01.03.2016р. Б. / Заява ВРЦіРО щодо суспільно-політичної ситуації в Україні

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій як одна з найбільших інституцій громадянського суспільства України висловлює своє занепокоєння сучасним станом суспільно-політичного життя в Україні.

Ми звертаємось насамперед до громадянського суспільства – всього народу України з проханням про усвідомлення реальностей сучасного буття нашої держави, про критичність, але водночас – про розсудливу відповідність у сприйняті дійсності, а також про добре прогнозування наслідків дій чи бездіяльності. Окрім Божого благословення, про яке віруючі підносять ревні молитви, нам усім тепер особливо необхідні сповнене любові серце і тверезе розуміння для прийняття правильних рішень. Пам’ятаймо, що наша сила в єдності та наполегливій роботі, кожного на своєму місці. Постійні чвари, суперечки та марні сподівання на те, що хтось прийде і зробить за нас нашу роботу, лише ослаблюють Україну.

Ми звертаємось до політиків усіх політичних напрямів та формувань, а також до державних урядовців найвищого рівня зі словами перестороги від невластивого їхньому станові, а особливо небезпечного у такий важкий для країни час політиканства. Будь-яка гонитва за політичними рейтингами та збагаченням, що ставить власні інтереси понад спільне благо народу, є порушенням Божого Закону та глибоко аморальною справою перед зубожілим і вкотре розчарованим народом. З тривогою мусимо констатувати, що нищівні для державного організму корупційні схеми, які знищили державні інституції за старої влади, продовжують існувати і продовжують свою вбивчу дію. Це також реальна загроза самому існування незалежної української держави. Тому закликаємо політиків бути не лише тими, хто дбає про рейтинги та найближчі вибори, але справжніми державними діячами, що дбають про Україну, слухають и чують думки народу, дбають про нього та майбутні покоління, в тому числі на довгу перспективу.

Просимо вас, особливо у цей важкий і загрозливий для України час припинити дбати про вузько партійні інтереси та власне матеріальне збагачення. Політичні чи фінансові рейтинги є такою ж марнотою, як і все скороминуще та швидкоплинне на цьому світі, бо справжнього щастя вони не приносять нікому. Лише у служінні спільному благу криється правдиве Боже покликання кожного відповідального політика і джерело щастя та благословення як для нього самого, так і для всього народу.

Пам’ятаймо й про позицію наших міжнародних партнерів, які наполегливо і аргументовано закликають усіх нас до швидких і ефективних реформ та, передусім, до боротьби з корупцією, котра знищує нашу державу з середини і зводить нанівець усі програми міжнародної допомоги.

Звертаємося особливо до Президента України як гаранта соборності нашої держави і конституційних прав та свобод її громадян, а також до українського Уряду та парламентських сил: маючи за плечима досвід та усі трагічні наслідки авторитарних режимів, наш народ з болем та тривогою сприймає будь-які ознаки зосередження надмірної влади в одних руках. Ви всі покликані не допустити повторення такого небезпечного розвитку подій. На нашу думку лише здоровий баланс між усіма гілками влади – законодавчою, виконавчою та судовою, - який, зрештою, передбачений нашою чинною Конституцією, а також відповідальне ставлення кожного до своїх обов’язків будуть надійною запорукою сталого демократичного розвитку України, здійснення масштабних реформ та реальної боротьби з корупцією.

Як невід’ємна частина громадянського суспільства та очільники основних Церков та релігійних організацій України висловлюємо нашу готовність зустрітися з Президентом, Урядом, парламентськими силами, щоби донести більш детально та особисто наші та наших вірних позиції і думки.

Нехай на нас усіх і на Україні перебуває Боже благословення!

Київ, 1 березня 2016 р.

Джерела:     vrciro.org.ua

Воїни Христа Царя

29.02.2016р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (22.02 - 28.02)

В понеділок, 22 лютого, Глава УГКЦ привітав Владику Стефана (Сороку) з 15-річчям введення його на митрополичий престол Філадельфійської архиєпархії.

Перебуваючи з робочим візитом у Римі, 23 лютого, у вівторок вранці Блаженніший Святослав провів прес-конференцію для представників різних міжнародних видань. Зустріч відбулася у відповідь на високий рівень зацікавлення західної преси темою України у світлі Гаванської декларації та, зокрема, коментаря Святішого Отця про його стосунки з Главою УГКЦ.  На зустрічі із журналістами Блаженніший Святослав наголосив на необхідності практичного екуменізму. Пояснюючи реакцію своїх вірних на спільну декларацію Папи Франциска та Патріарха Кирила, Предстоятель УГКЦ зазначає: «Український народ завжди з великою увагою, не залежно від конфесійної приналежності, прислухається до голосу Святішого Отця, однак для нас також важливо бути почутими Його Святістю». На його переконання, не має жодних підстав вважати УГКЦ перешкодою в екуменічному діалозі.

Перебуваючи з робочим візитом у м. Римі, Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, висловив співчуття з приводу смерті о. Івана Музички, одного з найвідоміших священиків в УГКЦ і багатолітнього співпрацівника Патріарха Йосифа (Сліпого). Висловлюючи свої співчуття з приводу смерті о. Івана, Глава УГКЦ зазначив, що «разом з о. Іваном Музичкою відходить у вічність ціла епоха нашої церкви».

В середу, 23 лютого 2016 року, в Оттаві (Канада) відбулася низка важливих зустрічей за участі о. Любомира Яворського, заступника керівника Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, та представників влади і військових структур Канади. На зустрічі говорили про майбутню співпрацю капеланської служби України і Канади. Зокрема, обговорили можливість створення міжконфесійної школи військових капеланів в Україні.

В четвер, 25 лютого, в Римі прощалися з покійним о. Іваном Музичкою. Похоронні богослужіння у соборі Святої Софії очолив Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ. О. д-р Іван Дацько, багаторічний співпрацівник о. Івана Музички, у своїй проповіді поділився спогадами про покійного, розповів про основні віхи життя та діяльності “однієї з найбільших і найстійкіших особистостей УГКЦ”. Блаженніший Святослав у своєму слові зазначив, що “ми передаємо о. Івана в Божі руки у час Ювілейного року Божого милосердя, коли двері милосердя нашого небесного Отця є широко відчиненими”.

В п’ятницю, 26 лютого, Блаженніший Архиєпископ-емерит кардинал Любомир Гузар відзначив своє День Народження. Важко переоцінити його вплив на сучасний розвиток УГКЦ в Україні й на поселеннях. Так само важко переоцінити його вплив на сучасне українське суспільство, яке попри свою дехристиянізацію та секуляризацію дослухається до голосу патріярха нашого народу, як до морального авторитету нації. 

26 лютого 2016 р. Божого у монастирі Салезіян у м. Львів-Винники на 94 році життя упокоївся у Бозі о. Василь Сапеляк, Згормадження оо. Селезіан східного обряду.  Отець Василь перейшов у вічність, залишивши по собі визначний вклад у розвиток Української Церкви та Салезіянського Згромадження. Він будучи вихователем та директором Української Папської малої семінарії в Римі, виховав велике число молоді української діаспори. У вже похилому віці о. Василь повернувся з-за кордону для заснування монастирів та осередків Салезіян у незалежній Україні. 

Пропонуємо до Вашої уваги:

29 лютого - 6 березня 2016 року у Римі проходитимуть засідання Постійного Синоду, які очолить Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. У цих днях у Римі зберуться і душпастирі УГКЦ з Італії та Іспанії для проведення загальних піврічних зборів та реколекцій. В рамках Синоду запланована зустріч Глави УГКЦ та владик, членів Постійного Синоду.  У четвер, 3 березня, з нагоди Року Божого милосердя Блаженніший Святослав разом з єпископами Постійного Синоду, Апостольським візитатором і душпастирями УГКЦ в Італії та Іспанії у Папській базиліці Санта Марія Маджоре відслужить Божественну Літургію за мир в Україні. Для участі у спільній молитві ласкаво запрошуються усі вірні.  Літургія розпочнеться о 15.00: http://catholicnews.org.ua/blazhennishiy-svyatoslav-ocholit-u-papskiy-bazilici-santa-mariya-madzhore-u-rimi-arhiiereysku

Блаженніший Святослав: наш народ відчуває потребу єдності: http://catholicnews.org.ua/blazhennishiy-svyatoslav-nash-narod-vidchuvaie-potrebu-iednosti

Глава УГКЦ: «Наша місія - бути служителями християнської єдності, особливо в спілкуванні з православними братами»: http://catholicnews.org.ua/glava-ugkc-nasha-misiya-buti-sluzhitelyami-hristiyanskoyi-iednosti-osoblivo-v-spilkuvanni-z

Глава УГКЦ: «Питання єдності церков ми не зможемо вирішити виходячи з політичних чи патріотичних моментів»  в інтерв’ю журналу «Фокус»: http://catholicnews.org.ua/glava-ugkc-pitannya-iednosti-cerkov-mi-ne-zmozhemo-virishiti-vihodyachi-z-politichnih-chi

«Гради» вбивають всіх, незалежно від того, у що вірить їх жертва, - Глава УГКЦ Святослав Шевчук в інтерв’ю журналу «Фокус»: http://catholicnews.org.ua/gradi-vbivayut-vsih-nezalezhno-vid-togo-u-shcho-virit-yih-zhertva-glava-ugkc-svyatoslav-shevchuk

У Старому Самборі вшанували героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника: http://catholicnews.org.ua/u-staromu-sambori-vshanuvali-geroya-nebesnoyi-sotni-bogdana-solchanika

Салезіяни запрошують молодь лютневі молодіжні нічні чування, що відбудуться  в п’ятницю 26 лютого о 21.00 годині і закінчаться в суботу 27 лютого о 7.00 годині. Салезіяни сповіщають і щиро запрошують молодь та молодіжні спільноти, в кожну останню п'ятницю місяця впродовж 2016 Ювілейного року, до Духовно-Відпустового центру УГКЦ - Святе, чудотворне джерело с. НОВОСІЛКА, що хоче стати в особливий спосіб Центром Духовності і паломництва для молоді та дітей, на цьогорічні молодіжні, молитовні, нічні чування: http://catholicnews.org.ua/saleziyani-zaproshuyut-molod-na-chuvannya-do-duhovno-vidpustovogo-centru-ugkc-s-novosilki-v-kozhnu

Слово Митрополита Львівського на Неділю блудного сина: http://catholicnews.org.ua/slovo-mitropolita-lvivskogo-na-nedilyu-bludnogo-sina

Вільнюський Василіанський монастир Пресвятої Тройці: http://catholicnews.org.ua/vilnyuskiy-vasilianskiy-monastir-presvyatoyi-troyci

Пастирське слово єпископа Михаїла Колтуна Керівника Департаменту  Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України

з нагоди Дня особливої уваги для в’язничного служіння на неділю Блудного Сина-2016 рік: http://catholicnews.org.ua/zvernennya-preosvyashchennishogo-mihayila-koltuna-z-nagodi-dnya-osoblivoyi-uvagi-do-vyaznichnogo

Московський патріархат розвернув чергову наклепницьку акцію проти УГКЦ та України: http://catholicnews.org.ua/moskovskiy-patriarhat-rozvernuv-chergovu-naklepnicku-akciyu-proti-ugkc-ta-ukrayini

«Для мене Бог понад усе» - стаття  Аскольда Лозинського, в якій він  старається виявити свою любов до українського народу через необґрунтований напад на провід Української Греко-Католицької Церкви: http://catholicnews.org.ua/dlya-mene-bog-ponad-use

Повідомлення щодо суспенди священика Тараса Пошивака: http://catholicnews.org.ua/povidomlennya-shchodo-suspendi-svyashchenika-tarasa-poshivaka

Джерело:   Воїни Христа Царя

28.02.2016р. Б. / Упокоївся в Бозі ієрм. Василь Сапеляк

26 лютого 2016 р. Божого у монастирі Салезіян у м. Львів-Винники на 94 році життя упокоївся у Бозі о. Василь Сапеляк, Згормадження оо. Селезіан східного обряду. 

Отець Василь перейшов у вічність, залишивши по собі визначний вклад у розвиток Української Церкви та Салезіянського Згромадження. Він будучи вихователем та директором Української Папської малої семінарії в Римі, виховав велике число молоді української діаспори. У вже похилому віці о. Василь повернувся з-за кордону для заснування монастирів та осередків Салезіян у незалежній Україні. Він був довголітнім парохом храму Покрову Пресвятої Богородиці (м. Львів, вул. Личаківська, 175), однієї із перших львівських парафій, які відкрились з легалізацією УГКЦ. Він, також, був викладачем Львівської духовної семінарії Святого Духа.

Заупокійні богослужіння відбуватимуться за таким розкладом (можливі зміни при участі архиєреїв):

27.02.2016 - Субота
09:00  Заупокійна Літургія у монастирі в м. Винники
12:00 Перевезення до Храму Покрови (вул. Личаківська, 175. Львів)
19:00 Священичий Парастас

28.02.2016 - Неділя
Прощання з вірними Парафії (у каплиці храму)
Заупокійне Богослужіння
19:30 Священичий Парастас

29.02.2016 - Понеділок
08:00  Заупокійне Богослужіння і            Чин Похорону


Біографічна довідка:

Василь Сапеляк народився 15 лютого 1923 року в с. Рижкова Воля, Ярославського повіту. Гімназійні студії закінчив в Салезіянській малій семінарії в Івреа - Італія (1938-1942), курс філософії у Фольїццо (1943-1946), а богослов’я - у Боленго (1949-1953) (обидва міста поблизу італійського Турину).

Вступив до Салезіянського Згромадження 16 серпня 1942 року, а вічні обіти склав 28 серпня 1949 року. Висвячений на священика єпископом Іваном Бучком в Римі 28 червня 1953 року.

В римському університеті «La Sapienza» навчався у 1954-1961рр., де отримав докторат з класичної філології. Вчителював в українській Папській малій семінарії (Рим) з 1960 року, будучи вчителем, катехитом і ректором (1967-1976). Лектор з української літератури в університеті «La Sapienza» (Рим) з 1979 року. Відповідальний за підготовку текстів для Української секції Італійської державної телерадіокомпанії «RAI» з 1979 року.

2014-2016 належить до монашої спільноти Львів-Винники.

Помер 26 лютого 2016 року у монастирі в м. Львів-Винники у віці 93 років, з яких 73 монашого і 67 священичого життя.

Джерела:    Прес-служба Львівської Архиєпархії

 

Воїни Христа Царя

27.02.2016р. Б. / «Гради» вбивають всіх, незалежно від того, у що вірить їх жертва, - глава УГКЦ Святослав Шевчук

Глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук розповів Фокусу про єдність церков, війну в Донбасі та боротьбу з корупцією.

У Святослава Шевчука, напевно, найбільш незвичайна резиденція серед усіх глав українських церков. Він живе в недобудованій адміністративній будівлі при патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Кожен день піднімається на третій поверх по сходах з поручнями з арматури, намагаючись не торкатися нештукатурених стін. Відразу після початку українсько-російської війни Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви розпорядився припинити будівництво великого храмового комплексу на Лівому березі Києва. У спілкуванні Шевчук також відрізняється від традиційно суворих глав православних церков, намагаючись максимально відповідати словам Христа, звернених до віруючих: "Ви - світло світу". Блаженніший усміхнений, доброзичливий, щирий. Весь час нашої розмови за нами спостерігає третій мовчазний співрозмовник - Богородиця з копії чудотворної ікони, що зберігається в рідному місті Шевчука - Стрию Львівської області.

Об'єднання церков: без політики і патріотизму

Останнім часом багато розмов про можливість об'єднання українських церков. Яким ви його бачите?

- Якщо ми будемо виходити з духовної основи питання, ми обов'язково знайдемо відповідь на нього. У той же час, якщо питання єдності церков буде вирішуватися, виходячи з політичних або навіть патріотичних моментів, ми його вирішити не зможемо. Нещодавно ми опублікували так звану Екуменічну концепцію УГКЦ. Наша пропозиція полягає в тому, щоб шукати не стільки ту чи іншу схему або модель об'єднаної церкви, скільки сопричастя, духовну близькість. І тоді питання церковних юрисдикцій, приналежності храмів або навіть підпорядкування тих чи інших релігійних центрів відійде на другий план, де йому й слід бути.

Принцип зрозумілий, але як це буде відбуватися на практиці? От скажіть, наприклад, чи обмінюються  патріархи українських церков різдвяними привітаннями?

- Не можна говорити про єдність церков, якщо між її главами немає особистого спілкування. Тому я вітаю з головними християнськими святами глав різних християнських конфесій в Україні. Не завжди я отримую відповіді, але завжди роблю це. Більш того, синод наших єпископів щорічно відправляє листи від всього нашого єпископату всім главам православних церков. Ми намагаємося підтримувати спілкування один з одним і сподіваємося, що воно стане основою для поглиблення нашого діалогу. Глави Церков зустрічаються, моляться разом. Наприклад, ми разом молимося за жертв Голодомору. Представники Московського патріархату також завжди присутні на таких зустрічах.

Проте не можна сказати, що за роки незалежності українські Церкви стали ближчими одна до одної. Чому?

- Через так званий церковний ексклюзивізм. Глави Церков часто вважають: єдино правильна моя Церква, а всі інші приречені. Дуже часто при такому світогляді об'єднання церков бачиться фактично як приєднання. Мовляв, якщо хочете єдності, прийдіть з покаянням до нас, приєднавшись до нашої структури. Екуменічна концепція УГКЦ в корені інша. Ми намагаємося оцінити духовне багатство, духовний досвід і досвід спілкування з Богом всіх церков-спадкоємиць Володимирового хрещення, і, поважаючи їх, будувати з ними відносини. Свого часу мій попередник Блаженніший Любомир Гузар говорив, що той, хто буде вміти краще за всіх любити ближнього, по праву може стати лідером в об'єднавчому процесі українських християн. Ми хочемо йти саме таким шляхом.

Нещодавно ви заявили про можливість спільного святкування усіма українськими християнами Різдва за григоріанським календарем 25 грудня. Наскільки це реально?

- Я уважно стежу за громадською дискусією з цього приводу і радий, що це питання піднімають. Але, на жаль, сперечаються в основному про дату, повністю забуваючи про значення самого Різдва. Адже ми точно не знаємо, коли народився Христос. Дата 25 грудня спочатку була пов'язана з астрономічними (зимовим сонцестоянням - Фокус), а не духовними явищами. Тому я б акцентував увагу не на даті. Мета духовного життя людини - єднання з Богом. Суть Різдва в цьому: Бог став людиною, щоб показати нам, яким шляхом досягти цієї мети. А раз так, дата святкування Різдва, якою б вона не була, повинна не творити нових розколів і конфліктів, а об'єднувати. Тому, якщо всі християни України будуть за те, щоб святкувати Різдво 25 грудня, наша Церква з радістю приєднається. Також для українського суспільства дуже важливо не навантажувати питання святкування Різдва політичними мотивами, які нівелюють  духовний сенс пошуку єдності. Якщо і православні, і католики в першу чергу, будуть шукати єднання в Бозі, питання дати вирішиться сам собою.

Будівельники миру

Війна в Донбасі - це кара Божа чи випробування?

- Відповідь на це питання кожен з нас повинен шукати в молитві. У мене є своя гіпотеза, яка не претендує на безпомилковість. Війна - найбільш безглузда річ в житті людини. Пояснити або виправдати її майже неможливо. В середні віки в богослов'ї існувало поняття справедливої ​​і несправедливої ​​війни. Сьогодні в католицькому богослов'ї про таке вже не говорять. "Гради" вбивають всіх, незалежно від того, у що вірить та чи інша жертва і до якої церкви ходить. Я думаю, прийшов час говорити не про справедливу війну, а про справедливий мир. Кожен українець повинен щодня запитувати себе: що особисто я можу зробити для того, щоб в Україні запанував справедливий мир.

Чому Бог допустив втрату Криму, війну в Донбасі і загибель тисяч українських патріотів?

- Якось під час зустрічі з молоддю мене запитали: "Що нам робити - жити для України чи вмирати за неї?" Я відповів: "Жити!" Але разом з тим я переконаний, що жодне з життів, добровільно принесених в жертву своєму народу, не даремне. Адже ці жертви принесені з глибокої любові до своєї Батьківщини. Кожне з них - наше загальнонаціональне надбання. Можливо, Бог допустив цю війну, щоб розбудити нас, дати можливість подивитися на себе, на своїх ближніх і на свою державу іншими очима. Війна справила колосальний контекст для створення нового. На війні, з одного боку, проявляється корумповане, зіпсуте серце і всі недоліки людини. Але, з іншого боку, проступають і найблагородніші риси людської душі. Наші хлопці в Донбасі переосмислюють своє життя, переглядають стосунки з рідними і близькими. А коли повертаються на мирну територію, то помічають, що просто не здатні сприймати фальш, брехню, корупцію - всі ті хвороби, які сьогодні роз'їдають українське суспільство. У цій війні народжується нова Україна.

Якщо справедливих воєн не буває, то чи повинні українці-християни стріляти в таких же, як вони, християн по іншу сторону лінії фронту?

- Залишаючись християнами, ми, тим не менш, зобов'язані обороняти свої землі. Та війна, яку змушений зараз вести український народ, була йому нав'язана. Наші солдати захищають свою землю, а значить, і мир. Тому церква вважає їх будівничими миру. Тут, в Києві, ми можемо думати про майбутнє лише тому, що хтось сьогодні захищає наш мирний день. Оборонна війна відповідає моральним правилам справедливого самозахисту. Це не означає, що ми виправдовуємо або освячуємо війну. Просто захист Батьківщини - не тільки наше природне право, а й наш святий обов'язок.

Як слід ставитися до ворогів під час війни - знищувати їх чи прощати, підставивши іншу щоку?

 - Думаю, кожен капелан не раз відповідав нашим бійцям на це питання. Так ось, наші солдати захищають свою країну не з ненависті до ворогів, а з любові до Батьківщини. Це дуже непросто: бути на передовій, бачити ворога, який  нападає на тебе і при цьому любити його. Але це справжнє геройство. Так, щоб бути справжнім героєм, потрібно вміти любити. Ненависть, навпаки, руйнує людину зсередини, робить її нещасною. Наші капелани присутні на фронті саме для того, щоб уберегти солдатів від ненависті.

Українські священики благословляють наших військових на фронті. Разом з тим і бойовиків благословляють їх священики, які бачать благо в захисті "русского мира". Чи існують чіткі орієнтири, за якими можна відрізнити в даному випадку добро від зла?

- Логічних аргументів може бути безліч, але істина завжди одна. Думаю, що якщо священик вчить любити, він облагороджує душу свого духовного сина або дочки, оберігаючи цю душу від злочину. Мені б дуже хотілося, щоб по той бік лінії фронту були справжні духовні отці, які вчитимуть не ненависті, а любові. Але, на жаль, наші солдати, що побували в полоні, бачили зовсім іншу картину: тамтешнє духовенство найчастіше служить інструментом іноземної загарбницької політики, не цурається зброї, що суперечить гідності священицького сану і покликанням священика. Хоча, звичайно, і в Росії є різні священики. Наприклад, ряд священиків Російської православної церкви виступали проти проведення полонених українських солдатів вулицями Донецька, кажучи, що це ганьба для християн.

Як почувають себе греко-католицькі громади на окупованих територіях - в Донбасі та в Криму?

- У Криму 5 наших парафій, а в Донбасі залишилися всього 3 постійно діючих. До війни їх тільки в Донецьку було 8 - удвічі більше, ніж в Києві. І хоча в них регулярно проходять богослужіння, в умовах анархії важко говорити про нормальну роботу священнослужителів. Кожен з них знає, що може в будь-який момент стати жертвою бойовиків. Кожен з них пройшов через ті чи інші випробування. У Криму трохи спокійніше: Російська Федерація бере на себе пряму відповідальність за все, що відбувається на півострові. Проте українські церкви відчувають себе там некомфортно. Російська влада вимагає від них перереєстрації за російським законодавством. Наші громади вирішили пройти цю процедуру, щоб отримати можливість існувати легально. Вони вже кілька разів проходили релігієзнавчі експертизи, в тому числі й в Москві, але поки ні одну з громад не перереєстрували, через що всі вони знаходяться в постійній небезпеці бути ліквідованими.

Хрестовий похід проти корупції

У жовтні минулого року начальник управління культури Львівської міськради Ірина Магдиш в одному з інтерв'ю розкритикувала надмірну, на її думку, присутність церкви в культурному дозвіллі жителів периферійних районів Львова. Мер міста Андрій Садовий заявив, що після цього "навряд чи зможе працювати з нею в одній команді". Як ви поставилися до звільнення Магдиш?

- Цей скандал багато в чому пов'язаний з виборами, напередодні яких він і розгорівся. Дуже шкода, що суспільство не навчилося вести дискусії без того, щоб перетворювати опонента в свого ворога. Тоді така дискусія розділяє суспільство і не допомагає пошуку істини. Якби не відрізнялися наші думки, в будь-якій дискусії ми повинні виходити з позицій взаємної поваги - і щодо людської гідності, і щодо релігійних почуттів віруючих. Це удвічі стосується людей, які представляють владу. Адже церква - це частина суспільства, а всі чиновники фактично найняті цим суспільством. Тому вони повинні поважати того, кому служать.

Якщо чиновники допускають грубість стосовно церкви, їх змушують звільнитися. А яке покарання чекає священика, який допускає неетичні висловлювання стосовно суспільства?

- Якщо Ірина Магдиш вважає своє звільнення несправедливим, вона може захищати свої права в законному порядку. Ніхто з священнослужителів також не має права просто так принижувати представників держструктур. Адже вони теж люди. Сан або ряса при цьому не захищають від відповідальності. Основи суспільства єдині для всіх.

Любомир Гузар часто відверто критикував владу і фактично досі виступає в ролі совісті українського народу. Ви набагато м'якші в своїх оцінках влади. Чому?

- Ми ніколи не мовчимо. Церква завжди чітко висловлювала свою позицію і ніколи не спізнювалася з оцінками дій влади або будь-яких приватних осіб. Ми постійно видаємо цілий ряд звернень, декларацій, послань, які стосуються найгостріших і найболючіших питань нашого життя. Нещодавно всі ці документи, що вийшли з грудня 2013 року по грудень 2014 року, ми зібрали в спеціально виданому збірнику. Зараз готуємо звернення до віруючих, що стосується корупції. Також буде розроблена антикорупційна пастирська програма, яка допомагає священикам перевиховувати корупціонерів.

Патріарх УПЦ КП Філарет говорив, що не буде причащати хабарників. Як ви ставитеся до таких ініціатив?

- Ми хочемо боротися з цим явищем канонічними санкціями, а в першу чергу в форматі таїнства сповіді. Адже корупція - це тяжкий гріх. Якщо людина постійно здійснює його і не кається, який тоді сенс в сповіді? Щоб сповідатися, спочатку потрібно покаятися і вирішити більше не повторювати гріховних дій. Той, хто свідомо і добровільно відмовляється покаятися в гріху корупції, не зможе отримати відпущення своїх гріхів і причаститися. На жаль, багато українців зжилися з цим гріхом і вже не відчувають його тяжкості. Ви ніколи не дасте своїм дітям зіпсованої їжі, адже вона може завдати шкоди їх здоров'ю. Корупція як раз і є такою їжею. Допускаючи корупцію, ми тим самим даємо своїм дітям зіпсоване суспільство. Кожен з нас повинен відчути відповідальність за це.

Арсеній Яценюк - парафіянин вашої церкви. Чи відбувалися коли-небудь між вами бесіди на духовні теми?

- Нашу церкву переслідували протягом довгих років. І в сучасній Україні відносини УГКЦ та держави не завжди складалися. Держава постійно намагалася інструменталізувати нашу Церкву. Ми ж намагаємося будувати паритетні відносини. Особисто у мене жоден політик або державний чиновник не просив духовного проводу. Разом з тим ми не давали права жодному політикові або чиновнику, жодній політичній партії виступати від імені нашої Церкви. Таким чином, ми зберігаємо незалежність і вільні говорити правду будь-кому.

Про сексуальність, вино і розкоші

Ви розкритикували прийняту Верховною Радою норму, яка забороняє трудову дискримінацію людей за їх сексуальною орієнтацією. Дійсно вважаєте, що ця норма може якось позначитися на духовності українського суспільства?

- Ми не опонуємо якимось поправкам, ми виступаємо проти нових світоглядних схем, які насаджуються нашому суспільству. Дуже символічно, що дискусія з цього питання фактично об'єднала релігійне середовище України: позиції лідерів християнських, юдейських, мусульманських громад в цьому питанні були ідентичними. Наша Церква пропонувала уникнути підміни понять, закладених у запропонованій нами термінології. На нашу думку, краще було б говорити про недискримінацію стосовно сексуальності людини. Адже сексуальність - набагато ширше поняття, ніж сексуальна орієнтація. Цього просто не зрозуміли у Верховній Раді. "Гендер" - поняття атеїстичне, в корені відрізняється від християнського розуміння сексуальності. Насправді сексуальність - дар Божий, в якому криється, в тому числі, і таємниця нашого призначення. А поняття "гендер" виходить з визначення сексуальної ролі, яку відіграє та чи інша особистість з власної примхи. Ми хотіли, щоб між владою і суспільством відбувся діалог, після якого це питання винесли б на голосування. Для влади в цьому було б свідоцтво її європейськості. А для українських церков - шанс розповісти суспільству про те, якою має бути справжня християнська сім'я і в чому полягає гідність людської сексуальності. У цій дискусії, що не відбулася,  ми хотіли показати красу вчення Церкви про сексуальність і шлюб. Ми були готові розповісти можновладцям, як закласти глибокі основи недискримінації та поваги до людини. Але спілкуватися дуже важко, коли друга сторона вважає, що є дві точки зору - її і неправильна.

Ви колекціонуєте вина: ваша колекція в рідному Стрию перевищує 200 пляшок. Як це поєднується з високим духовним званням?

- Це важко назвати колекціонуванням в загальноприйнятому розумінні. У молодості я просто привозив додому до Стрия по пляшці вина з кожного нового місця, в якому мені доводилося побувати. Я довго жив в Італії, де відкрив для себе культуру виноробства. Вино ж не просто алкогольний напій. Воно несе в собі щось дуже глибоке, це жива субстанція. Крім того, плід виноградної лози не просто так використовується в богослужінні. За цим стоїть певна традиція, що завжди мене приваблювала. Але в будь-якому випадку зараз мені ніколи цим займатися, я давно закинув своє хобі.

Перших осіб православної церкви Московського патріархату часто звинувачують в любові до розкоші, неприйнятної для духовних осіб. Скажіть, наприклад, на якому автомобілі ви пересуваєтеся по Києву?

- Ви бачите, який мій побут: ми живемо в недобудованому будинку. Вважаю, що життя Глави Церкви повинно бути нерозривно пов'язане з життям парафіян, з життям народу. Тому ми припинили будь-яке будівництво на час війни. Всі наші ресурси, пожертвувані нам парафіянами, направляємо на допомогу українським солдатам, біженцям та іншим нужденним. А добудуємо наш комплекс в кращі часи. Їжджу я на "Фольксвагені" ще з того часу, як став Главою Церкви. Для когось  автомобіль - це компенсація почуття меншовартості, спосіб самоствердження. Я ж до цього байдужий.

Дмитро Синяк
Фото: Олександр Чекменьов

Джерела:     ФОКУС

Воїни Христа Царя

27.02.2016р. Б. / Кардинал Мюллер - політикам: не нав'язувати фальшивих ідеологій

«Шлюб між двома особами однієї статі - неможливий», - нагадав позицію Католицької Церкви кардинал Герхард Людвіг Мюллер. Про це префект Конгрегації віровчення висловився в ході конференції, присвяченій десятиріччю з дня виходу енцикліки Папи Бенедикта XVI «Deus caritas est». Конференція відкрилася 25 лютого 2016 року в Ватикані.

За словами німецького кардинала, твердження про неможливість шлюбу між особами однієї статі не означають втручання в політику. Це заклик до політиків «поважати людську природу, над якою вони не є володарями або вчителями». «Політики повинні служити суспільству, а не нав'язувати фальшиву ідеологію», - заявив кардинал. Мова на цю тему була піднята у зв'язку з обговоренням в італійському парламенті законопроекту, що прирівнює гомосексуальні союзи до шлюбів.

Говорячи про співвідношення між милосердям і вірою (тема, якій присвячено ватиканський форум), кардинал Мюллер закликав не зловживати інструментами благодійництва, перетворюючи їх у знаряддя прозелітизму.

Однак він звернув увагу на ситуацію з мігрантами в Німеччині. Префект Конгрегації віровчення підкреслив, що допомогти мігрантам матеріально - одного цього мало. Необхідна також духовна допомога. При цьому він закликав представників благодійних структур не бояться давати мігрантам відповіді, коли вони натхненні вірою: наприклад коли мусульмани кажуть, що християни їм допомагають, а брати-мусульмани - ні.

Джерела:     sib-catholic.ru

Воїни Христа Царя

25.02.2016р. Б. / Леся Українка: чого ми не знаємо? (+VIDEO)

Всі, хто цікавиться життям Лесі Українки, знають, що Леся Українка – це псевдонім, а  звали її Лариса Петрівна Косач. У родині поетесу називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Якщо з першими двома іменами зрозуміло, то з іншими двома не дуже. Справа в тому, що Зея – це сорт кукурудзи, а поетесу називала так мати, порівнюючи її зі стеблиною кукурудзи, такою ж тонкою і тендітною. Мишолосія – це ім’я, яке складалося з двох імен – Міша і Леся, Михайло був братом Лесі Українки.

Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилась в школі. ЇЇ навчала мати (Олена Пчілка) і приватні вчителі. Леся була досить освіченою дівчиною, уже в 5 років навчилася грати на роялі.

В Україні можна знайти лише три справжні раритетні роялі, і один з них належав Лесі Українці. Цей рояль знаходиться у Колодяжному (у музеї-садибі в селі на Волині, де поетеса прожила дитячі й юнацькі роки)У дев’ять років Лесю захворіла на туберкульоз кісток. Їй доводилось лежати із загіпсованими руками і ногою місяцями. Одного дня її тітка, яка вчила грати поетесу на роялі, помітила, що та вибививає такт вільною від гіпсу ніжкою.

Деякі дослідники першим коханням майбутньої великої поетеси називають Максима Славинського. Коли вони познайомилися, Лесі було 15, Максиму – 18. Вони разом перекладали Гейне. Друга романтична зустріч відбулася у 1892 році. В майбутньому Славинський стане одним із керівників Центральної Ради, послом Української Народної Республіки у Празі. Саме йому присвячені такі шедеври любовної лірики, як «Горить моє серце», «Стояла я і слухать весну», «Сон літньої ночі», «Хотіла б я піснею стати».

А ось першим справжнім коханням Лесі Українки називають її друга по нещастю – хворого на сухоти революціонера Сергія Мержинського. Вони познайомилися в Ялті в 1897 році, перебуваючи на лікуванні. Йому було 27 років, їй – 26. Сергій помер на руках у Лесі в Мінську від туберкульозу легенів.Тієї ж ночі Леся Українка  написала поему «Одержима». 

Одружена Леся Українка була з  Климентом Квіткою. Спочатку вони оселилися в Києві, потім переїхали до Криму. Климент розпродав усе своє майно, розуміючи, що хвороба дружини прогресує, і намагаючись її врятувати. Леся багато подорожувала по світу з надією, що лікарі все-таки вилікують її від туберкульозу. Життя поетки рятували лікарі Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії. Однак ніхто не зміг чогось змінити. Померла Леся Українка в 1913 році в Грузії, похована в Києві.

На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року.

За матеріалами: cikavi-fakty discoverukraine
Фото: depo

Джерело:     ДИВЕНСВІТ

24.02.2016р. Б. / «Екуменізм – це не єднання задля спільного ворога, а єднання в ім'я єдиного Бога», – Глава УГКЦ на зустрічі із західними журналістами в Римі

Перебуваючи з робочим візитом у Римі, сьогодні вранці Блаженніший Святослав провів прес-конференцію для представників різних міжнародних видань. Зустріч відбулася у відповідь на високий рівень зацікавлення західної преси темою України у світлі Гаванської декларації та, зокрема, коментаря Святішого Отця про його стосунки з Главою УГКЦ.

На зустрічі із журналістами Блаженніший Святослав наголосив на необхідності практичного екуменізму, побудованого на діалозі та спільному пошуку правди і справедливості. Пояснюючи реакцію своїх вірних на спільну декларацію Папи Франциска та Патріарха Кирила, Предстоятель УГКЦ зазначає: «Для українського народу екуменізм не є теорією. Український народ завжди з великою увагою, не залежно від конфесійної приналежності, прислухається до голосу Святішого Отця, однак для нас також важливо бути почутими Його Святістю».

На шляху екуменічного діалогу, переконаний Глава УГКЦ, важливо «визволити релігію від політики». «Екуменізм – це не єднання задля спільного ворога, а єднання в ім'я єдиного Бога», – відзначає Блаженніший Святослав.

На його переконання не має жодних підстав вважати УГКЦ перешкодою в екуменічному діалозі: «Наша Церква впродовж віків свідчить, що єдність із Святішим Отцем не тільки не позбавляє східної ідентичності, але й допомагає відкрити універсальні цінності Вселенської Церкви, вийти за межі власної провінційності та вузьке коло національної приналежності. Одночасно присутність Східних Церков у великій родині Вселенської Церкви робить її багатою та універсальною».

Відповідаючи на запитання журналістів «про відомі тепер уже всьому світу дружні стосунки Папи та Глави УГКЦ ще з часів їхнього служіння в Аргентині» (після інтерв’ю Папи Франциска на борту літака в дорозі з Мексики до Рима – ред.), Блаженніший Святослав зізнався: «Я був приємно зворушений словами Святішого Отця по відношенні до мене. Знаючи про його щирість та відкритість, у моїх стосунках з ним бажаю бути голосом моєї пастви, її почуттів і навіть сумнівів».

Джерела:   Прес-служба товариства «Свята Софія»

Воїни Христа Царя