Слово Митрополита Львівського на неділю по Богоявленню
Еф 4,7-13; Мт 4,12-17.
Достойні сестри і брати,
вітаю усіх вас, які прийшли і сьогодні помолитися, а ви приходите у церкву не тільки деколи, але часто і добре знаю, що молитеся кожного дня багато разів у домі свого серця. Дні, які переживаємо в нашій Україні, надзвичайно тривожні, праця не береться, спокій втікає, переживання, тривога приходить… Інакше не може бути, тому що люди стають свідками знущання з їхньої людської гідності. Усі ми бачили в телевізії, як роздягнутого козака, Михайла Гаврилюка, побитого, з ранами на тілі, виставлено оголеного на мороз по вулиці Грушевського у Києві; а причетні до цього знущання та глуму з чоловіка, особи в людській постаті під назвою «беркут» та міліції. Цікаво знати, яка би була реакція тих негідних осіб, коли б їхнього сина чи дочку виставили на таке видовище? - Приходить на думку те, що ми повинні більше уболівати над великим браком совісті у багатьох насмішників в пагонах та з кийками в руках, як над постраждалим Михайлом. Міліція, яка повинна бути сторожем порядку, стає промотором безпорядку.? Яка це ганьба для відповідальних осіб, які зовсім не реагують на такі безчесні вчинки підвладних..? Відповідальність перед Богом, насамперед, падає на владних осіб, а всяке знущання та глум над іншими, глибоко відіб’ється не тільки над тими, хто причетний до цього, але й над їхніми дітьми, внуками та правнуками… І не має значення, з якої сторони походить насилля. Кожна крапля крові лягає великою відповідальністю перед Богом на тих, хто причетний до її пролиття. Тут необхідне покаяння, бо інакше, пролита кров кличе про помсту до Бога, незважаючи на тих, хто це спричинив. Звичайно, що моліннями, ми запобігаємо ще більших надуживань, які б могли творити люди - з втратою людського сумління. Повмирали великі полководці, тирани, царі, кесарі та багато різних авторитарних осіб, ті, перед якими дрижав «увесь світ», або велике число людей. – І куди вони приговорили свої душі.? Чи вони щасливі у вічності, чи, можливо, прирекли себе на вічне терпіння? Мабуть, ці, хто знущається з інших та немає когось за людей, хто легковажать своїми поганими вчинками, забувають про Божий суд та відповідальність перед Господом, навіть, за мислі, а не тільки за діла? Чи такі думають про вічність, нагороду й покарання? Хрестяться, часом приходять для ока у церкву, а життя поза тим провадять соромне, гидке та гідне покарання? Життя людини дуже коротке, а вічність не має кінця. Такі скромні роздумування маємо з вами тому, бо триває трудна ситуація в нашій країні.
Ми посвятили споруджений іконостас у церкві святого рівноапостольного Володимира, тобто, перегородку з іконами між святилищем, де стоїть жертовник та, центральною частиною храму, в якій знаходяться вірні. Іконостас має всередині «царські ворота», а по обидві сторони царських дверей - дияконські двері. У вівтарній частині, за іконостасом, розміщений престол, на якому стоїть кивот, а у кивоті знаходяться у чаші святі дари: Причастя. Сам Ісус Христос замешкує на престолі у кивоті під скромними видами хліба й вина. Де – Христос, там - небо, святість, рай і вічне життя! На іконостасі зображені Спаситель та пресвята Богородиця, святі, різних рівнів та ангели, усе це символізує вхід до неба, тобто, накликує нас до приготування, щоб стати учасниками вічного блаженства, з’єднатися з тими, хто там уже знаходиться. А ми, вірні, що стоїмо у храмі, це - ті, хто стремить у щасливу вічність. Зображені в іконах святі, присутні разом з нами, стоять поряд, бо, де Христос, там присутнє ціле небо. Як згадує святий Іван Золотоустий, що увесь повітряний простір повний ангелів. Ми можемо сказати, що у просторі, який нас оточує, знаходяться, також і мільйони святих, багато наших рідних й знайомих, що випередили нас до вічності. Майже, завжди в класичному іконостасі влаштовувалося три входи: північний, південний і центральний — Царські врата, головним сюжетом, котрих було зображення чотирьох євангелістів і сцени Благовіщеня пресвятої Богородиці. Ряди ікон, так звані, чини розташовуються на тяблах у певній послідовності: 1-й ярус з Царськими вратами, це — місцевий чин, у якому знаходяться зображення Господа Ісуса і Богоматері, ікона святих, яким присвячено храм, святий Миколай, також, святі, шановані у даній місцевості, це залежить від можливості вмістити ікони у цей ряд. Над ним розташований вузький т. зв. малий святковий чин. Вище знаходиться Деісусний чин — головна частина іконостасу, де в центрі зображено Спасителя, а зліва і справа розміщаються ікони Богоматері, святого Іоанна Хрестителя і апостолів. Часом, трапляється, що певні сюжетні ікони розписують на стінах, коли бракує місця в іконостасі.
Наступний ярус — Святковий чин із показом дванадцяти найголовніших церковних свят, а саме: Хрещення ГНІХ, Зіслання Святого Духа, Благовіщеня, Вхід Господа в Єрусалим, Вознесіння ГНІХ, Преображення Господнє, Успіня Богоматері, Різдво пресвятої Богородиці, Воздвиження Животворящого Хреста Господнього, Покров пресвятої Богородиці, Введення до Храму Богородиці, Різдво Христове.
Ще вище — Пророцький чин, у якому представлені лики пророків по боках від ікони Богоматері з Дитиною, верхній ярус — Прабатьківський чин, що складається з батьків і патріархів Церкви із зображенням Бога Отця в центрі. Це розміщення ікон в іконостасі дуже залежить від параметрів церкви, фінансової спроможності та мистецької оцінки стилю її будови. Святі, розписані в іконах на стінах церкви та в іконостасі, означають, їхню духовну присутність і спільне моління вірних з ними. Тому, будьмо свідомі того, що з нами на спільній молитві присутні святі, про яких ми знаємо і не знаємо, вони знаходяться поряд з нами, хоч ми їх не можемо бачити, бо наша тілесна стать нам перешкоджає у цьому. Це - спільна молитва земних людей та небесних сил.
І, завершуючи роздуми, звернімося до тексту із сьогоднішнього Євангелія, переконаймо про їхню важність та скажімо: «О земле України, приморський шляху, країно над Дніпром, народе Божий України, подивися на велике світло, що ним є Ісус Христос, який дарує тобі свобідну волю для вирішення твоїх проблем. - Отяммося: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Мт 4,17).
Дякую митцям, що трудилися над спорудженням цього іконостасу! Вдячний пану Володимиру Артемовичу за фінансування в спорудженні та мистецького оздоблення цього іконостасу! Велика подяка усім вам, достойні молільники, які приходите в цю церкву для духовного оновлення, що молитеся за себе, за своїх ближніх та нашу Україну, що складаєте свої пожертви на церковні потреби!
Дуже приємно повідомити вас про те, що за неповних три дні, коли ми закликали людей допомогти тим, хто відстоює права на майдані, наш вірний люд зібрав 1 244 154 гривень, $ 3475 і € 470. Усі ці гроші передані із церкви нашими священиками в добрі руки, щоб послужили людям майдану. Дякую усім, хто вчинив та чинить свій внесок в ім’я добра та ладу в нашій державі!
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
26 січня 2014 р.Б. с. Храм Святого Володимира Великого (м. Львів)
Джерела: www.ugcc.lviv.ua
Воїни Христа Царя
11
січня 2014 року в Харкові так званні "тітушки" штурмували
Свято-Дмитрівський храм Української Автокефальної Православної Церкви
(об'єднаної). Харківські майданівці зійшлися в храм, щоб провести своє
зібрання, адже традиційне місце - біля пам'ятника Тараса Шевченкові - у
цей час було зайнято "антимайданом", організованим місцевою владою.
Серед тих, хто приїхали на форум, - брати Капранови, В'ячеслав
Брюховецький, Володимир Огризко, Олег Рибачук та інші.
