Ліберальний марш
Цікаво, що саме лібералізм у теперішньому суспільстві схильний до активних провокацій. Якось вже так повелося, що ліберали люблять, звісно, заради боротьби за свободу всіх і кожного, а особливо самих себе, спровокувати ситуацію, якщо буде можливість, то й дістати поза вуха, але щоб при цьому не дуже боліло, а тоді зчиняти ґвалт про те, що їх, бідних, нещасних, ні в чому невинних і безборонних, переслідують, і обов’язково не варто забути звинуватити Церкву в нетолерантності, а то ще й у чомусь гіршому.
Провокація з розп’яттями гучно провалилася у всій Європі. Судові процеси, скарги, нападки призвели тільки до укріплення позицій оборонців цього християнського символа. Але нідерландська європарламентарка пані Софі Вельд уже готується до чергової кампанії з боротьби проти «християнського засилля», щоб нарешті поскидати такі ненависні їй розп’яття, які «ображають» свободолюбивий погляд європейських секуляристів. Очевидно, що слід очікувати чергового провалу, який, однак, дасть ліберальним колам ще одну можливість поплакати, нарікаючи на закостенілість і нетолерантність європейського християнства.
Відомі хорватські ліберали – складається враження, що не без умислу – вирішили поборотися за права сексуальних меншин у хорватському Спліті за допомогою ґей-параду. Пройтися групі людей під «веселковим» прапором та плакатами типу: «ґей – це ок» вулицями Спліту – те саме, що пройтися Львовом з червоним серпкасто-молоткастим прапором і гаслами: «нквд – це ок». Проти 150 учасників, яких охороняли понад 300 поліціянтів повстав десятитисячний натовп молоді, і помножте це все на гарячий середземноморський темперамент… Провокація вдалася. Молодь зупинила «борців» за «права». І що… Ґвалти, крики лемент не стихають. Усі винні – винна Хорватська Держава, бо не захистила бідних ґеїв, винний хорватський народ, бо він – нетолерантний до одностатевих поцілунків у громадських місцях, винна Церква, бо вона вчить, що гомосексуалізм – грішна схильність, а гомосексуальна поведінка – гріх. Хто тільки не винен… І от окрики охоронця меншинських прав – Нідерланди заявили, що розгін сплітських і приїжджих ґеїв та членство в ЄС речі несумісні.
Ага! Скидати хрести у громадських місцях – то це супер, бо не можна інших ображати, а розігнати тих, хто в громадських місцях пропагує те, що інших ображає, то вже страх як погано. Коли сплітська молодь розганяє ґеїв, то про це мусить увесь світ знати, і не просто знати, а засудити. А коли ті ж таки ґеї у Мілані зривають католицьке богослужіння – то про це не варто писати…
Подвійні стандарти. Богу дякувати, не всім в ЄС так «зносить дах». Як виглядає, Європа вже не є такою пропащою, як її малюють адепти «русскава міра». Як пам’ятаємо Європейський суд з прав людини таки не задовольнив бажання лібералів позбавити громадські місця в Італії від присутності Розп’ятого, ані не змусив Австрію вінчати гомосексуалістів. От і днями, чи не найліберальніше країна ЄС Великобританія дістала по носі – Європейський Суд змусив британський уряд перевірити судові рішення, які карали християн за вираження їхньої віри у громадських місцях.
Але лібералізм не є лише європейським явищем, він присутні майже в усіх країнах, де є хоча часточка демократії. Так філіппінські ліберали всіма силами хочуть осягнути того ж, що і їхні мальтійські колеги – узаконити розлучення. І чи не лібералізм певних кіл спричинив ситуацію, коли наш український греко-католицький єпископат змушений бити на сполох – діти не знають основних християнських молитов…
Цікаво, існує думка, що в Україні за допомогою ліберальних цінностей потрібно боротися проти совка. Але хіба можна Сатану Вельзевулом виганяти? Хіба не єдиним ліком проти совковості є те, проти чого совок цілий час боровся і бореться, те, чого він найбільше боїться – християнство?
Сучасний лібералізм, хоча таким він був протягом усієї своєї історії, при першій ліпшій можливості використовує методи тоталітаризму. І колишні борці проти тоталітаризму радо самі посягають за його ж таки методами, перетворюючись з борців проти насилля на насильників. Єдиним реальним ліком проти наслідків совєтизму є – реальне, а не декларативне відродження християнства. Адже християнські цінності в основі того, що в нас асоціюється з нормальним суспільством, у якому прагнуть до справедливості й толерантності, на основі взаємодопомоги та поваги до людської істоти.
Цікаво зазначити, що попри свої намагання підірвати позиції християнства в США, попри скандальні повідомлення ліберальної преси та ЗМІ, 80% американців усе ж таки вірять у Бога, а популярність католицького Ординаріату для колишніх англікан, яких уже дехто називає англо-католиками, лише зростає. Англікани цілими парохіями приєднуються до Католицької Церкви. Попри постійні нападки на католицький клир кількість священиків та семінаристів у світі також збільшується. Містерій… Зовсім ні. Причини на поверхні. У 80-90-х роках ХХ століття християнство у США, а зокрема католицтво, пережило Онову – переосмислило харизматичну компоненту християнства і роль мирян у Церкві. Розквіт мирянських рухів та організацій, оновлених католицькими харизматизмом, дав власне Католицькій Церкві силу вистояти у морі ліберальних нападок і скандалів, і не лише вистояти, але й розвиватись і бути тим магнітом, який потягає людей до Царства Божого. Варто зазначити, що у Європі цього не сталося. Європа, а особливо так звана Стара Європа самозадоволено кумкаючи у ліберальному болоті, часто-густо переливаючи з пустого в порожнє, просто не помітила, як лібералізм впевнено вибився в силу. Попри всі проблеми і негаразди лише країни, де харизматична Онова усе ж таки якось з горем наполовину відбулася і ще в стані серйозно опиратися секуляризаторському лібералізму – а це наші найближчі сусіди – Польща та Угорщина і трошки дальші –хорвати. І нам слід задуматися над цими речами, щоб не стати черговими жертвами лібералізму.
Джерело:
Мандрівники Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар