01.03.2014р. Б. / Якби ми менше співали, а більше стріляли, то були б одиниці жертв і ми сьогодні б жили в Європі, - Покальчук

Олег Покальчук. Фото: ua.112.ua

"У кожному з нас живе маленький Янукович"

Українська революція ще не перемогла. Більше того, є всі шанси, що вона може захлинутися, вважає соціальний психолог Олег Покальчук. В інтерв'ю iPress.ua Олег Покальчук розповів про потребу зміни системи влади, а не лише її верхівки, про очікування людей і потребу брати владу у свої руки, про те, чому не повстав Схід і чому колишнє вище керівництво країни жило в палацах інтер'єри яких наштовхують на думку про психічні відхилення їх власників.

"Українська революція – це процес, який має тривати"

В інтерв’ю, яке ми з вами записували на початку грудня, ви говорили, що українська революція – це оксюморон. Виникає питання: що ж це врешті було – логічний наслідок тих передумов, які накопичувались останні 10 років чи Боже провидіння?

Ви правильно поставили питання. Мене питали, коли в Україні виникне всенародний соціальний протест? Я казав, ніколи. Бо у питанні була така книжково-кінематографічна візія одномоментного загального повстання в жанрі "Україна гомоніла", всі з вилами - косами повстають і кудись ідуть. Я говорив, що таке неможливе, бо Україна неоднорідна і завжди говорив, що будуть локальні вибухи. Я це ще до Врадіївки казав. Але журналісти звертали увагу на першу частину відповіді і перепитували: ви ж казали, що повстання не буде? Я повторював:одномоментно, в масштабі країни -  не буде. І ми саме це зараз бачимо. Київ – це одна велика Врадіївка.

Дійсно, я говорив, що українська революція – оксюморон. І революції в класичному значенні ми ще не бачимо. Ми мали незадоволення, яке переростало в протест, потім протест переріс в бунт. Бунт переріс в повстання, яке перемогло ворога. А революція передбачає зміну та перевертання  усієї системи влади або догори дриґом, або, принаймні, у якийсь притямний бік. Зміну системи влади, а не тільки ротацію верхівки. Інакше – це переворот: система лишається, а міняються лише посадовці. Маємо повстання, яке має дедалі більше шансів закінчитися повстанням, з якого скористається колишня бюрократія. Це починаючи від Французької революції  має величезну кількістю прикладів у історії. Українська революція – це процес, який має тривати. Після повстання, власне починається революція. Вона зараз має дуже великий шанс захлинутися.

Фото: AFP

Поки я не бачу виразно оформленої, домінуючої революційної сили. І цим користаються реваншисти, ті, що зазнали поразки і намагатимуться перевести процес в річище Реставрації, якщо говорити мовою Великої Французької революції. Українська революція має йти шляхом, яким пішла Німеччина після Другої світової війни. 11 травня 1951 року в Німеччині почався великий громадсько-суспільний процес, який отримав назву денацифікації, оскільки Нюрнберзький процес не дали того ефекту, на який сподівалися переможці. Навіть попри те, що була вжита “особлива форма права”, яка не дуже була юридичною, але й злочинці були виняткові. Через те, що Нюрнберзький процес не міг піддавати судові більшість офіцерів Вермахту або Генерального штабу, бо було очевидно, що нема сенсу судити людей, які не скоювали військових злочинів, а воювали в рамках правил ведення війни... Але виявилося, що цього недостатньо. Тому почався процес денацифікації. Якщо Януковича, Пшонку, інших втікачів від правосуддя, піймають живими і якщо їх взагалі піймають, то ми маємо маленький шанс на свій Нюрнберзький процес, який був би дуже доречним. Але я думаю, що цього не станеться. Я би дуже хотів, щоб це сталося, мрію про це, але сили, які протистоять і вони є з усіх боків і дуже зацікавлені, щоб ці люди розповіли, хто їм віддав накази (та ж сама Росія), хто з дипломатів на них тиснув, з якими людьми вони ще входили в змову, які, можливо, сьогодні  вже несподівано є великими патріотами і революціонерами. Ми б дуже багато цікавого дізналися.

До речі, вас не дивує, що три дні Віктор Янукович тікаючи, їздить по Україні, аж потім його оголошують в розшук і при цьому досі на сайті МВС немає орієнтировок ні про нього, ні про інших посадовців, які втекли?

Ні, не дивує. Я дисидент ще з 70-их, багато чого набачився. І в інших країнах теж. Відчуття такої гіркої іронії. Бачив подібне під час "Україна без Кучми", і "Повстань, Україно", і під час “Революції на граніті”, і коли створювався Народний Рух і т.д. Як казав Ніцше, то все  "людське, надто людське". Не будуть ловити, бо не вигідно насамперед сьогоднішнім бюрократам-переможцям. Я не маю на увазі людей на Майдані, героїв, яких я щиро поважаю, радію і плачу разом з ними.

"Треба закінчити формування збройних формувань – міських, територіальних громад, навести лад в країні"

Сьогодні багато людей відверто чекають належного покарання винуватих і не повторення того, що вже було після 2004 року. Що буде, якщо у нас повториться це?

Ключове слово і воно дуже українське і в ньому відповідь на ваше перше питання. Українська революція – оксюморон  ще й тому, що ви вжили словосполучення: "люди чекають". Це органічна характеристика українського політикуму, який діє в стилі  "пані лягли і просють". Чого вони чекають? Що ті люди, яким вони делегували відповідальність,  щось для них зроблять? З якого дива? Може вони не тим людям делегували відповідальність? Може не треба було їм делегувати? Я розумію, що це зараз некоректно, в історії нема умовного часу. Ви живете у Львові, і люди там чогось чекають від Києва. Вони  ж всі один одного знають. Я там багато часу провів. І в цьому, можливо, “собака зарита”. Як же кума, брата, свата люструвати? Він же хороший, в ту саму церкву ходить, що і я, українською так добре говорить, а пісень як гарно співає! Ну, трохи крав, але ж трохи,  трохи контрабанду возив, але що ж тут такого, як усі. Люди вигадають мільйон найчудовніших самовиправдань.

Фото: Дмитрий Ларин/facebook.com

Тут і є питання совісті, а не у високих сферах із гарними словами про духовність. Люди чекають рішення від Києва, бо вони не хочуть легітимізувати власні дії проти тих, хто на них схожий, як дві краплі води. Люди є подібні. І тут для мене, як для психолога, є велика людська трагедія, бо у кожному з нас живе маленький “янукович”. Це як віруси в людському організмі, які ми носимо у собі і лише імунна система, поки ми ще в силі і здоров'ї, не дає їм розвиватися у хвороби. Ми помираємо і не знаємо, носіями чого ми були. Але коли імунна система слабне, той “янукович” вилазить назовні і починає нами керувати, ми захворюємо і починаємо розкладатися. Так само і політичний організм. Ми шукаємо цього Януковича деінде, його не треба ловити, він у нас всередині сидить, він змушує просто  дивитися і  просто чекати. В цьому біда. Замість того, щоб з однодумцями навколо свого обійстя навести лад і зробити свою маленьку Європу і захищати, якщо треба, її збройно. Треба закінчити формування збройних формувань – міських, територіальних громад, навести лад в країні. І не треба чекати Києва. Я ж знаю, як процес відбувається у Львові. Якщо так, як у всіх, то нема на те ради. Тому і Януковича не зловлять, бо там  нагорі такі самі люди, як ми з вами. Скажуть, що у них теж є родичі і їм теж треба з чогось жити.

"Щонайменше кілька мільйонів людей зрозуміли, чим для них є країна, у якій вони хочуть жити, і вони точно будуть її будувати, і вони не чекають. Я б їх умовно назвав радикалами"

Колись казали, що "справжня незалежність здобувається тільки кров'ю". Чи жертовність якось відіб'ється на свідомості українців?

Абсолютно так. Гірко про це говорити. Відіб'ється, бо це є речі, які поза нашою свідомістю. Це є сакральна жертва, яка мусіла бути принесена 22 роки тому. Вона б мула меншою, якби ми повстали, а не протестували мирно, не ходили хороводами. Можливо, якби тоді менше співали, а більше стріляли, я думаю, що були б одиниці жертв і ми сьогодні б жили в Європі. Ці жертви щонайменше змінять свідомість тих, хто був дуже ліберальний. Розумієте, у нас всі слова перекручені. Слова "лібералізм", "демократія" нічого не означають. Це нонсенс. Люди починають називатися цими словами і змушені поводити себе, як останні ідіоти. Їм самим потім соромно.

Фото: AFP

За моїми уявленнями, щонайменше кілька мільйонів людей зрозуміли, чим для них є країна, у якій вони хочуть жити, і вони точно будуть її будувати, і вони не чекають. Я б їх умовно назвав радикалами. Хоча це зовсім не ті, що зараз бігають з битками вулицями. Це теж, напевно, файні хлопці. Але є ще величезна частина лібералів, які все це вітають, але вони ще чекають і так розпачливо один з одним перегукуються: "Що ж це робиться?", "Нас зраджують!?". Це триває вже кілька днів і це - питомий кретинізм. Бо, якщо ви розумієте, що вас зраджують, то позичте в когось битку і прибийте зрадника, довівши, що це зрада. Або  станьте навколішки вибачтеся за свої слова. Тільки, холєра ясна, робіть щось. Натомість наш спів і молитви перетворилися на  театральний лемент, що мене страшно дратує і в чому я  принципово не беру участі.

Також є мільйони людей, які з острахом і ненавистю ставляться до того, що відбувається, оскільки вони побачили в собі “януковича”. Вони його бояться, не хочуть цього визнавати. Це означає, що вони жили цей час дуже негідним життям. А їм казали, що "они классные пацаны", що "все нормально", а тепер вони зрозуміли, що коли так піде далі і та система вартостей буде прийнята, то в цій системі координат вони - негідники. Треба робити різницю між злочинцями і негідниками. Злочинців треба судити і карати, негідників треба засуджувати морально, сторонитися, не подавати руки. Це така сама різниця, як між супротивником і ворогом. Супротивник – має здаватися в полон, він це робить і зовсім не обов’язково йти з ним негайно до шлюбу після цього. Але професійний супротивник, який здався, може бути кращим союзником, ніж бездарний однодумець. Це ще Бісмарк сказав.

"Зараз буде такий психофізіологічний відкат, який буде виявлятися в депресії, роздратуванні, пошуку винних. Моя перша порада – затаїти дихання і полічити до десяти, якщо хочете щось термінове сказати, вдарити, вистрелити"

Що ми зараз всі відчуваємо і що нам очікувати далі?

Це посттравматичний синдром. Його переживають дуже багато людей і я також. Його складовою є потреба терміново піти збудувати якусь барикаду, порозливати коктейлі Молотова у пляшки. Тобто потреба щось робити – те, що давало тобі сенс життя у найближчі кілька тижнів. Це така психологічна облуда, бо високий вміст адреналіну в організмі робив нас страшенно чутливими, гіперактивними, але це не є норма – це надмір. Зараз буде такий психофізіологічний відкат, який буде виявлятися в депресії, роздратуванні, пошуку винних. Моя перша порада – затаїти дихання і полічити до десяти, якщо хочете щось термінове сказати, вдарити чи вистрелити. Тримайте паузу. Вас будуть провокувати на швидкі рухи. П’ята колона не те, що не спить – зараз її “зоряний час”. Диверсанти і терористи ніколи не беруть участі в прямих бойових діях, коли діє фронт. Як тільки фронт відходить – вони починають діяти. У нас ще будуть політичні вбивства, компромати на всіх лідерів спротиву.

Дмитро Ярош. Фото: pravda.com.ua

Мета цієї діяльності – посіяти зневіру, розчарування, знищити віру в те, що ми що-небудь здобули. Мене запитують, чи вірю я в те, що Дмитро Ярош (лідер "Правого сектору" - ред) вів перемовини з Януковичем? Мені байдуже. Треба розділяти дії від  намірів. Вчинки людини, яка була на барикадах, треба оцінювати окремо,  і її комунікації і перемови, наміри також треба оцінювати окремо. Нікого зараз звинувачувати не треба. Треба трохи почекати. Не більше трьох днів – все, що має спливти – спливе, що має осісти – осяде. Не поспішайте підключатися до якихось істеричних реакцій. Вами буде маніпулювати російська агентура, яка вміє дуже професійно все це робити. Повірте мені, як досвідченому фахівцю.  

  

Чому після усього, що трапилося в країні, Схід не повстав? Що це - рабська ментальність чи "інша думка"?

Схід не може психологічно визнати те, що він породив і породжує таких людей, як Янукович. За винятком Ющенка, до якого теж була купа питань, Леонід Кучма і Юлія Тимошенко з Дніпропетровська, Лазаренко теж. Це не рабська психологія, це психологія матеріально та інтелектуально зубожілої, але сильної, енергійної, рішучої, безкомпромісної людини, яка вже як бере владу, то бере з цієї влади все, що собі особисто вважає за потрібне. А всі решта для цієї людини є конкурентами. Це така здорова, але тваринна психологія. Схід побачив Януковича в собі і Схід боїться того, що ми зараз на це скажемо. А про це треба говорити, бо це аморальний спосіб життя. Вони до останнього не будуть це визнавати і це триватиме роками. Тому, коли я говорив про процес денацифікації, ми говоримо про нацистську психологію поведінки Януковича. Я, можливо, не зовсім коректно кажу про націонал-соціалізм, бо у наших  і ідеології ніякої не було. Можливо, дефашизація, хоча і слово "фашизм" теж заяложили і  нівелювали. Але це ближче до поведінки генерала Франко, який сказав "друзям все, а ворогам – закон". Агресія – це завжди символ страху. Тому агресивно-перелякана поведінка Сходу ґрунтується на тому, що вони зрозуміли, що десятиліттями сповідували психологію покидьків, значною мірою не будучи такими. Там є дуже багато порядних, щирих і сміливих людей. Але тим, хто над цим працював, вдалося виробити у них локальну психологію місцевого жлобства, яке прийшло до влади в Україні.

Вони породили певну субкультуру, ідеологію, яка перемогла. Тепер сталося так само, як під час гітлеризму. Гітлер прийшов до влади законно. І легально загони поліції разом з СА били євреїв на вулиці. Тому треба проводити денацифікацію – видавлювати Януковича зі Сходу, видавлювати з їхнього мозку, пояснювати їм, що це безперспективно. Пояснити їм, що "с таким лицом за ето денег не дадут".

"Політична нація, яка нарешті створилася зараз копняками підганяє політиків до якоїсь діяльності. На мій погляд, краще б це було робити багнетами"

Чи є шанс, що дорослішання нації призведе до дорослішання політиків?

Політична нація, яка нарешті створилася зараз, копняками підганяє політиків до якоїсь діяльності. На мій погляд, краще б це було робити багнетами. Як показує історичний досвід, вони тоді швидше ворушаться, бо до копняків вони вже всі звикли і кажуть "дякую, а можна ще?". Усім негайно треба переглянути фільм "Убити дракона"або перечитати Шварца. Тому політична нація випереджає політикум, змушує його до дій, але політики будуть опиратися. Вони зв’язані старими корпоративними і родинними традиціями. Вони дуже швидко знаходять родичів і знайомих в Самообороні, швиденько отримують від них документи і так клянуться у вірності Україні, що заплакати можна, якщо почути. І вони починають робити те, що й робили, і знищувати сліди своєї корупційної діяльності. На жаль, ми запізнилися з багнетами. Треба було тих, хто здався в полон, не записувати в друзі і садити за один стіл, а ставити до роботи і наглядати за руками . Це величезна помилка. Це те, через що ми втратимо частину цих завоювань. Ми записали в друзі учорашніх зрадників, які знову перейшли на наш бік. Це така дурна українська ментальна традиція – цілуватися з покидьками. Вони  тхнуть. І попри те вони зараз починають брати гору. Я думаю, повністю не візьмуть, але якийсь відступ назад все одно буде.     

Чи події Євромайдану, які безумовно будуть відзначатися на державному рівні, стануть тим новим "міфом" незалежної України, якому вдасться витиснути із мізків великої частини людей совкові свята?

Думаю, що так. Але би вкрай не хотілося відзначання цього на державному рівні. Принаймні на рівні тих державно-корупційних схем, які були досі. У Сашка Положинського є такі рядки: "Я не хочу бути героєм України, не шанує героїв моя країна". Я не хочу, щоб вшановування придумувала адміністрація на чолі з Турчиновим або роздавали ті самі медальки, на яких ще лишилися масні відбитки пальців тієї гидоти, яка винна у жертвах десятків і сотень людей. Я вважаю, що це має робити Церква і люди. Церква зараз якось отямилася від багаторічного сну і в цьому дійсно була рука провидіння. Церква повинна сказати своє слово і її послухають. Церква має взяти на себе ті обов’язки, які вона на собі несла віками і, в тому числі, вшанування цих людей.

"Речі, інтер’єри наводять мене на думку, що з верхівкою української влади системно працювала російська спецслужба"

Ви і мільйони українців бачили будинки колишнього президента і колишнього генпрокурора. Який психологічний портрет ви можете дати цим людям після побачених умов їх життя?

Я скажу досить несподівану і дещо суперечливу річ до того, що я говорив раніше, коли мене питали про різні технології. Поки що це досить обґрунтоване припущення. З того, що я бачив, як пазл складається  картинка зміни психології цих людей. Колись були дітьми, молодими людьми, психічно нормальними. Але потім з ними щось починало ставатися. Навіть коли вони були на посадах, частина з них, і навіть колишній президент, були досить притомні. Потім з ними щось відбулося. Я вірю Тарасові Чорноволу, у нього завжди що на умі, то й на язиці. Він точно зафіксував час, коли Янукович взагалі перестав слухати, розуміти інших і, начебто, це стала інша людина.

