Яка б не була притаманна кожному народові демократична традиція, обов’язковою, виразною ознакою будьякої демократії залишається законопослушенство. Законопослушенство людини, народу, влади. Маємо триматися закону, бо інакше ніколи не матимемо порядку.
Нарід для збереження порядку має влади слухатися. Принаймні, коли вона не виступає проти Божої волі. Коли ж влада починає виступати проти Божого порядку, кривдить людей, нарід має право виступити проти влади — до такої міри, щоби владу усунути. Але як провести границю? Як визначити, до якої міри можна терпіти, а коли — вже ні? Адже влада може чинити народові великі кривди, біль, але при тому бути надзвичайно ефективною. Якот гітлерівська влада для Німеччини. Гітлер зробив багато для німецької держави, для її економіки, тому так багато німців його підтримували. Але виявилося, що при тому потерпіло багато невинних людей, була розв’язана війна. Винищували спочатку психічно хворих, потім калік, потім євреїв. Це противно Божій волі, це не вкладається ні в які моральні рамки. І це дуже яскравий приклад того, чого стерпіти не можна ніяк. Це неможливо виправдати жодною ефективністю. Коли влада починає відмовляти людям в їхніх людських правах, нарід може виступити проти влади.
Виступ проти влади — завжди великий ризик. Ми маємо приклади революцій — французька, російська. Чи були ці виступи виправдані? Чи вони щось поправили? Чи вони одне лихо заступили іншим? Революція — дуже небезпечна річ. Справжня революція мала би грунтовно виправити лиха, які коїлися за попередньої влади. Якщо царизм був шкідливий, то добре — давайте міняти. Але чи замінили монархів у Росії чи у Франції моральною, справедливою владою? Ні! Царівкоролів заступила інша група людей, нітрохи не краща, ніж попередні володарі. Тому до революції не варто ставитися цілковито романтично — це не завжди зміна на краще.
Зараз у нас є приклад — Північна Африка, де нарід виступає проти своїх багатолітніх правителів. Ми мало знаємо про конкретну ситуацію, але в кожному разі нарід і влада вдалися до кровопролиття.
За умов демократії, коли держава є демократичною у повному значенні цього слова, тобто діють закони законопослушенства, — тоді маємо відразу впроваджену в Конституцію можливість змінити владу, приміром, при помочі виборів. Ми не задоволені тими, хто при владі? До побачення, вибираємо інших. Але така гладенька зміна влади можлива тільки в законопослушній державі, де влада також є законопослушною. Тобто це — ідеальна демократія. Тепер же, якщо влада не хоче поступитися, не хоче піти — як в тих африканських державах — людям доводиться братися до методів фізичного поборювання, до збройних методів. Незадоволення народу є знаком для людей при владі — якщо вони мають сумління, вони повинні піти і поступитися місцем іншим. Втім, так не трапляється майже ніколи й ніде. Той, хто дорвався до влади, вже міцно її тримається. Адже пам’ятаймо: мати владу — то є велика спокуса.
Отже, єдиний спосіб уникнути при кожній зміні влади потрясінь, які можуть коштувати навіть людського життя, — мати здорові закони і міцно їх триматися. Наша головна трудність саме в цьому — ми не пристосовуємося до законів, навпаки, ми пристосовуємо закони до наших забаганок. Навіть Конституцію змінюємо щокілька років. І навіть не розуміємо, наскільки важливо те, що робимо. Бо в нас немає поняття про те, що є закон. Держави — великі, сильні — обов’язково мають якийсь підставовий основний закон. І саме тому вони великі й сильні. Бо в них є солідна основа, на яку спирається вся державна споруда і яка нізащо не може бути зневажена, принесена в жертву. Натомість ми міняємо власні закони як рукавички відповідно до пори року. То яка в нас сила? В чому вона має бути, якщо в нас нема закону? Нема самого поняття про закон. Нема міцного грунту під ногами. Нема на чому будувати своє життя і свою державу.
Чому так? Це дуже небезпечний момент у нашому розвитку. І єдиний спосіб вийти з цього небезпечного становища — виховувати, формувати інший погляд на ці підставові речі. Той, хто має розум, повинен говорити про це голосно, говорити насамперед з молодими людьми. Молодь повинна відчувати, що є щось добре, тривале, вартісне. Адже молоді люди мають не лише ентузіазм, вони ще мають особливе відчуття, що є добре. Це Божий дар молодості — і на це треба звертати увагу.
Любомир Гузар
Джерела:
«Маємо триматися закону, бо інакше ніколи не матимемо порядку...»
Важко не погодитися з глибоким змістом цього вислову та думки блаженнішого Любомира, але передумовою виконання Закону та Його дієвістю є, окрім зазначеного владикою законопослушенства, - ПРИКЛАД владоможців. Адже вони покликані вести народ, даючи власним прикладом повагу до Закону та Його щоденне виконання. А що ж є в реальності? Та ж вони масово зводять простих людей до зневаги Основного Закону - Конституції та нехтування іншими законами, які мали б нормувати відносини у суспільстві для загального блага того ж суспільства. Зі Святого Письма ми, як християни, знаємо, що "кому більше дано - з того більше спитається..." і основним у цьому повчанні є не покарання, але ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Пригадаймо собі славного слугу Божого Мойсея, адже він не зі страху за себе, усвідомлював свою відповідальність ведучи божий народ до обіцяної Богом землі, а з любові до Бога і свого народу і нераз вступався за нього. Для нього Закон, Установи та Заповіді - не тягар і обуза, а передумова любові Бога і ближнього...
Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.
Немає коментарів:
Дописати коментар