17.06.2015р. Б. / «Ми повинні дивитися не тільки на минуле, а й будувати майбутнє», ‒ Блаженніший Святослав в інтерв’ю для КАІ

Вашій увазі пропонуємо фрагменти великого інтерв’ю Блаженнішого Святослава для Католицької інформаційної агенції (КАІ), яке він дав під час свого візиту до Польщі 8-9 червня цього року.

KAI: Ви неодноразово звертали увагу на слабку участь дипломатії Ватикану у врегулюванні конфлікту на Сході України. Що можна очікувати від Ватикану у цьому питанні?

Ми знаємо можливості та межі дипломатії. Тож не можна занадто покладатися на неї. Для нас дужа важлива ясність термінології, яка має використовуватися стосовно нашого конфлікту. Треба припинити говорити про «братовбивчу війну» і відверто сказати, що Україна є жертвою відвертої агресії з боку Росії. Ми дуже цінуємо посередницьку місію Святого Престолу у вирішенні нашої драматичної ситуації, у тому числі під час останньої зустрічі Папи з президентом Росії, у ході якої багато говорилося про Україну. Ми знову отримали сильну підтримку з боку Святішого Отця, який у розмові з Путіним наголосив на необхідності докласти щирих і великих зусиль, щоб здобути мир. Крім того, Папа вказав на необхідність відновлення атмосфери діалогу та на зобов’язання усіх сторін щодо виконання Мінських угод. Ми як християни віримо, що Господь Бог завжди на боці жертв, оскільки Сам Ісус Христос страждав на хресті заради нашого спасіння. Якщо Бог на нашому боці, то і церковна дипломатії завжди буде на нашому боці…

КАІ: Як ви оцінюєте підтримку Польщі, польської Церкви для України?

Я приїхав до вашої країни, зокрема, щоб подякувати полякам і польській Церкві за допомогу. У нинішній ситуації ми бачимо одну дуже важливу річ: наскільки ми потрібні одне одному. Перебуваючи на Ясній Горі, подякував отцям паулінам за молитву за Україну. Також дякую єпископам за ідею співпраці парафій.

Вперше в історії йдеться про співпрацю не тільки між самими римо-католицькими, але й між римо-католицькими та греко-католицькими парафіями.

З нашого боку під час свого останнього засідання Синод Єпископів нашої Церкви подякував польському єпископату і полякам за вашу молитовну підтримку, солідарність та матеріальну допомогу.

Ми створили спільну з польським єпископатом контактну групу єпископів. З нашого боку координатор є владика Василь (Тучапець), екзарх Харківський.

Не забуваймо також, що цього року виповнюється 10-річчя проголошення у Варшаві та Львові спільного пастирського послання з нагоди взаємного акту прощення і примирення єпископів Римо-Католицької та Української Греко-Католицької Церков.

Після цих десяти років вважаємо, що не все, що було проголошено, завершено. Мусимо багато разом працювати, аби наші наміри не залишаться лише на рівні декларації, а щоб були втіленні в життя.

Тут не йдеться тільки про матеріальну співпрацю, яка також є важливою, але про між людські контакти, контакти між молоддю наших країн. Коли люди пізнають і поважають одне одного, то руйнуються упередження і падають мури.

КАІ: Чи є поліпшення відносин греко-католиків з латинниками в Україні?

Відповідаючи на запитання, я хотів би звернути увагу на безліч міфів про Україну, які поширює російська пропаганда.

Одним з таких міфів є те, що в нашій країні є громадянська війна. Другий міф, що це релігійна війна, а третій, що маємо конфлікт між греко-католиками і латинниками.

Справа в тому, що існує конфлікт, який стосується церкви Матері Божої у Львові (храм Стрітення Господнього) та храму в Комарно. Йдеться про локальний конфлікт, який недоброзичливці розцінюють як глобальний.

Зазвичай ми робимо все, аби такі конфлікти розв’язати. Проте великою проблемою в Україні є те, що немає закону про реституцію церковного майна.