Речі, дикунські інтер’єри  маєтків наводять мене на думку, що з верхівкою української влади системно працювала російська спецслужба, заводячи їх у так званий антисистемний культ. Це спеціальна система зомбування (хоча я й страшенно не люблю це ненаукове слово), система маніпуляції свідомістю через її розщеплення. Це сума магічних ритуалів, які не мають якогось верховного культу, як, наприклад, сатанізм. Це сума окремих технологічних дій з маніпуляції свідомості, які в сумі складаються в трансформацію особи в цілком маніпульовану постать, в психопата. Я починаю думати дедалі серйозніше, що верхівка українського політикуму була втягнута у таку обробку. Звичайно, до цього беруть людей, які схильні до такого. А вони й не були "семь пядей во лбу". Вправний гіпнотизер завжди підбирає собі людину для дослідів, яка має схильність до гіпнозу. Всі ці предмети, які ми бачили окрім того, що це жлобство і невігластво, означають прояви психічної хвороби.

Цікаво, що зараз може відчувати Віктор Янукович?

Я думаю, що великий страх, ненависть. Хоча може й не ненависть, бо ненависть притаманна великим особистостям. У тій іпостасі, яким ми його бачили останні роки, там нічого спільного до величі немає. Страх за своє життя – це первинна і базова емоція. І в нього є великі підстави боятися за своє життя. Величезна кількість людей, які на нього полюють, роблять це для того, щоб замести сліди власних злочинів.

Джерело:  IPress.ua

28.02.2014р. Б. / Заповіт Небесної сотні

24 лютого вулицями і майданами Івано-Франківська пройшла найбільша за всю історію міста похоронна процесія. Десятки тисяч прикарпатців провели в останню дорогу до Бога Героя України 19-річного Романа Гурика – одного з Ангелів Світла Небесної Сотні. Він загинув від пострілу смертохриста-снайпера у скроню на вул. Інститутській у Києві 20 лютого, віддавши, як і його побратими,  своє юне життя, щоб врятувати від знищення гідність свого народу і возвеличити гідність Божу.

 

Описати, а тим більше – відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем впали на Україну,  нині не під силу нікому. На це потрібно часу. І негайного покаяння усього народу.

Однак передумови Київської Голготи більш ніж очевидні. До неї причетні ми усі. 

Попрощавшись з комуністичним минулим на словах, ми залишились з ним у серці. І у вчинках. І навіть після того, як Господь подарував нам незалежність, замість покаяння, очищення і подяки, ми й надалі будували свої стосунки і дії за потрійною лукавою мораллю: одне думаю, друге говорю, третє роблю. Власне ми своєю розтроєністю, лукавством і відвертим потуранням злу виплекали цей злочинний диктаторський режим, який в останні дні остаточно звироднів і перетворився у криваву сатанинську хунту. 

Ми продавали свої голоси на виборах за 100, 200, 300 гривень, не вважаючи це жодним злочином, навпаки – хизувалися своєю «спритністю» і втішалися юдиними срібняками. І цей, на перший погляд, маленький політичний хабар, помножений на мільйони продажних душ, вилився  у диявольську масакру, яку слуги сатани влаштували 20 лютого у серці нашої столиці.

Найбільше невинних жертв полягло на вул. Інститутській, між майданом Незалежності праворуч і невеликим пагорбом ліворуч, на якому височить Господній Хрест, а за ним – т. зв. «жовтневий палац». Мало хто сьогодні памятає, який жахливий акт богозневаги був учинений на цьому самому місці півтора роки тому – 17 серпня 2012 року: 

Ось що писала про це газета «Нова Зоря» (число 32 від 23.08.2012):

«Але навіть ця масштабна антиукраїнська кампанія (режиму Януковича. – Ред.) блідне у порівнянні з актом публічної наруги над головним символом християнства – Хресним Знаменням, – що його спиляли і сплюндрували опановані злим духом оголені дівиці-„феміністки” рівно за тиждень до річниці Незалежності у самому серці Києва, за сто кроків від Хрещатика. Досі в Україні ще ніхто так відверто і привселюдно не глумився на Деревом Спасіння: під прицілом десятків відео- та фотокамер, за мовчазної згоди натовпу роззяв та потурання влади й правоохоронців. І нікому не спало на думку стримати святотатську руку, щоб відвернути від тяжкого гріха як озвірілих богохульниць, так і всю Україну, яка стала німим свідком і спіучасником зневаги Бога.

 

У цьому зухвалому виклику для всього християнства водночас особливо простежується україноненависництво. Той шестиметровий хрест був установлений у часи Помаранчевої революції вірниками молитовної греко-католицької спільноти з Джублика на Закарпатті якраз неподалік т. зв. „жовтневого” палацу, у пивницях якого у 1930-1950 роках діяла найбільша більшовицька катівня Києва. Він був даниною пам’яті сотням тисяч українців, закатованих сатанинською владою…

 

Мимоволі зримо постає зловісний апокаліптичний ланцюжок: почали із заперечення Голодомору як геноциду української нації, продовжили знеславою Героїв українського духа і чину, потопталися по українській мові – душі народу і допустили публічну й зухвалу наругу над Хрестом. ЩО ДАЛІ?!

 

(…) Україна підійшла до чергового Рубінону, до межі Світла і Темряви, до прірви, яка розділяє Добро і Зло. Зневажений Господи Ісусе Христе, прости нам незліченні гріхи наші і не допусти впасти у цю прірву, з якої немає вороття!»

 

Отже, сьогодні, через півтора року після виходу чергового номера газети «Нова зоря», присвяченому Дню Незалежності, ми вже маємо відповідь на запитання «ЩО ДАЛІ?» 

Рівно через півтора року ми підійшли до прірви. Пагорб на Інститутській став новітньою Голготою України. Біля стіп Господнього Хреста впали перші жертви кривавого режиму. Їхні понівечені тіла зі скорботного схилу забирали побратими під градом куль, а їхні невинні душі Ісус пригорнув до Свого Стражденного Серця, прийнявши їх цілопальну офіру і зупинивши осатанілих вбивць. 

Так, з великої любові до України Господь зупинив справжній армагедон, який мав загарцювати на Майдані через кілька годин із залученним десятків тисяч карателів, бойової зброї, вогнеметів, смертоносних панцерників і гвинтокрилів!.. 

Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем  полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Хоронителями у небі. Цей Ангельський Хор від сьогодні безупинно, як у дзвін, стукає в наші серця, не даючи їм збайдужіти, зачерствіти й вкритись пилюкою нових, помножених і непрощених гріхів. 

 А далі, не зволікаючи, через покаяння маємо йти дорогою, яку вони нам вказали, щоб стати насамперед ЛЮДЬМИ, такими людьми як вони, яких кличе до Себе Христос: «Ходіте, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли; чужинцем був, і ви Мене прийняли; нагий, і ви Мене одягли; хворий, і ви навідались до Мене, у тюрмі був, і ви прийшли до Мене. (…) Усе, що ви зробили одному з Моїх найменших братів, ви Мені зробили» (Мт. 25, 34-36; 40). 

Небесна Сотня Ангелів-Хоронителів України голосом неба взиває до своїх ровесників:

 

- щонеділі беріть участь у Службі Божій та якнайчастіше приступайте до святих Тайн Сповіді і Причастя, які є порятунком душ від неволі гріха;

-зберігайте як найдорожний скарб дошлюбну чистоту і святість подружжя;

- не вживайте алкоголю, тютюну, наркотиків, нецензурних слів, які поневолюють і ведуть до загибелі ваші душі;

- не справляйте та уникайте непристойних гучних забав, не слухайте і не не споглядайте чужинецьких розтлінних музики і пісень, телепрограм та інтернет-сайтів;

- молоді подружжя – не вбивайте, а шануйте як найбільший дар від Господа ще не народжене життя: майбутніх дітей Божих і будівничих України.

- не давайте і не беріть хабарів, пам'ятаючи слова Папи Франциска, що негідником є не тільки той, хто дає, але й той, хто бере з краденого. 

Дорогі Українці, будьте чесними і справедливими перед Богом і перед собою, милосердними й згуртованими в часи випробувань, і в часи успіхів, завжди пам'ятаючи про волю Божу, яка вже вкотре благословенно сповнюється над нашим народом і над Україною. 

Разом з Христом Спасителем Небесна Сотня безустанно кличе до кожного з нас: 

«Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні хробаки не точать і де злодії не проломлюють стін і не крадуть. Бо де твій скарб, там і серце Твоє буде» (Мт. 6, 19-21). 

Блог о. Ігоря Пелехатого, РІСУ 

Джерело:   КРЕДО 

27.02.2014р. Б. / Владика Богдан (Дзюрах): «Загиблі герої боронили територію духу»

Владика Богдан (Дзюрах), Cекретар Синоду Єпископів УГКЦ, разом з іншими архиєреями відправили на Майдані Панахиду за полеглими героями. У центрі столиці тепер щодня по кілька разів на день молитовно оплакують невинно убитих. Люди неперервним потоком йдуть місцями, де загинули хлопці, плачуть, несуть квіти, запалюють свічки… Люди досі не можуть збагнути те горе, яке спіткало Україну. І чи взагалі коли-небудь збагнуть?!

