Країна,
яка на Страсну седмицю починає військові дії проти сусідньої країни, з
якою її пов'язує культурна традиція і православна віра (аж до
юрисдикційної єдності УПЦ і РПЦ), - не може бути або називатися
християнською. Це країна, яка маскується під християнство так само як її
"зелені чоловічки" маскуються під ліс. А життєвість російського
християнства, здається, того ж роду, що і життєвість зелених листків,
намальованих на формі окупантів.
Подоба, уявність, але не щось присутнє в світі реального.
З тими чи іншими втратами від "зелених" ми відіб'ємося. Але межа
християнства сучасної Росії вже виявлена: російське християнство
закінчується там, де починаються російські національні інтереси.
Мовчання вищих єрархів Церкви в Росії з української проблеми несподівано
для українського суспільства, але цілком логічно з історичної точки
зору. Це мить торжества державної Церкви Російської Федерації.
Мовчання тут означає схвалення. Церква земна чекає нової імперської
державної одежини, в яку вона зможе помістити своє ніжне тіло. А коли ця
одежинка буде зношена, земна Церква буде шукати заступництва вже нової,
непутінської влади. Чи видасть така їй нову генеральську форму?
Сумнівно.
Швидше за все, земна Церква буде вимушено так і простувати вглиб
історії в архаїчному дореволюційному мундирі. Ніби нинішній російський
казак - наряжений в бутафорський мундир і з підробленою бойовою шаблею.
БЛОГ СВЯЩЕНИКА ПЕТРА ЗУЄВА, 14 квітня 2014 р.
За матеріалами www.portal-credo.ru
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар