05.08.2014р. Б. / З Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ передали допомогу військовим та запевнили у молитві

“Саме Ви покликані встановити мир в Україні, і для цього кожен на своєму місці повинен прикладати відповідні зусилля – військові і волонтери, державні службовці і прості громадяни, духовенство і миряни. Тому Церква постійно молиться про кожного із Вас, щоби Ви могли проявити свою любов до Батьківщини, зберігши своє життя і життя ближнього свого”, - звертається у своєму слові підтримки до військовослужбовців владика Василій (Івасюк), єпарх Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.

Архієрейське слово до військових буде зачитане на місці проведення служби в межах АТО через священиків-капеланів, які забезпечують душпастирське служіння в українській армії.

У храмах єпархії була проведена фінансова збірка для потреб армії. На запити військових передаються всі можливі та необхідні засоби, а це засоби індивідуального захисту, харчові продукти тощо.

Улюблені у Христі браття - воїни України, офіцери та солдати
Вітаю Вас стародавнім християнським привітом: "Христос посеред нас! Є і буде!"

Ісус Христос сказав:"Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає".(Ів. 15,13). Саме ці слова нашого Спасителя відкривають для кожного з нас безмежну любов до Бога та ближнього. 

В сьогоднішній складний час бажаю звернутися до кожного із Вас зі словами підтримки - не тільки від себе особисто, але і від кожного мешканця Прикарпаття та Буковини.

Ви сьогодні берете участь у неоголошеній війні, яку розпочав ворог проти українського свободолюбивого народу. Ваша позиція - це сторона "воїнів світла", бо Ви захищаєте незалежність, суверенітет та цілісність української держави - своїх матерів, батьків, дружину, дітей чи кохану дівчину і щасливе майбутнє української сім’ї.

На Сході України ворог пробує окупувати нашу землю, вбиває мирних мешканців - жінок і дітей. Гинуть ваші бойові побратими, а Ваше життя є під постійною загрозою.

Ви змушені воювати, проте Вашою метою є не війна, а мир, якого прагне кожна людина та кожне українське місто чи село - на Сході чи на Заході, на Півдні чи на Півночі.

Саме Ви покликані встановити мир в Україні, і для цього кожен на своєму місці повинен прикладати відповідні зусилля - військові і волонтери, державні службовці і прості громадяни, духовенство і миряни.

Тому Церква постійно молиться про кожного із Вас, щоби Ви могли проявити свою любов до Батьківщини, зберігши своє життя і життя ближнього свого.

Одним із багатьох прикладів для усіх нас є уродженець Коломиї капітан Степан Воробець, який перед героїчною смертю написав такі слова:"Дякую тобі Боже, що я родився Українцем. Дякую тобі, що довірив мені почесну справу захищати Українську землю та Українську націю. Дякую за величну історію та славних предків наших. Дякую тобі, що не піддаюся смутку виконуючи обов’язок… За життя - на смерть, з Україною в серці!".

Брати, друзі, товариші, будьте мужніми, незламними, несіть знамення перемоги крізь щоденні труднощі, і нехай слова пророка України Тараса Шевченка: "Борітеся - поборете. Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!" - подають нам усім надію на перемогу і щасливе майбутнє Неньки України!

Слава Україні! Героям слава!
Благословення Господнє на Вас!

Єпископ Василій Івасюк
Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії
Дано в м. Коломия, 3 серпня 2014 року Божого

Джерела:   прес-служба Коломийсько-Чернівецької єпархії

Воїни Христа Царя

05.08.2014р. Б. / Ідея священика - пам'ятник героям "Небесної сотні" встановили на Тернопільщині

Пам'ятник героям "Небесної сотні" встановили на Тернопільщині,- четвертий меморіал пам'яті загиблим майданцівцям, відкритий у регіоні. Їх споруджували коштом простих людей.

Останній пам'ятник встановили в місті Борщів на роздоріжжі, щоб усі подорожні його бачили. Над меморіалом височіє Богородиця, яка наче оберігає всіх, є тризуб та поезія Шевченка. Ідея - місцевого священика, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на  ТСН. На відкриття пам'ятника містяни запросили батьків загиблих під час Революції гідності.

Джерело:    КІРІОС

04.08.2014р. Б. / "Ми мусимо сьогодні захищати. За нас Україну ніхто не захистить”, — Блаженніший Святослав (+ВІДЕО)

Патріарх Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук) вважає великою трагедією події, які нині відбуваються на Сході України.

“Ці події, які відбуваються, це велика трагедія, тому що кожного дня ми чуємо про нові жертви. Ми не маємо права звикнути до вбивств. Ми не маємо права сприймати повідомлення про смерть через призму статистики, тому що за кожною вбитою особою — чи то військовослужбовець, чи то мирний житель Луганська чи Донецька — стоїть особа, стоїть драма сім’ї, рідних і близьких”, — сказав він на брифінгу в Івано-Франківську.

За словами Блаженнішого Святослава, “ми не маємо права складати рук і спокійно сприймати цю інформацію”, потрібно робити все, щоб зупинити кровопролиття.

“Як це зробити? Ми сьогодні не маємо простого рецепту. На складні питання немає простих відповідей. Але ми, як християни, ми молимося. І ми відчуваємо силу тої молитви. І ми відчуваємо, як за тих останніх півроку Господь Бог нас вислуховує”, — відзначив патріарх УГКЦ.

При цьому він звернув увагу на ті надзвичайні події, які відбулися в Україні.

“Господь Бог зумів складні ситуації швидко і дієво розв’язати. І тому ми, як християни, оцю трагедію поручаємо в руки Божі і виконуємо свій християнський обов’язок — молитви до Бога і служіння ближньому”, — зазначив патріарх УГКЦ.

Духовенство має сьогодні бути з українським військом, вважає предстоятель Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук).

“Ми сьогодні звертаємося ще з двома такими закликами. По-перше, ми хочемо, щоби наше духовенство сьогодні було разом з нашим військом. Ми сьогодні відповідаємо на ці духовні запити, які мають наші військовослужбовці, і наші капелани були першими, які відбули з нашими солдатами в зону АТО”, — сказав він на брифінгу в Івано-Франківську, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на УНН..

За словами патріарха УГКЦ, нині кожна єпархія відправила своїх священиків на Схід, “які щонайменше по місяцю є разом з нашими військовослужбовцями, разом з ними ризикують своїм життям для того, щоб там їх окріпляти і духовно нести своє священиче служіння”.

З другого боку, продовжував він, церква просить, щоби українці не боялися захищати свою Батьківщину. “Бо ми знаємо, як ця часткова мобілізація, яка була оголошена нашим Президентом і Верховною Радою, по-різному була сприйнята. Але ми мусимо сьогодні захищати. За нас Україну ніхто не захистить”, — наголосив Блаженніший Святослав.

Він також торкнувся проблеми біженців зі Сходу.

“Ми маємо десятки тисяч біженців з Донбасу і ми мусимо їх приймати як братів і сестер. Ми не маємо права ділити сьогодні Україну на східняків і західняків. Ми не маємо права казати, хто більше, а хто менше має сьогодні захищати Україну. Ми сьогодні маємо дивитися на ці обставини суспільного життя очима християнської солідарності. Бо тільки у такий спосіб, як ми будемо разом, разом будемо єдині, я думаю, що і наша держава, і наше суспільство зможе подолати ті всі виклики, які сьогодні стоять перед нами”, — зазначив патріарх УГКЦ.

Джерело:   КІРІОС

04.08.2014р. Б. / МОСКОВСЬКИЙ АГРЕСОР ПОЧИНАЄ АКТИВНІШЕ РОЗІГРУВАТИ РЕЛІГІЙНУ КАРТУ В УКРАЇНІ (короткий аналіз)

Новий тиждень Україна розпочала у знаку уже неприхованої, відвертої московитської агресії. Адже інакше не можливо кваліфікувати 6-годинний обстріл позицій українських військових тяжкою артилерією з території Російської Федерації. Якщо до цього московитський агресор старався діяти приховано, то, здається, що зараз він уже почав діяти зовсім відкрито.

Дуже ймовірно, що українсько-московитська війна входить у нову фазу.

І ця війна має один дуже суттєвий аспект, але аспект настільки делікатний, що часто про нього просто не говорять. Це аспект релігійний. Минулий тиждень показав, що Росія не лише не відмовилась від використання релігійного чинника у своїй агресії проти України, але й, вочевидь, буде цей чинник широко використовувати, перетворюючи його на зброю масового ураження, з метою дестабілізації ситуації в Україні.

Росія ніколи в своїй історії не відмовлялася від використання релігії, як засобу політичної боротьби, для оправдання своїх агресивних зазіхань, як засобу впливу проведення русифікаторства стосовно немосковитських народів своєї імперії, як засобу поширення свого впливу в світі.

