за свої гріхи до святителя
Миколая. Що ж сталося? Цей чоловік доторкнувся до любові, яка його
перемінила.
Мені неприємно, коли я іду містом і бачу різні непристойні написи на
адресу нашого агресора. Роблячи такі вчинки, ми стаємо подібними до
нього. Пам’ятаймо, що християни відповідають любов’ю на зло. Тому
подаруймо тим, хто зараз агресивно знущається з українців, Бога!
Розмовляла Руслана Ткаченко
Немає коментарів:
Дописати коментар