Преосвященний владико, ви, як сотні тисяч людей, пройшли місцями, де загинули наші герої. Які у вас враження?

Ходячи по київських пагорбах на Майдані минулої неділі, я впіймав себе на думці, що щось подібне у своєму житті вже переживав. Наприкінці 80-х – початку 90-х років у Західній Україні в багатьох місцях виявили масові захоронення жертв комуністичного режиму. Тоді тисячі людей приходили на ті місця, щоб помолитися за жертви. У мовчазній процесії до тлінних останків, віднайдених активістами, українці відкривали для себе болісну правду про жах і терор, який влаштували комуністи на наших землях. Щось подібне ми відчуваємо тепер: нараз українське суспільство усвідомило, який жах принесла минула влада на нашу землю, яке зло загрожувало кожному з нас, що живемо на цій землі.

Водночас у душі було відчуття великого очищення та стрімкого дозрівання нашого народу. Майдан дає нам великий урок сили духу, відваги, готовності до самопожертви. Наші люди вистояли в такому жахливому і жорстокому протистоянні. Були готові віддавати своє життя за цінності, в основі яких є християнська віра, за правду, за добро, за чесність, за справедливість, за гідність – власну і свого народу. Це не може не викликати подиву і захоплення.

Суботній випуск французької газети «Le Monde» помістив такі враження свого кореспондента про захисників Майдану: «Нужденна амуніція, але рішучість вражає. Було щось патетичне, майже абсурдне і захоплююче в цій самопожертві заради того, щоб здобути якийсь десяток метрів території». Ми всі усвідомлюємо, що люди боронили не географічну територію Майдану. Вони передусім захищали територію духу, певні принципи, на яких хочуть, щоб будувалася Україна, – принципи справедливості, правди, солідарності й добра.

І це дає нам привід дякувати Богові, що маємо таких людей. Водночас слід віддати належне нашому народові: він був і є непереможний, бо справді має в собі Духа Божого.

Владико, люди виходили на Майдан три місяці. Однак тільки масові смерті змусили Януковича втекти... Чому так?

Важко знайти відповідь на це запитання. Одне є певним: у Святому Письмі говориться про «таємницю зла», яка діє у світі. Цю таємницю зла неможливо збагнути людським розумом, але часто вона зачіпає найкращих з-поміж людей, найсвятіших, найчесніших. Ця таємниця зла смертельно вразила самого Сина Божого. Тому різні болісні й драматичні події, які трапляються в житті поодиноких людей, народу і всього людства можна правильно зрозуміти лише через призму Христового страждання і воскресіння. Ця жертва, яку люди складають, поєднана з невинною, але водночас Відкупительною Жертвою Сина Божого, і завдяки цьому ця жертва приносить плоди нового життя, – Божого життя в народі, людині й людстві. Таким чином таємниця зла перетворюється на таємницю перемоги добра над злом.

Митрополит Андрей Шептицький сказав, що «Всевишньому не треба, щоб кривавим способом життя своє віддавати за спасення людей»… Але так виходить, що аби люди, народи по-справжньому оцінили щось у своєму житті, потрібно, аби пролилася людська кров… Ми мали Незалежність 23 роки, але якось жили не по-людськи…

Господь Бог не хоче ані людського страждання, ані людських жертв. «Милосердя хоче, а не жертви», – пригадує сам Христос слова Священного Писання. Бог не придумав смерті. Вона є наслідком гріха та зла, які втрутилися в історію людського роду, і часто люди змушені нести на собі наслідки цього зла, що його ми називаємо гріхом. При цьому зло іноді скеровує своє смертоносне жало саме до людей добрих, праведних. Хтось сказав, що за наші злі вчинки здебільшого розплачуються інші, а за добрі вчинки мусимо платити самі…

Ще раз скажу: присутність зла у світі – це якась незбагненна таємниця, але (і в цьому проявляється сила Божа), Бог своєю любов’ю долає найбільше зло з його наслідками, що зі смерті зароджується нове життя. І ми зараз є свідками і співучасниками того, як у болях українського народу народжується нова Україна.

Мусимо отямитися,  мусимо усвідомити, що в жодному разі не можемо відплачувати злом за зло, бо тоді станемо подібними до тих, поведінку котрих щойно засудили

Ми повинні зберегти вдячну молитовну пам'ять про загиблих, але нам так само слід сприйняти їхню жертву як певний заповіт для нас, як безцінний скарб, який не маємо права змарнувати. Можна сказати, що відтепер доля України вирішуватиметься не лише в серці України, а в серці кожного з нас, і залежатиме від того, наскільки ми будемо здатні до внутрішньої переміни у світлі Божого закону.

Коли колишня влада вчинила масове вбивство героїв, на Майдані з’явилися нові гасла: «Зеку смерть», «Не пробачимо»…

Це насамперед крик про справедливість. І це нормальна реакція людини на зло, яке вона не здатна зупинити і в розпачі шукає способу, щоб захистити себе і своїх ближніх від агресора. Зло жахає кожну нормальну, мислячу людину, викликає почуття протесту і бажання самозахисту. Очевидно, це перший і спонтанний відрух емоцій, гніву. Тому не варто поспішно судити людей за ці вигуки.

Однак мусимо отямитися,  мусимо усвідомити, що в жодному разі не можемо відплачувати злом за зло, бо тоді станемо подібними до тих, поведінку котрих щойно засудили як несправедливу і неприйнятну. Та це не означає, що злочинці не повинні відповідати перед законом. Вони мусять бути покараними, щоб ні в кого з високопосадовців не було більше спокуси скеровувати зброю проти власного народу. Гадаю, тут нова українська влада має сказати своє однозначне слово. Якщо цього не буде зроблено, то й нові можновладці втратять довіру народу як такі, що не спроможні захистити невинного і відновити моральний лад та справедливість у суспільстві.

Нині я найбільше хвилююся, щоб людські серця не були забруднені гнівом, злістю, сліпою ненавистю і бажанням помсти. Бо на цих почуттях ми нічого доброго не зможемо збудувати.

Протягом трьох місяців ви часто бували на Майдані, зокрема вже після найкривавіших подій ХХІ століття в Україні. Які спостерігаєте зміни в людях?

Мабуть, у більшості з нас домінують два почуття: з одного боку, серце сповнене болем і скорботою за загиблими, а з іншого – є почуття полегшення від того, що, нарешті, минулося те жахіття, яке влаштувала колишня влада власному народові. Водночас в очах людей прочитується якась глибина, зрілість, відчуття власної гідності і самоповаги. У мене створюється враження, що останні події зробили більше для утвердження національної ідентичності в нашому народі, ніж усі дотеперішні роки незалежності.

Звичайно, треба остерігатися надмірної ейфорії. Перед нами – велике поле для праці задля розбудови нашої держави. Треба остерігатися покладання надмірної надії на політиків. Відповідальність за країну повинен взяти кожен громадянин. Це мав би бути головний урок для всіх. Кожен із нас має бачити, у якій країні ми жили і яку країну ми хочемо будувати. Не можна вимагати від інших більше, ніж від себе самого.

Януковича оголошено в розшук. Опозиційні політики разом із минулою провладною парламентською більшістю намагаються працювати, але схоже на те, що ця робота може йти врозріз із баченням Майдану… А найгірше – політики можуть осквернити світлу пам'ять полеглих героїв. Чого, на ваш погляд, зараз політики не повинні зробити?

Не можу давати політичних рецептів, бо не є політиком. Проте, гадаю, кожному політику в науку має бути ось що: політик – це той, хто служить народу, а не використовує його чи маніпулює ним за допомогою пустих обіцянок чи популістських гасел. Політик – той, хто має слухати і чути свій народ. Майдан дав нових людей. У цьому горнилі новітньої революції гартувалися лідери нової України, ідейні, рішучі, готові до самопожертви задля спільного блага.

Вітчизняні та закордонні ЗМІ від початку Євромайдану порівнювали нинішню революцію з Помаранчевою. Я нещодавно побував у Західній Європі, і в одній з розмов мій співбесідник зауважив, що в нас не видно лідера, як це було, приміром, у Польщі за часів Солідарності. На це я зауважив, що покладання надмірних надій на одного лідера ми вже проходили: після цього в багатьох залишилося гірке почуття розчарування, а на суспільному рівні настав період певної стагнації та зневіри. Натомість сьогодні простежуємо щось якісно новіше і важливіше: Майдан 2013-2014 виявив, що в Україні народилося громадянське суспільство, яке показало неймовірну здатність до самоорганізації, самопожертви і солідарності. І саме з цього суспільства мають виростати зрілі, відповідальні провідники нашого народу.

А яких людей не повинно бути при владі?

Найпростіша відповідь: підіть на Майдан і там спитайте. Протести, які влада так жорстоко намагалася придушити, були голосом народу до сумління політиків: перестати обдурювати, обкрадати, зневажати власний народ і глумитися над ним. Політики були глухі до цього крику народу. Вони залишалися байдужими навіть тоді, коли почали з’являтися побиті і пропалі без вісти, що більше – кинули проти мирних протестувальників каральні загони спецпризначенців, які мали затопити в крові волю народу до справедливого і гідного життя. І це був прояв цілковитої моральної деградації «власть імущих». Епоха таких політиків – жадібних до власного збагачення, байдужих до народу, корумпованих і безвідповідальних, позбавлених будь-яких моральних якостей –мусить відійти безповоротно у минуле, підкреслюю – безповоротно.

У нещодавньому посланні Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства з приводу суспільно-політичної ситуації було, між іншим, сказано, що «справедливість не настане доти, доки в суспільстві не буде усунено загрози фундаментальним правам і свободам людини та народу в цілому й відновлено довіри до влади, без чого неможливо будувати сучасної правової держави». Саме політики, які зможуть гарантувати і забезпечувати ці фундаментальні права людини та здобудуть довіру в суспільства, матимуть моральне право виступати від імені цього народу і керувати нашою державою. Саме за прихід таких політиків ми і надалі молитимемося.

Скажіть щось, будь ласка, родинам загиблих.

Тяжко звертатися до людей, які втратили найдорожчих і найближчих. До них біль повертатиметься знову й знову і мимоволі поставатимуть у душі запитання: чому саме він чи вона не дожили ще один день чи ще кілька днів до звільнення України?

Розуміємо їхній біль, наскільки це можливо по-людськи, і глибоко їм співчуваємо. Тільки Господь може зцілити рани, які завдало те насилля їхнім рідним і всьому нашому народові.

Проситимемо всемилостивого Бога, щоб Він був з усіма стражденними, щоб зцілив їхній смуток і дав їм відчути у вірі ту правду, що їхні рідні, які загинули, стали праведниками в Божих очах, що Господь їх прийняв у свої батьківські обійми, що дав їм вічну нагороду, не медаль на тлінний одяг, а вічну нагороду – блаженство в небі, яке вони заслужили найбільшою ціною, – ціною власного життя.

Хочу також звернутися до всіх людей, які живуть в Україні і українців на поселеннях, аби вони не забули тих, хто безпосередньо зазнав насилля. Нашим обов’язком є не лише домагатися запевнення їм гідного матеріального забезпечення на державному рівні. Це святий обов’язок кожного з нас перед світлою пам’яттю загиблих: щоб поранені та родини загиблих не були забуті, а навпаки, аби були оточені нашою увагою, вдячністю і щоденною підтримкою.

Розмовляла Оксана Климончук 

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

26.02.2014р. Б. / Звернення УКУ: Службових розслідувань мало – потрібен Трибунал

Дорога спільното УКУ! Дорогі співвітчизники! 

Диктатора скинуто. Безумство влади припинено. Найгірші сценарії цілковитої втрати незалежності з Божою поміччю відвернено. Здобуто те, у чому дехто з нас уже починав зневірюватися.

  

Ще тиждень тому ця вістка викликала б у нас бурхливу радість. Але сьогодні ця очевидна радість затемнена болем за понесені втрати й непевністю за майбутнє.

Образ «Небесної сотні» свердлить сумління тих мільйонів, що залишилися на землі: хто понесе відповідальність за нову національну трагедію? Службових розслідувань мало – потрібен національний, якщо не міжнародний Трибунал. Не лише, щоб підвести риску під минулим, а й тому, щоб унеможливити повторення цих жахіть у майбутньому.

А ще потрібна молитва за якнайшвидше загоєння ран і за умиротворення людських душ. Найперший бальзам для цього – встановлення правди й відновлення справедливості. Це відкриє людські серця на голос Бога.

Ми вдячні нинішнім парламентарям за реалізацію правового сценарію виходу з кризи. Проте країна потребує повного перезавантаження, за яке може взятися передусім нова політична еліта. Їй треба рости, а нинішнім лідерам – маліти.

Легітимність усіх без винятку органів влади має бути підтверджено виборами на основі удосконаленої Конституції. В основу діяльності всіх органів влади та функціонування усіх сфер суспільного життя, зокрема освіти, слід покласти цінності, за які боровся Майдан і за які віддали своє життя його герої.

Україна підтвердила свою приналежність до європейської цивілізації. Тому підписання Угоди про асоціацію з ЄС буде вже не авансом на майбутнє, а підтвердженням доконаного факту.

Проте європейськість України – це не крій нашого одягу, а спосіб нашого думання і стиль нашої дії. Як слушно сказав цими днями керівник Демальянсу Василь Гацько: «Не майте жодних очікувань від інших, ставте завдання перед СОБОЮ». Відтепер гарантами Конституції маємо бути ми з вами.

Гідно поховати і вшанувати полеглих, молитись за упокій їхніх душ, розділити біль їхніх родин, заопікуватися пораненими й осиротілими – це наш християнський обовʼязок перед героями Майдану, зокрема перед невинно убієнним членом нашої спільноти – Богданом Сольчаником. Нашим громадянським обовʼязком перед ними є збудувати Україну, в якій ніколи вже не постане потреба в такій кривавій жертві.

Складаємо сердечну подяку всім активістам Українського католицького університету – студентам і викладачам, священикам і богословам, ректоратові й Сенату, жіноцтву УКУ та його рядовим працівникам, – за великий дар спільної командної праці задля досягнення єдиної мети.  Низький поклін друзям УКУ та його жертводавцям за всебічну матеріальну та духовну підтримку.

А тепер, дорогі, – до праці! Головні завали на нашому шляху з Божою поміччю розчищено. Рівняймо тепер шляхи для Господа у державному управлінні й суспільному житті, у професійній праці й здобутті освіти. Будьмо носіями цінностей, з яких постане нова Україна!

24 лютого 2014 року
Ректорат

Джерела: http://news.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя

25.02.2014р. Б. / Героями не народжуються, але ними стають!, - владика Венедикт

«Всі хто знав світлої пам’яті Богдана може сказати, що він був таким, як всі, але він розвивав у собі ті героїчні властивості йшов за правдою, за справедливістю і напевно це є дуже важливо для кожного з нас. Героями не народжуються, але ними стають!». – Про це сказав у своєму слові Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник під час поховальної церемонії на Личаківському кладовищі у Львові невинно убитого Героя Євромайдану в Києві Богдана Ільківа.

Далі відповідаючи на питання, що кожному з нас бракує, щоб ми розвивали в собі цю героїчність, відвагу владика Венедикт говорить, що: «Це найперше не бути байдужим. Завжди мати відкритими свої очі і Бог покаже нам де він хоче нас бачити».

Насамкінець ієрарх закликав кожного з нас не бути байдужими за долю нашої Батьківщини: «Вшановуючи нашого героя, віддаючи тіло його землі, пробуймо і ми ставати інакшими. Забажаймо бути відважними, небайдужими. Хай цей герой, славний християнин, взірець до наслідування вчить нас бути подібними до нього йти дорогою християнина, громадянина до Царства Небесного» - підсумував сказане владика Венедикт.

Віддати активістові останню шану, котрий помер 22 лютого від поранень, отриманих на Майдані прийшли тисячі львів’ян. 

Прощання розпочалось об 11.00 год. у смт. Щирець, що на Пустомитівщині де мешкав Богдан. Після того тіло привезли до пам’ятника Степану Бандері у Львові. Процесія пройшла вулицями Шептицьких, Листопадового Чину, Університетською, Січових Стрільців; через Майдан, проспект Свободи, площами Міцкевича й Галицькою, вулицями Івана Франка та Пекарською на Личаківський цвинтар.

Тут на Личаківському цвинтарі 52-річного Богдана Ільківа поховали на полі почесних поховань поруч з Героєм Євромайдану світлої пам’яті Юрієм Вербицьким.

Варто відзначити, що напередодні Преосвященний владика Венедикт взяв участь у поминальних Богослужіннях біля тіл ще трьох полеглих Героїв Євромайдану з Львівщини: Богдана Сольчанина в Гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла у Львові, Романа Варениці у с. Старий Яр та Віталія Коцюби у с. Вороблячин, що на Яворівщині.

Джерела: www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

24.02.2014р. Б. / Владика Богдан (Дзюрах): «Полеглі герої зупинили собою зло, аби воно не торкнулося всіх нас»

«Сьогодні наші серця сповнені болем, скорботою і молитвою. Ми сьогодні дивимося на обличчя наших побратимів, братів і сестер, перевірених любов’ю. Бо з любові до Бога і рідної землі вони віддали свої життя. Вдивляючись в обличчя наших земляків, запитуємо себе, яке завдання вони нам ставлять, який заповіт вони нам залишили». Про це сказав зі сцени Майдану владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ сьогодні, 23 лютого, у день жалоби за полеглими героями Майдну.
 

За словами владики, «перше, про що маємо пам’ятати і що зберегти в наших серцях, – вічну пам'ять, пам'ять про їхній геройський чин, про їхню жертву». «Бо вони не просто віддавали життя за черговий метр землі тут на Майдані, – сказав архиєрей. – Вони віддавали своє життя за нас із вами. Вони зупинили зло на собі, аби те зло не торкнулося нас, бо ми знаємо, яке зло напосідалося на цілий український народ».

Вони зупинили зло найбільш цінним – ціною власного життя. Не маємо права забути про це. Маємо пам’ятати про них і молитися не тільки в дні скорботи й жалоби, а постійно.

Друге, до чого вони нас закликають, сказав владика, скерувати наш погляд до Бога, до Божого Закону. «Бо вони зупинили зло на собі тільки тому, щоби перемогти зло у собі. Вони зробили свій свідомий вибір і стали на боці добра і правди. Тому сьогодні вони стоять по правиці Бога. І вони сьогодні нам пригадують, що тільки на фундаменті Божого Закону можна збудувати країну, якою будемо гордитися, країну, достойну людини. Маємо звернутися з молитвою до Бога по мудрість для нових провідників українського народу. Щоб вони цей Божий Закон не занедбали. Бо біди, які впали на народ, були спричинені тим, що був знехтуваний Божий Закон», – вважає єпископ.

Ми також маємо молитися, сказав владика Богдан, аби Господь зцілив рани наші, щоб зцілив рани болі родин, які втратили синів, батьків, годувальників, щоб Господь зцілив рани покалічених, поранених, які зараз по всіх куточках землі борються за свої життя.

Він переконує, що на почуття гніву і помсти в наших серцях не повинно бути місця.

Владика закликав не бути байдужими, бо байдужість убиває. «Мусимо бути солідарними з потребуючими людьми з тими, які живуть по різних куточках України. Територія Майдану, територія правди, добра і справедливості та солідарності має поширитися по всій Україні», – наголошує єпископ.

Владика також звернувся до українців, щоб вони подякували міжнародній спільноті та українству по всіх куточках землі, яке підтримувало українців. Окремо подякував лікарям з-за кордону, які прийняли на лікування наших поранених братів і сестер.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело:   Воїни Христа Царя

23.02.2014р. Б. / Героям Майдану

Я хотів би перед вами вибачитися за нашу пасивність. Захід черговий раз підвів. Підвели також медіа. Це мені болить найбільше, бо я сам у них працюю.

 

Кілька місяців я з неспокоєм слідкував за вашою боротьбою. Сподівався, що ваші мрії можуть сповнитися без кровопролиття. На жаль, сталося інакше. Ваше земне життя було перерване якнайжорстокішим способом. Вас убито. Я християнин, і тому вірю, що це не кінець. 

Але я хотів би перепросили вас за нашу пасивність. Захід черговий раз підвів. Ви не дістали від нас допомоги, якої потребували. Наші власті не поспішали взятися до конкретних дій, які могли б запобігти вашій смерті. Вкотре виявилося, що політики Євросоюзу неспроможні швидко реагувати у критичних ситуаціях. Але я не маю наміру скидати всю провину на керівництво. Підвели також і медіа. Це мені найбільше болить, бо я сам у них працюю. Ми замало інформували про те, що у вас відбувається. Ми писали про вашу боротьбу, коли було насправді гаряче, але щойно ситуація трохи заспокоювалася, як переважна більшість із нас відходили від теми. Це була помилка. На мою думку, ми вас підвели майже всі. Замало було на Заході «звичайних громадян», які вперто тиснули на владу і медіа, аби ті й ті не попускали, а вийшли вам із допомогою. 

Я вірю, що ваша смерть не залишиться марною. Я вірю, що ваша мрія сповниться, і ваші брати — наші сусіди — уже незабаром житимуть у вільному краї, і вже ніхто не буде змушений гинути, борючись за свою гідність і права. Я також сподіваюся, що ваша смерть зблизить поляків і українців. Я молюся про те, щоб цей винятковий час, коли наш народ солідаризується і молиться за ваш народ, принесе плід і допоможе нам взаємно вилікувати рани, завдані в минулому.

Я б хотів також вам подякувати. За вашу відвагу, непоступливість і величезну віру. Хотів би вам подякувати за те, що ви нам усім нагадали: у житті кожного з нас є цінності, задля яких варто жити, за які варто боротися, навіть якщо ми будемо змушені заплатити найвищу ціну. 

Сподіваюся, що ваші сім’ї, ваші друзі, близькі та всі українці, зможуть пізнати те, що мені й моєму поколінню, молодим, які живуть у Польщі, здається очевидним, хоча це зовсім не так. Сподіваюся, що вони зможуть жити у свободі та мирі, не зазнають війни й не будуть змушені гинути. 

Я молюся за них і за весь ваш народ, аби біль минув і настав мир, аби перемогло на бажання помсти, а милосердя. Ви — герої. Не тільки для свого народу, а й для кожної людини, яка у своєму серці має прагнення жити по-справжньому, жити в правді та свободі. 

Я вірю, що ви живі. Не тільки у серцях своїх близьких, із ким ви пліч-о-пліч стояли на Майдані. Вірю, що сьогодні ви вже радієте повнотою свободи, за яку боролися до самого кінця. 

Пьотр Жилка, deon.pl

Джерело:   КРЕДО 

22.02.2014р. Б. / Небесна Сотня (video)

Джерело:   Воїни Христа Царя

22.02.2014р. Б. / "Правий сектор" не складе зброю до відставки Януковича

"Правий сектор" заявив, що не складатиме зброї до відставки президента Віктора Януковича, і готовий взяти відповідальність за подальше розгортання революції в Україні.

Про це лідер організації Дмитро Ярош заявив зі сцени на Майдані Незалежності.

"Слава українським героям, які полягли в битві за свободу, справедливість і добробут нашої Батьківщини, нашої України", - почав він.

"Брати і сестри, ситуація важка. Знову, як і не одноразово, влада зайнялася окозамилюванням. Ті домовленості, які досягнуті, не відповідають нашим з вами прагненням. "Правий сектор" не складе зброї. "Правий сектор" не зніме блокаду жодної з державних установ, поки не буде виконана найголовніша наша вимога – відставка Януковича", - заявив він.

"Друзі і подруги, я наголошую на тому, що всі винні - Захарченко, командири "Беркута", ті, хто віддавав наказ, снайпера, мають бути заарештовані. "Правий сектор" виступав і виступає за єдність повстанського руху", - сказав Ярош.

"Правий сектор закликає всі суб'єкти Майдану до продовження спільної боротьби проти режиму внутрішньої окупації. Ми готові взяти відповідальність за подальше розгортання української революції на себе. Слава Україні!" – підсумував лідер "Правого сектору".

Як відомо, лідери трьох опозиційних фракцій 21 лютого підписали угоду з урегулювання кризи з президентом Віктором Януковичем – як пояснили вони, аби уникнути розколу України та нового кровопролиття.

Після цього Верховна Рада швидко ухвалила низку рішень, які просувала опозиція: повернення до Конституції 2004 року (з подальшим її реформуванням), усунення з керівництва МВС Віталія Захарченка, звільнення від покарання активістів та допомога від держави постраждалим і сім’ям загиблих учасників акцій протесту.

Крім того, ухвалено закон, за яким можна звільнити з в’язниці екс-прем’єра та лідера "Батьківщини" Юлію Тимошенко.

При цьому вимога протестувальників про негайну відставку Януковича з посади президента не задоволена. Янукович лише заявив про згоду провести дострокові вибори у грудні.

Українська правда

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Сіверськодонецьк № 2 не відбудеться! (Заява “Правого сектору”)

...Згідно з оперативною інформацією, антиукраїнський режим готує провокацію, котра загрожує незалежності і територіальній цілісності України. Користуючись адміністративним ресурсом, влада готує у м. Харкові т. зв. “з'їзд”, на якому планується прийняття рішень із закликом до федералізації країни, а також військового втручання Росії в українські справи....

Беркутівці та співробітники Печерського РВВС побили вагітну. У неї стався викидень

Кримський спецпідрозділ, який вбивав людей на Інституцькій зі снайперських рушниць і автоматів називається "Тінь", - Княжицький

Затримано снайпера, який у Києві вбивав людей

...цей снайпер стріляв і в майданівців і в бійців внутрішніх військ і закликав якомога швидше провести експертизу зброї і куль, щоб зняти напругу в суспільстві...

В районі Броварів відбулася перестрілка. Є поранені

...Водночас у міліції підтвердили інформацію про сутичку, однак розповіли свій варіант історії, зазначивши, що група людей із загону самооборони напала на автобус, в якому їхали бійці спецпідрозділу "Беркут"...

Мародери у погонах: активісти затримали автобус "Беркуту" зі статуетками та медалями з Українського дому

Ленінопад: за розстріли на Майдані поплатились ще четверо Іллічів у трьох областях

...У ніч на 21 лютого в центрі Житомира, на площі Соборній, активісти "Правого сектора" і прості городяни скинули з постаменту пам'ятник Леніна...

Покинутий бійцями Захарченка під час відступу водомет тепер захищатиме  Євромайдан

Палає дача Медведчука, збудована на місці громадських пляжів. Міліція виїхала погрітись

Регіонали з дітьми, собачками, готівкою і начальником Беркута масово втікають з Києва: 180 чартерних рейсів за вечір

21.02.2014р. Б. / Правий сектор назвав заяви Януковича окозамилюванням

Правий сектор вражає окозамилюванням заяви президента Віктора Януковича і наголосив, що Національна революція триває.

Про це йдеться у заяві Правого сектору, підписаній лідером Правого сектору Дмитром Ярошем.

"Ця заява не містить у собі чітких зобов'язань щодо відставки псевдо-президента, щодо розпуску Верховної Ради, котра своєю бездіяльністю призвела до ескалації конфлікту, щодо покарання керівників силових відомств та виконавців злочинних наказів, внаслідок яких було вбито близько сотні українських громадян", - сказано в заяві.

Зокрема це стосується термінового арешту "Віталія Захарченка, командирів "Беркуту" та убивць-снайперів, а також відсторонення від обов'язків Олександр Якименко, Віктора  Пшонки та Павла Лєбєдєва з подальшим розслідуванням їхньої діяльності.

Крім того Правий сектор не побачив зобов’язань "щодо заборони діяльності Партії регіонів та КПУ, щодо гарантій безпеки усіх учасників революційних дій".

"Відтак, ми схильні бачити у заяві Януковича чергове окозамилювання. Національна революція триває. І закінчиться вона повним усуненням режиму внутрішньої окупації і здобуттям української національної держави з системою всеохопного національного народовладдя", - наголосив Ярош. 

Українська правда

20.02.2014р. Б. / «Моліться за упокій, а ще більше — про припинення розстрілів», — священик із Майдану

Зразки зброї силовиків. Бойові патрони. Фото: о. Микола Мишовський

У Києві біля Майдану працюють професійні снайпери. Стріляють зі снайперських гвинтівок та автоматів Калашникова. Цілять у голову, груди та серце мітингарям. Вже десятки вбитих та багато поранених, повідомляють очевидці.

 

Священики з Майдану закликають молитися за загиблих та про припинення розстрілів. 

«Щойно ніс тіло. Хлопцеві 26 років, прострелили чоло. Близько трьох снайперів стріляють з будинку за готелем Україна», — повідомив о. Микола Мишовський, який зараз перебуває на Майдані Незалежності в Києві. 

Як розповідає отець Микола, священики на Майдані моляться за припинення насильства, допомагають носити поранених та дають останнє розрішення вмираючим. 

«Моліться за упокій, а ще більше — про припинення розстрілів», — закликає священик усіх вірних.

Молитва над тілами загиблих. Фото: Reutersй

Нагадаємо, неподалік Майдану, у соборі святого Олександра облаштували госпіталь.

Джерело:   КРЕДО

20.02.2014р. Б. / "Правий сектор" не підписував жодних угод і ні з ким ні про що не домовлявся, - Ярош про перемир'я

Дмитро Ярош. Фото: pravda.com.ua

"Хтось там хоче зупинити народне повстання шляхом проголошення фальшивого перемир'я"

Лідер руху "Правий сектор" Дмитро Ярош заявляє, що його організація не підписувала жодних домовленостей по перемир'я, а тому "наступ має тривати".

 Про це йдеться у заяві Яроша, розміщеній на офіційній сторінці у соціальній мережі ВКонтакте.

"Нарешті є трошки часу. Вічна Пам`ять і Слава Героям, які полягли за Україну!", - написав Ярош.

"Акція "Мирний наступ", на жаль, не була підготовлена Штабом національного спротиву належним чином. У зв`язку з цим ми, повстанці, понесли великі втрати", - йдеться у заяві голови організації. - "Правий сектор" з честю виконав всі поставлені ШНС завдання".

"Режим внутрішньої окупації треба додавити. Наші побратими в областях теж перейшли у наступ. Це дозволяє нам в столиці раз і назавжди вирішити головні питання Національної революції", - йдеться у повідомленні.

У зв`язку з оголошенням про проведення "Антитерористичної операції" "Правий сектор" оголошує про проведення акції примусу режимоохоронців до миру.

"Хтось там хоче зупинити народне повстання шляхом проголошення фальшивого перемир`я. Офіційно заявляю, "Правий сектор" не підписував жодних угод і ні з ким ні про що не домовлявся, тому наступ повсталого народу має тривати", - йдеться у заяві Яроша.

Джерело: IPress.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

"Правий сектор" відповів СБУ: оголосив "акцію примусу до миру"
..."Чув, що пан Якименко (глава СБУ) оголосив про проведення "Антитерористичної операції". У зв`язку з цим, "Правий сектор" оголошує про проведення акції примусу режимоохоронців до миру", - заявив Ярош...

"Перемир'я" на Майдані: вибухи тривають, дороги перекрили автоматники
..."Проїхати до Михайлівського собору неможливо. Біля главку (МВС на вул.Володимирськый 15) стоїть блокпост з трьох інспекторів і двох автоматників. На запитання, чому неможна, відповідають: у зв'язку з подіями"...

"Беркут" кидав у євромайданівців "антитерористичні" гранати з Росії, - Москаль
...Нардеп Геннадій Москаль стверджує, що силовики використовували проти протестувальників гранати, закуплені в Росії, які використовуються при антитерористичних операціях...

Український Червоний хрест відмовився передавати допомогу для Майдану
...Ініціатори надання допомоги здивовані українськими митними процедурами і стверджують, що організовуючи перший офіційний транспорт з гуманітарною допомогою Майдану, дотримувалися всіх правил української сторони....

Художник, який малював по воді, загинув на Майдані - відео
...50-річний мешканець Жмеринки Валерій Брезденюк загинув минулої ночі під час зіткнень на Майдані. У спину чоловікові влучила куля, яка й стала для нього фатальною...

Захарченко ховається від матерів загиблих бійців внутрішніх військ, - Бригинець
"Всі загиблі вояки загинули виключно від беркутівських гранат і пострілів у спину"... Внутрішні війська приховують справжню кількість загиблих, оскільки бояться, що "матері рознесуть в друзки усі ВВ разом із Захарченком"...

Біля Умані активісти перекрили трасу до Києва: спіймали 10 міліціонерів та 40 тітушок
"Автобус вже проривався крізь кордон, але вдалося кинути під колеса борону і через кілька метрів він зупинився. Половина "тітушок" розбіглися полями, а половину зв'язали і відправили пішки назад на Умань. Автобус спалили", - розповів очевидець.

Львів'яни організували нічне чергування в місті: патрулюють Консульство Росії
...Львів'яни мають на меті запобігти можливим провокаціям, зокрема, від осіб, які мають намір вчиняти в місті погроми...

19.02.2014р. Б. / Єпископ: «Вони борються навіть за тих, які їх б’ють»

У своєму зверненні до читачів CREDO і всіх віруючих єпископ Станіслав Широкорадюк, адміністратор Луцький і помічник Києво-Житомирський, сказав так:

 

Слава Ісусу Христу! 

Дорогі брати і сестри! Як священик і як єпископ хочу в особливий спосіб закликати всіх до сердечної молитви, молитви з вірою, тому що це сьогодні нам найбільше потрібно. Молитва з вірою! Молитва за тих, які загинули, і молитва за тих, які ще борються. 

Ця ніч була трагічною для багатьох і багатьох наших співгромадян. Вони стали жертвою ненависті: жертви тієї влади, яка не зробила нічого, щоби якось заспокоїти людей, які стоять зараз на Майдані. Минуло два місці, і вони не зробили нічого, щоби заспокоїти  людей за те, що побили студентів. Натомість учора вони показали, що зробили багато для того, щоб було багато жертв. І всі їхні методи, тітушки-бандити, – це дуже чітко показує те, якою є ця влада. І сила цього зла є дуже велика. Перемогти таке зло можна тільки молитвою і постом. Я закликаю всіх молитися: за тих, хто загинув, і молитися за тих, хто бореться. Вони борються не тільки за себе: вони борються за нас із вами, і борються навіть за тих, які їх б’ють. За майбутнє їхніх дітей, щоб ми жили в іншій державі, жили в іншій ситуації, мали інший захист. А їх за це б’ють. Тому молімося за них, і нехай добрий Бог уділить нам своєї потіхи. Ми віримо в те, що добро завжди перемагає. 

Слава Ісусу Христу!

Джерело:   КРЕДО

19.02.2014р. Б. / Диявол прийшов на Майдан

Пекло вдерлося на український Майдан, і ми саме зараз бачимо диявольський танок над Києвом.

 

Повертаючись учора увечері додому, я слухав уривки книжки К. С. Льюїса «Просто християнство». В одному з розділів Льюїс описує «великий гріх». Це порок, ґандж, пише Льюїс, «від якого не вільна жодна людина на світі; який у кожному збуджує огиду, однак окрім християн ніхто не усвідомлює, що сам перебуває у його моці». Це, каже Льюїс, найгірший гріх з усіх. Походить він із самого пекла і перебуває в повній суперечності з Богом. Це пиха. Гординя. Через неї сатана став тим, ким він є. Через неї люди готові робити іншим найбільші мерзоти. 