У даний час власниками храму Матері Божої у Львові є греко-католицька парафія. На жаль, місцевий єпископ не має права втручатися у зміну статусу використання парафії і, отже, проблеми.

КАІ: Як тоді розв’язати цей конфлікт, який триває вже протягом багатьох років?

Я написав листа з цього питання до нашого Львівського митрополита. Він повинен вжити заходів, аби церква була передана вірним Римо-Католицької Церкви. З того, що мені відомо, це не так просто. Є серйозні побоювання, що там може бути серйозний конфлікт між парафією та єпископом. Якщо ми не будемо діяти вміло і прагнути до позитивного рішення, то може дійти до ще більшої конфронтації.

КАІ: Схожа ситуація була в нас у Перемишлі в 1991 році, коли почалися протести проти повернення храму кармелітів курії Греко-Католицької Церкви. Потім Іван Павло II під час Літургії у Перемишлі визнав, що гарнізонний храм, розташований за 50 метрів від зайнятої протестувальниками церкви кармелітів, перебуває у вічній власності греко-католиків.

Перемишль є гарним прикладом. Але це не завжди легко переконати парафіян. Підкреслимо ще раз, що метою польсько-українського примирення є поламати упередження. Давайте звернемо увагу на те, що в контексті всієї України наші відносини справді дуже хороші. Я дуже вдячний католицьким єпископам, що в багатьох регіонах країни греко-католикам надають храми для літургійних і молитовних цілей.

КАІ: Попередній президент Польщі Броніслав Коморовський брав активну участь у розвитку польсько-українських відносин. Які сподівання ви покладаєте на новообраного президента Анджея Дуду?

Насамперед хочу привітати новообраного президента Польщі. На його плечах лежить велика відповідальність. Чого ми очікуємо від нового президента? Насамперед хочемо, аби новий президент підтримував дружні, добросусідські відносини.

Ми продовжуватимемо робити все для того, щоб співпраця між нами розвивалася якнайкраще.

Давайте пригадаємо слова святого Івана Павла II, які він виголосив у 1991 році в Перемишлі. Папа тоді сказав: «Розпалювання давнього націоналізму й неприязні суперечить християнській ідентичності. Це також було б кричущим анахронізмом, негідним обох великих народів. О, як би мені хотілося, аби католики обох обрядів любили одні одних».

Очікуємо, що Польща буде нашим стратегічним партнером і адвокатом у Європейському Союзі.

Сильний біль наповнив наші серця, коли в 2010 році сталася авіакатастрофа у Смоленську, у якій загинули представники польської еліти разом з президентом Лехом Качинським.

Дуже важливо довідатися всю правду щодо цієї катастрофи. Також мусимо сказати всю правду про те, що відбувається в Україні. Тільки правда може зцілити і об'єднати нас.

Перш за все запрошуємо пана президента Дуду якомога швидше відвідати Україну. Цього року Єпископські конференції Польщі та Німеччини відзначатимуть 50-річчя обміну посланнями примирення і прощення між двома країнами. У контексті цієї історичної події ми повинні дивитися і на польсько-українські відносини.

Ми повинні дивитися не тільки на минуле, а й будувати майбутнє. Мусимо в цьому дусі зробити в Польщі та Україні черговий крок вперед, щоб справа примирення була не лише ініціативою кількох єпископів з двох боків, а й пробудила в наших відносинах «спільний рух», аби ми зрозуміли, що вільна Україна має вирішальне значення для вільної Польщі й навпаки. Сьогодні йдеться про нашу і вашу свободу!

КАІ: Яка імовірність того, що Папа Франциск може відвідати Україну найближчим часом? Чи були зроблені якісь кроки в цьому напрямку?

Ми працюємо над цим. Цього року під час прощі до Ватикану, до гробів апостолів, як одна Церква Римо-Католицька і Греко-католицька ми запросили Папу відвідати нашу країну. Зробив це також і наш Президент. Нещодавно у Ватикані побував міністр закордонних справ України Павло Клімкін, який передав повторне запрошення Папі. До цих пір ми не отримали позитивної відповіді, але водночас не маємо й відмови. Зі свого боку, постійно молимося і сподіваємося, що Папа відвідає нашу країну.

КАІ: Якою великою буде участь молоді України на Всесвітньому дні молоді в Кракові?

Українська молодь уже давно активно готується до Всесвітнього дня молоді в Кракові. Гадаю, що з цієї нагоди може приїхати близько 30-ти тисяч молодих українців. Під час візиту до Ясної Гори я мав можливість подякувати владиці Генрику Томасіку, делегату Єпископату Польщі. за те, що українська мова стала однією з офіційних мов цієї великої події.

Розмовляли: Марцін Пшецішевський і Кшиштоф Томасік,
Католицька інформаційна агенція
Переклад на українську мову: Оксана Климончук

Джерело:  Департамент інформації УГКЦ

17.06.2015р. Б. / Важкі питання. Забобон - це тяжкий гріх чи легкий?

ПИТАННЯ: Забобон - це тяжкий гріх чи легкий? Якщо, наприклад, людина плює через плече і т.д …

ВІДПОВІДЬ: Святий Тома Аквінський писав, що марновірство - це вада, яка може полягати в поклонінні тому, кому не повинні поклонятися, або ж в неприпустимому способі поклоніння Богові.

Поклонятися «тому, кому не повинні» означає культ диявола, і мова йде про смертний гріх. До цього різновиду гріха відноситься, наприклад, ворожіння, тобто спроба передбачити майбутнє або дізнатися сокровенне неприпустимими методами, що суперечать волі Бога і заборонені Ним. Тяжким гріхом є також ідолопоклонство, яке приписує різні події наявності або відсутності певних предметів. Але тут потрібно зробити уточнення, адже ми знаємо, що тяжкість гріха визначається не тільки матерією, але і згодою волі й усвідомленням скоєного вчинку.

Якщо, наприклад, ми здійснюємо якийсь забобонний жест з легковажності й без повного усвідомлення, то мова йде про легкий гріх. Але якщо ми по-справжньому, серйозно віримо, що перебіг подій залежить від того, куди ми повісимо картину, або від талісмана, то мова йде про культ інших богів - адже ми не підкоряємося Йому, а віддаємо наше життя ідолам. Згідно з святим Павлом, це те ж саме, що і служіння демонам: «Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Чи ідол є чимсь?  Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів» (1 Кор. 10, 19-20).

Джерела:     радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

16.06.2015р. Б. / «Під час паломництва до Фатіми молитимемося за мир для нашої Батьківщини», – владика Богдан (Дзюрах)

5–18 серпня відбудеться Проща миру до Фатіми, Люрда й інших марійських місць в Європі. Владика Богдан (Дзюрах) поділився думками щодо місії цього паломництва з о. Любомиром Яворським, керівником Патріаршого паломницького центру.

Прагнемо вкотре відновити акт посвяти нашого народу і кожного мешканця нашої землі під Покров Пресвятої Богородиці. Хочемо заново усвідомити, що ми Божі діти і діти Діви Марії, доля яких безнастанно перебуває в руках всемогутнього та люблячого Отця Небесного. Цим паломництвом виражатимемо нашу віру в силу цієї Божої любові, а водночас – випрошуватимемо миру для нашої многостраждальної Батьківщини.

Знаємо, що ще князь Ярослав Мудрий віддав нашу Батьківщину під материнський покров Діви Марії. Упродовж усієї своєї історії наш народ відчував її заступництво й опіку. Ми твердо віримо, що й сьогодні Мати Божа, яку в народі називають Царицею миру, змилосердиться над стражданнями своїх дітей і випросить у свого Сина, нашого Господа Ісуса Христа, такого довгожданого миру і благословення для нашої землі. 

Проща – це час молитви. То ж огортатимемо молитвою всіх, кого носимо у своїх серцях і думках. Молитимемося за воїнів: тих, котрі перебувають на передовій, захищаючи нашу землю від новітнього агресора, і тих, котрі були поранені. Молитимемося також за ув’язнених, полонених, зниклих безвісти. Прагнемо молитися за родини загиблих, які мають на душі тінь жалоби і смутку через передчасну втрату своїх рідних та близьких. Бажаємо також молитися за тих, хто втратив помешкання і змушений покинути рідні краї, переселитися в інші регіони України або й взагалі виїхати як біженець за межі Батьківщини.

Пресвята Богородиця знає смуток, надії та потреби кожної людини. Своїм люблячим материнським поглядом Вона оберігає кожного, де би він не був: у своїй домівці, на фронті, в таборі біженців, у в’язниці чи в полоні. Власне, ми хочемо молитися за всіх цих людей, щоби вони відчули на собі Божу опіку і заступництво Діви Марії, яке визволяє, лікує рани, спасає від загрози, потішає у скорботі.

Маємо тверду надію, що наша молитовна присутність у Фатімі спричиниться не тільки до Божого захисту нашої рідної землі, але й до навернення й переміни сусіднього російського народу. Молитимемося, щоб цей народ та його керівники не були джерелом агресії, причиною болю, трагедії, нещастя і війни для своїх сусідів. Проситимемо, аби, навернувшись, цей народ став народом Божим, щоб і на нього зійшла Божа благодать, Боже спасіння і вони перемінили його.

При цій нагоді прагну сердечно запросити до участі в паломництві усіх, хто має таку можливість і бажання, а всіх вірних нашої Церкви закликаю надалі вірно тривати у молитві до Пресвятої Богородиці про мир та Боже благословення для нашої Батьківщини і для всього українського народу. Наше паломництво до миру, справедливості, гідності дітей Божих триває неустанно, де б ми не були.

Дізнатися деталі паломництва до Фатіми можна на сайті Патріаршого паломницького центру УГКЦ >>> http://goo.gl/CyZeDq, або за телефонами в Києві: (044) 279 19 20, (096) 330 96 79 та Львові: (096) 858 27 57, (063) 075 00 30

Джерело:  Департамент інформації УГКЦ

15.06.2015р. Б. / ПАПСЬКИЙ ТРОЛІНҐ І АКТИВНИЙ ЄПИСКОПАТ

Минулий тиждень був багатий на різноманітні новини з церковного життя. І візит Путіна до Ватикану, і спільний комунікат українських та польських католицьких єпископів обох обрядів про українсько-польське примирення, й активна пастирська позиція владики Станіслава Шикорадюка, і багато чого іншого. Але розпочнемо з путінського візиту до ватикану.

ПАПСЬКИЙ ТРОЛІНҐ

Насправді, для пересічного українського споживача інформації витончений тролінґ, який Папа застосував стосовно Путіна, не був помітний. Ще перед візитом Путіна до Ватикану, вертаючись з Боснії, Папа дуже прозоро натякнув про роль «дуже стурбованих війною» на Близькому Сході й в Україні, і Путіну серед них: «Не вистачить лише говорити про мир, слід творити мир. А той, хто лише говорить про мир, але не дбає про мир, той суперечить сам собі. А хто говорить про мир, але підтримує війну, наприклад, продаючи зброю, той є лицеміром». Путін або його команда цього не зрозуміти просто не могли. Тим більше, що цю заяву Папи ЗМІ широко розтиражували. На цьому тлі заклики Папи до Путіна, сказані під час зустрічі з ним, що треба докласти щирих зусиль для миру в Україні, виглядають мало як непряме звинувачення Путіна в лицемірстві.

Іншим моментом є те, що Путіна, як зазначають усі оглядачі, прийняли у Ватикані більш ніж стримано. Дуже ймовірно, що цим дали Путіну зрозуміти, що ніхто не збирається приймати його локшину на ватиканські вуха. Цілком зрозуміло, що у Ватикані добре поінформовані не тільки про реальний стан речей в Україні, але і про стан католицької спільноти в самій Московщині, як і про те, що скажений антикатолицизм є інтегральною частиною теперішньої московитської пропаганди і державної ідеології протиставляння Московії Заходу.

Святіший Отець, який за звичай добре спілкується іспанською та італійською, у привітанні сердечно звернувся до Путіна не однією з тих мов, не московитською, а… німецькою. Чому саме німецькою? Натяк на змову з канцеляркою Меркель, чи натяк на Путінові бізнес-зв’язки в Німеччині, чи може натяк на невдалу кар’єру кагебиста-невдахи в НДР? Чим би цей натяк не був, але цей Папський тролінґ Путін сприйняв, очевидно, без великого задоволення.

Поки наші гура-патрійоти билися в істеричному припадку з вересками: «Зрада!», а вата, вчувши з «найправдивіших» в світі московитських ЗМІ, що Папа нагородив Путіна медаллю «Ангел миру», билася у припадку: «Пабєда!», медаль виявилась медальйоном та ще й просто мідним. Знову ж таки на тлі закликів до щирості – такий собі витончений дипломатичний тролінґ.

І хоча в теперішнього Папи – це подарунок практично для всіх політиків, які його відвідують з візитом, в часі візиту Путіна це подарунок, як і подароване Путіну Апостольське повчання «Радість Євангелія», він набув особливого змісту. Папа, можливо, і сам того не хотячи, потролив Путіна «по повній». Як президент РФ міг би сприйняти заголовки частин «Радості Євангелія», до прикладу: ««Ні» новому ідолопоклонству грошам», ««Ні» грошам, які правлять замість служити», «Єдність важливіша за конфлікт» чи «Поклоніння істині», можемо тільки здогадуватись. Хоча сумнівно, чи Путін навіть загляне до цього документа. А жаль. Адже це така собі військова доктрина Ватикану на найближчий час.

НОВИНИ ПРО ПАПУ, ЯКИХ МИ МОГЛИ І НЕ ПОМІТИТИ

Якщо візит Путіна до Папи став мало не однією з головних новин українського медіапростору, то візит Папи до Боснії й Герцеговини минув, практично, непоміченим. І знову ж – шкода. Адже до сербської агресії на цю балканську країну там проживала доволі велика і стара українська діаспора. Сербські етнічні чистки католиків у цій країні не лише катастрофічно зменшили кількість католиків на теренах Боснії і Герцеговини, але також і повністю ліквідували українську діаспору на цих теренах.

Проте в часі візиту Папи до Сараєва – столиці Боснії і Герцеговини, окрім доволі цікавого історичного курйозу, що de iure Папа – боснійський король, з’ясувалось, що боснійські мусульмани доволі специфічно бачать своє співжиття з католиками на боснійсько-герцеговинських теренах.

Глава боснійських мусульман рейс Гусейн Кавазовічь на зустрічі з Папою сказав, що мусульмани Боснії прагнуть будувати свої стосунки з католиками на основі «Ахднами». «Ахднама» – це документ турецького султана Мехмеда ІІ, що завоював Боснію, ним боснійських католиків позбавляються практично усіх громадянських прав, але гарантують право на свободу совісті.  Тобто – будь безсловесним і безправним райєю султана, його рабом, плати йому, окрім всього, ще й додатковий податок за право залишатися християнином – джизью, віддавай своїх синів у яничари і можеш, завдячуючи султановому милосердю, навіть молитися в церкві, але не і будувати нову. Ось така правда про боснійські реалії.

Парадокс, що в США уже майже встановлена така джизья: хочеш залишатися вірний Христу, не визнавати «право» геїв на «шлюб», хочеш щоб твоїх дітей не вчили, що «gayit`sok» – плати додаткові податки. Правда, до цього ще не дійшло, але все дуже залежить від рішення Верховного Суду країни, яке, очевидно, з’явиться незабаром. Хоча за Церкву в Америці, може, не треба вже аж так хвилюватися. Вона, спочатку відмовившись від оборони в судах доброго імені своїх священиків, звинувачених у сексуальних переступах, пішовши на угоди, як з правдивими жертвами, так і з наклепниками, заплативши величезні гроші, тепер, здається, почала будитися – активна позиція американських католиків у суспільних питаннях тепер є дуже помітною в США. Більше молитовне занепокоєння мав би викликати в нас стан Церкви в Німеччині.

Ще однією непоміченою в українських ЗМІ новиною є чергове засудження Святішим Отцем Франциском гедерної ідеології. В країні, якою вже є й Україна, де пропихають гендерні «цінності», ЗМІ стараються не помічати всього того, що йде в розріз з накиданням гендерної ідеології. І поки український християнський загал спить, гендеристи роблять свою роботу. Київський гей-парад – тільки маленька частина титанічної роботи, яку гендеристи провадять в Україні з метою перетворення її у відкрите до всіх можливих збочень суспільство. Так, провадження подібних збіговиськ в часі війни – річ аморальна, на це звернув увагу римо-католицький владика Станіслав Шикорадюк. Але вона є і небезпечна, бо дестабілізовує суспільство. «Коли збиралися на той парад збоченців (я інакше їх би не міг назвати), якби були звернулися представники всіх релігій і сказали: «Пане Президенте, не робіть цього – це нас дратує, це аморально, не дозволяйте таких речей», – цього би не було. За що ці солдатики постраждали? – та міліція, яка постраждала, коли закидали петардами. Це недобре, дійсно, ця агресія, кидали. За що вони проливають кров? За кого? Там війна, гинуть люди, а вони захищають якихось, які нам пропонують аморальність. І на цьому хочуть робити рекламу. Невже всі представники релігій не можуть сказати, що це недобре», – зазначив владика Шикорадюк. І це зрозуміла, логічна і послідовна, як для християнського пастиря, позиція.

БОГУ ДЯКУВАТИ, ЩО УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ПАСТИРІ НЕ МОВЧАТЬ

Окрім критики неактивної позиції українських релігійних пастирів, які вирішили не протестувати щодо проведення гей-параду в Києві й тим самим стали співвідповідальним за кровопролиття в Києві, владика Шикорадюк також звернувся й з відкритим листом до президента Петра Порошенка. Зрозуміло, що українські ЗМІ й цей лист проігнорували, адже в їхній інформаційній політиці не передбачається, що Церква може заступатися за народ перед власть імущими. Лист владики Шикорадюка – це волання до Президента, волання народу Божого, який усе ще терпить під тягарем корупції, совковості й беззаконня. Головне, щоб він не залишився воланням Мойсея до єгипетського фараона.

Минулого тижня також і Глава УГКЦ Блажeнніший Святослав був надзвичайно активним, щоправда, на зовнішньому фронті захисту інтересів українського суспільства.  Його лист Папі з нагоди тоді ще запланованого візиту Путіна до Ватикану, обійшов практично усі світові ЗМІ. Також у багатьох ЗМІ були цитати інтерв’ю Блажeннішого Святослава для Радіо Ватикану. Отож, до світового загалу донесена в черговий раз позиція не лише УГКЦ, але й проукраїнська позиція взагалі. В умовах інформаційної війни, яку веде Кремль – це дуже важлива річ.

Також дуже важливою річчю став спільний комунікат польських та українських католицьких єпископів обох обрядів про польсько-українське примирення. В умовах, коли московська агентура всіма силами старається розіграти карту українсько-польських чварів, такий комунікат є дуже суттєвим не лише інформаційним здобутком. І важливо, що він підписаний Архиєпископом Станіславом Гадецьким, Митрополитом Познанським – Головою Польської Єпископської Конференції, Блажeннішим Святославом (Шевчуком) – Главою  УГКЦ, Архиєпископом Мечиславом Мокшицьким, Митрополитом Львівським - Головою Конференції римо-католицьких єпископів України та Архиєпископом Іваном (Мартиняком) – Митрополит Перемишльсько-Варшавський УГКЦ (фактичним главою греко-католиків Польщі). Вже сам вислів з комунікату: «Ми прагнемо, аби справу у примиренні народів – польського й українського – було продовжено через конкретну співпрацю, взаємоповагу, розуміння і взаємну підтримку між представниками наших народів і Церков, аби в такий спосіб засвідчити єдність у різноманітті й дати відповідь експансії секуляризму та військовій агресії, яка йде зі Сходу», який відображає позицію католицького єпископату України та Польщі, є надважливий в окреслені подальшої співпраці між католицькими спільнотами України та Польщі, а що не зможе залишитися без впливу на українське та польське суспільства.

Не менш важливим є і те, що комунікат передбачає конкретні кроки у такій співпраці. Усе це дає великі перспективи в контексті українсько-польського стратегічного партнерства.

Важливо, що усе це відбувається також в той час, коли Польщу очолив Президент, який реагує як щирий католик. Коли вітер здув частичку Тіла Христового з вівтаря в часі Служби Божої, на якій був присутній президент Дуда, президент миттєво підняв її з землі та відніс кардиналу Казімєжу Ничу. Це добрий знак для обох сусідніх народів – і для України, і для Польщі.

Важливою подією минулого тижня є і спільна декларація греко-католицьких владик Європи, яка виражає фундаментальний намір греко-католицьких єпископів Старого континенту обстоювати сімейні цінності, а також і висловлена в черговий раз підтримка боротьби України проти московитської агресії.

Отож, не все так погано, як воно часом виглядає, принаймні в США зменшилась кількість абортів.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя

14.06.2015р. Б. / Ти повернешся!

Чоловік однієї моєї подружки служить у 95 аеромобільній житомирській бригаді. В тій самій, що з перших днів заворушень на Донеччині протистояла терористам і понесла чималі втрати. Вони з чоловіком щодня зідзвонювалися і щоразу він говорив як востаннє: «Якщо я не повернусь…» А вона йому твердо: «Ти повернешся».

 

Ми, українці, від грудня минулого року живемо у стані посиленого стресу. І в багатьох із нас день починається і закінчується читанням чи переглядом новин. Мені важко уявити, що переживають дружини, сестри, доньки, матері тих чоловіків, які повернулися додому неживими із зони АТО, або зараз там воюють. І я не хочу цього уявляти (!). Бо й без цього у цей період важко спати, іноді важко зібрати себе докупи, займаючись домашніми чи робочими справами. Переглядаю новини, бо хочеться натрапити на щось обнадійливе, побачити світло в кінці тунелю. Адже дуже болить голова від того, що не розумію, що насправді відбувається. Події, які захопили нашу країну, для мого мозку є алогічними.

 

Загалом серед людей відчувається напруження і очікування того, «коли ж це все закінчиться». І воно рано чи пізно закінчиться, залишиться лише питання ЯК ми це все пережили. Бо рано чи пізно це стане лиш сторінкою історії, на яку ми або вплинули, або ні. За нами вибір – перетворюватись на диванну сотню, паралізовану інформаційним бомбардуванням, чи повернутися до реальності і реально щось робити. Робити щось корисне для своєї країни, для своєї сім`ї.

 

Щось корисне для країни:

-          Молитися за наших співгромадян і за самих себе.

-          Підтримувати один одного, особливо тих, чиї рідні зараз у війську. Підтримувати не лише словом, а й при необхідності матеріально. Наприклад, купити продукти або поняньчити дітей.

-          Долучитися до тих, хто допомагає нашим хлопцям продуктами та амуніцією у зоні АТО.

-          Не намагатися втиснути у свій мозок те, що відбувається, бо ми насправді не знаємо фактів про дійсний стан речей. Тож нарешті повірити Богові, що Він над усім цим тримає свою руку.

-          Якщо ми справді хочемо дошукатися правди про події в країні, то користуймося різними джерелами, слухаймо експертів, і не вважаймо достовірним джерелом «Васю із Фейсбуку».

-          Спілкуватися з однодумцями і не витрачати внутрішнього ресурсу на тих, хто хоче, аби ми доводили йому, що «не є жирафою».
 

Щось корисне для сім`ї:

-          Не «зависати» безкінечно перед екраном телевізора чи монітором комп`ютера, а наліпити голубців, які так полюбляє чоловік, чи полагодити ручку дверей, про що дружина просить уже півроку.

-          Погуляти з дітьми і відвідати батьків. Бо це теж «укріплення тилів» — зміцнення родинних зв`язків і стосунків.

-          Пильнувати, щоб твій чоловік чи дружина не піддавалися паніці, бо це таки заразна штука. По можливості, м`яко присікати панічні випади і старатися бути джерелом спокою і впевненості. Важко? Звісно, що нелегко. Тому треба просто просити в Бога про таку благодать. І Він дасть її.

-          Ніколи не буде зайвим сказати і продемонструвати один одному свою любов. Реалії, які ми сьогодні переживаємо, вчать цінувати відведений нам час.

Для мене особисто взірцем у ці дні є та подружка, з історії про яку я розпочинала. В ній я відчула якусь колосальну внутрішню силу, яку, очевидно, відчуває і її чоловік-військовий, коли вона спокійно каже йому, що він обов`язково повернеться. Окрім того, в цей час вона доглядає його важкохвору маму і сама виховує двох їхніх малих дітей. Бог помножує свою благодать там, де її особливо потребують. 

Світлана Бабинська

фото: Сергій Харченко
CREDO №129/2014 
Липень 2014 року

Джерело:  КРЕДО 

11.06.2015р. Б. / В Умані відбувається проща священиків з нагоди 250-річчя заснування Свято-Покровського монастиря ЧСВВ (+VIDEO)

11 червня Церква святкує день священика. Сьогодні в Умані в день празника Пресвятої Євхаристії відбувається проща священиків Київської архиєпархії з нагоди свята та приурочена до 250-річчя заснування Свято-Покровського монастиря ЧСВВ. Від монастиря св. Василія Великого у Києві у прощі беруть участь о. Рафаїл Стефурак, ЧСВВ, та о. Тома Кушка, ЧСВВ.

О 10:00 розпочалася Божественна Літургія, яку очолив владика Йосиф (Мілян), єпископ-помічник Київської архиєпархії. Опісля відбудеться поминальна панахида за убієнними монахами.

Джерела:   http://osbm-kyiv.com.ua

Воїни Христа Царя

11.06.2015р. Б. / У Холмі знайдено саркофаг сина знаменитого українського князя

Археологи відкрили загадковий саркофаг, знайдений під підлогою базиліки Різдва Пресвятої Діви Марії в польському місті Холм. Ймовірно, у ньому був похований один з синів руського князя Данила Галицького, пише Dziennik Wschodni.

Базиліка знаходиться в місці, де до 18 століття знаходився православний собор, заснований князем Данилом в 1260 році. І знахідки археологів, схоже, підтверджують тезу про те, що рештки людини, знайдені у цегляному саркофазі, зробленому у формі човна, належать комусь із двох синів галицько-волинського князя.

На думку польсько-української дослідницької команди, це рештки Романа або Шварна Даниловичів. Обидва були синами князя Данила Галицького.

Археологи, що виявили останки, серед іншого, знайшли і позолочений дзвінок, який досі дзвенить. Загалом є хороший шанс, що антропологічні дослідження допоможуть встановити особу загиблого.

Поки ми знаємо, що покійний був двічі зарізаний мечем, череп був пошкоджений - можливо татарською стрілою.

Спільні дослідження наводить Інститут археології та етнології і Львівська політехніка.

Дослідники сподіваються, що в майбутньому у підвалі також буде знайдено і саркофаг князя Данила.

Джерела:     http://expres.ua

Воїни Христа Царя