Пиха не задовольниться, доки на світі буде хтось, у кого є більше: більше грошей, слави, влади тощо. «Пиха не знаходить приємності у посіданні чогось, а тільки у посіданні більше, ніж у когось іншого. Ми кажемо, що люди пишаються багатством, розумом чи зовнішністю, але це не так. Вони пишаються тим, що вони багатші, розумніші або краще виглядають за інших», — пише Льюїс. І трохи далі гірко стверджує: «Гріх пихи, однак, зовсім не приходить за посередництвом нашої звірячої натури. Він приходить просто з пекла. Він суто духовний — а отже, набагато тонший і більш убивчий». 

Саме так сприйнята пиха є у моїх відчуттях причиною пролиття крові на Майдані. Непоміркованість олігархів-керівників у прагненні утримати владу, багатство, нехіть до будь-яких поступок, до помічання найбільш елементарних потреб іншої людини, — принесли смерть і нищення. Пекло вдерлося на український Майдан. 

Однак я вірю, що це, попри все, перехідна ситуація. У ранковому перегляді преси на хвилі радіо еМ отець Артур Стопка розповідав, що вночі він дивився онлайн-трансляцію з Майдану. Він бачив, що люди там постійно моляться. Я вірю, що ця молитва дозволить переламати це наростання сил зла. Що ще залишається перед лицем браку конкретної ситуації з боку міжнародної спільноти? 

Проте ми маємо бути не тільки пасивними спостерігачами трагічних подій. Я певен, що варто в ці важкі дні підтримати українців молитвою за заступництвом Архангела Михаїла, аби Бог допоміг упоратися з тьмою, яка цього разу пробує підвести голову на Майдані.
 
Ян Джимала, Gość Niedzielny

Джерело:   КРЕДО 

17.02.2014р. Б. / Майдан: «Цирк Батерфляй», чи Хрестовий похід

Архієпископ Томас Ґалліксон, Апостольський нунцій в Україні, продовжує у своєму блозі роздуми про Україну. Цього разу він порівняв ситуацію в Україні з короткометражним фільмом «Цирк Батерфляй». Пропонуємо вам повний текст його роздумів.

Архієпископ Томас Едвард Ґалліксон у своєму блозі пише: 

Я би хотів, щоби люди за межами України мали більшу пошану до людей, яких я тепер почав глибоко поважати та любити так як незабаром буде два з половиною роки як я живу в Києві та околицях. Ваш пересічний іноземний кореспондент, який навіть жив довгі роки біля якоїсь столиці-сусіда не розуміє: українці є унікальними й такою ж є їхня країна.

Додам, що через таких посередніх журналістів, які байдужі, які не придивляються краще, не чують та не розважають перед тим як писати їхні сенсаційні статті, а як результат відбувається дизінформування про людей, які тут проживають. Це не є безнадійним сценарієм. До речі, я можу впевнено сказати, що останнім часом все більше і більше поляків починають розуміти, що суспільні страйки, які так добре послужили процесу лібералізації в їхній країні, є не ефективними тут, але не зважаючи на це Майдан діє та приносить свої плоди.

Намагаючись пояснити людям, які не в курсі справ, особливо із Заходу, феномен Майдану тут в Україні, я розриваюся між прекрасним короткометражним фільмом «Цирк Батерфляй» (The Butterfly Circus), щоби показати ключі до пояснення Майданових «чому?» і «як?». Чи ризикнути та з свого боку оголосити, що Майдан, з одного боку, чи не найбільша річ, яка вразила Європу з часів хрестових походів (може я гіперболізую?). Так чи інакше важливо визнати складність усього цього, що дійсно відображає життя як воно є та перекреслює рядки серйозного історичного чи чесного коментатора ще до того, як він почне писати свою розповідь. Поверхневі висновки є не добросовісними в контексті того важливого за що стоїть Майдан.

Нехай кажуть, що сценарій Цирку є простішим для всіх зацікавлених, не такий осудливий, й проголошує досить добре: «Мільйони українців залишили „Сайд шоу” (Карнавал „Сайд шоу”, де виступав герой фільму „Цирк Батерфляй” Вілл, який не мав кінцівок, він дуже страждав у цій трупі, так як виступав як виродок природи, проте після знайомства з керівником Цирку Батерфляй, доброю та шляхетною людиною, Вілл вирішує покинути Сайд шоу та приєднатися до Цирку –  прим. ред.), щоби приєднатися до Цирку Батерфляй».

Важливо у тому чи іншому випадку те, що люди зробили не легкий, але вражаючий вибір на користь особистої згуртованості, зробивши у громадянське суспільство свій власний вклад. Як ви сперечатиметеся з істинністю цього вибору, такого вражаючого? Ніяк! Ви просто  підете на прогулянку Майданом як багато людей з усього світу та станете радісним свідком так як один із справжніх москвичів Андрієм Окара (політичним аналітиком), що написав, в англійському перекладі, «Україна є насправді розділена на Негідних та Людей з почуттям та гідністю». Андрій є дуже вражений тим, що він побачив та почув; він пропонує Майдан, як модель суспільного договору в ХХІ столітті.

Просто, втекти геть, щоб приєднатися до Цирку, може погано закінчитись, особливо, якщо найближчими днями, тижнями, місяцями «погані хлопці» знищать Цирк Батерфляй частину за частиною, змітаючи його з лиця землі. Вибір «Цирк Батерфляй» більше, ніж очікує щасливого закінчення, але не зважаючи ні на що, ви не можете змінити його з короткометражного до художнього (повнометражного) фільму, й Майдан це не короткометражна стрічка; це – повнометражне кіно! У «Цирку Батерфляй» відсутні складові для трагічної розв’язки, тоді як вони можуть бути присутніми на Майдані. Незважаючи ні на що, я би радив власне такий погляд та прогулянку Майданом; мені розповідали люди різних вікових категорій та стилів життя, що досвід дає розраду, надихає та змінює життя багатьох. Майдан - це дар, Майдан - це виклик, який має бути прийнятий як благодать або відкинутий на вашу власну небезпеку.

Наступний крок – Хрестові походи? Справді? Будучи католицьким хлопчиком з верхнього Середнього Сходу Штатів, я не засвоїв з колиски, що злоба, може надходити фонтануючи, якщо ви приймаєте з Візантійської спадщини не тільки християнина, але також і  єврея та мусульманина. З самого початку вас навчали, що Хрестові походи були варварським вторгненням, що забирає численні життя та жорстоко розкидає  людей, нищить ваші міста та колись великі культури. Скажіть «Україна» та в різноманітному масштабі ви зможете побачити подібні емоції злоби від народів, яких вчили їхні родичі ставитися з презирством до сусідів, назавжди осуджених за «гріхи» невдячності та зради. Сказати «Україна» чи сказати «Хрестові походи», для когось ще розцінюється як щось нестерпне.

Як ви розсудите цінність Майдану, якщо ви закордоном? Як ви розсудите Хрестові походи? Хаотичний похід Європою Пітера Пустельника розцінюється як проголошення важливої ідеї не для відомих олігархів, але для людей міст та селищ. Особисто я бачу великий внесок святих людей у Хрестових походах найкрасномовніше. Троє з них є дуже важливі: святий Бернард з Клерво, святий Людовик, король Франції та святий Франциск з Ассізі. Незважаючи на все, що він дав Церкві під час навчання, частина світу, яку я класифікую як провізантійську, засуджує його за те, що він просував хрестові походи з Папської волі,та вважає це як його непростимий гріх, якщо хочете. Поясніть мені, якщо зможете, сенс гарантування святому Людовику «безкоштовної домашньої картки», хоча він прийняв хрест хрестоносця і взявся за меч, щоб битися і вбивати, або принаймні керувати вбивствами в бою. Що, крім божественної милості та опіки відрізняє похід святого Франциска в таборі султана від нещасних товаришів Пітера відлюдника, які були вбиті, через їхню жагу відновити все у Христі?

Україна та Майдан підпали подібному суворому осудженню з боку деяких іноземців. Ці так звані експерти чи аналітики ніколи не переконають мене у тому, що їхні вибади щодо слави чи осуду перевищують «каприз історії», закриваючи очі на меч у руці Людовика Святого або намагаються описати святого Бернарда як божевільного.

Як у випадку з Хрестоносцями, я вважаю та хочу сказати для багатьох, що сидять на парканах, і половини тих, що спостерігають події тут, в Україні, виходить що, перемога однієї людини буде розцінена ними у їхніх журналах як трагедія іншої. Через всі їхні репортажі вони ніколи не стануть ближчими до розуміння України чи хоча би у випадках, коли це може бути можливо, залишивши осторонь упередження приходять до них другий чи третій раз від злоби старшого покоління або відмови дати цим людям жити.

Іншою думкою є те, що Цирк Батерфляй є справді ключем-розгадкою для надання Хрестовим походам, їхнього правдивого значення. Можливо, славнозвісна прогулянка Майданом є найкращою політикою. Я хотів би попросити лише одне у зовнішнього світу: будь ласка, моліться за мир в Україні та права народів на самовизначення!

Джерела: www.catholic-media.org

Воїни Христа Царя