І ось минулого тижня ми стали свідками неймовірно активного, неймовірно феєричного агітаційно-пропагандистського шоу у виконанні Московського патріархату й інших кремлівських релігійних і не зовсім агентів. Підготовка до нього тривала уже давніше у вигляді окремих випадів священноначалія РПЦ-УПЦ МП, припадків істерики, нападок – це було значно частіше, ніж зазвичай, проте під кінець минулого тижня усе вибухнуло кольоровим, неймовірним феєрверком.

МОСКОВСЬКИЙ ПРОПАГАНДИСТСЬКИЙ ФЕЄРВЕРК

Перший постріл на початку минулого тижня пролунав з Підмосков’я. «Міністр закордонних справ» РПЦ митрополит Іларіон Алфєєв (Иларион Алфеев), виступаючи на закритті літньої дискусійної школи GAIDPARK-2014 27.08.2014р., раптом звинуватив українських греко-католиків у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі на заході України саме зараз, саме в цей час. Хоча конфесійна ситуація саме на українському заході не показує якихось нових напруг, якихось нових конфліктів і є доволі спокійною та толерантною. І така заява головного екуменіста РПЦ є доволі тривожною. З іншого боку, у промові митр. Алфєєва прозвучала теза, яку можна виразити наступним чином: «З римо-католиками ми не маємо жодних проблем, у нас конфлікти тільки з українськими греко-католиками».

Це доволі цікава теза. Якщо до цього моменту УГКЦ «заважала» РПЦ провадити екуменічний діалог з РКЦ, то теперішня теза йде на крок далі і виглядає як спроба вбити клин між УГКЦ та Ватиканом. Глава московсько-православної дипломатії неодноразово жалівся на греко-католиків у Ватикан, а відповідь Ватикану, яку він в кінці кінців отримав, вочевидь, була далеко не тією, яку РПЦ очікувала. Адже, на превеликий жаль для РПЦ, Ватикан не може заборонити УГКЦ проповідувати соціальну доктрину Католицької Церкви.

Проте, главу московської церковної дипломатії не слід недооцінювати. Це людина, яка 6 років очолювала Будапештсько-Віденську єпархію РПЦ. Оксфордський доктор філософії, автор 37 книг, частина з яких перекладені на кілька іноземних мов, автор 8 оригінальних музичних композицій, автор кількох фільмів.

Тому його напосідання на УГКЦ, спроби вбивати клин між УГКЦ і Ватиканом не варто розцінювати, як вибрики напівграмотного попа з московитської провінції. А його функція глави зовнішнього відомства РПЦ дає підстави у цих спробах вичитувати реальне спрямування московської церковної політики.

Після цієї промови заяви, інтерв’ю, промови очільників московського православ’я з питань України просто посипалися як з міфічного рогу достатку.

Так митр. Алфєєев в інтерв’ю виданню «Российская газета» в чергове охарактеризував військовий конфлікт в Україні як громадянську війну, звинуватив усіх і вся в Україні у розпалюванні конфлікту й спробував виставити УПЦ МП єдиним миротворцем. Цікаво, що у цьому інтерв’ю митрополит Алфєєв у трагедії малайзійського «Боїнга» на Донбасі звинуватив ракету. До таких викрутасів логічної софістики не додумався ні Чуркін, ні Кісєльов.  Причому, в самому тексті згаданого інтерв’ю створюється враження, що трагедія «Боїнга» не більше, як трагічна помилка ракети, а не осіб, які її запускали. Таке знеособлення відповідальності є просто геніальним за своєю простотою і влучністю пропагандистським трюком. 

Кількома днями пізніше з’являється ще одне інтерв’ю митр. Алфєєва московитській пресі, на цей раз виданню «Коммерсантъ». В ньому він повторює звинувачення на адресі УГКЦ та неіменованих неканонічних об’єднань (ймовірно, йдеться про УПЦ КП та УАПЦ) у крайній заполітизованості й розпалюванні ворожнечі. Доречно нагадати, що цю тезу головний екуменіст РПЦ озвучує з часів Майдану 2013-2014 з методичною частотою.

У цьому інтерв’ю також митр. Алфєєв озвучив фактично дві нових тези: «УПЦ МП – єдиний об’єднуючий чинник українського суспільства, бо донбасівські терористи її вірні чада» і «вимагайте від УГКЦ, щоб вона зірвала єдність з Римом». Тобто, Алфєєв робить спробу вбити клин між УГКЦ і українськими патріотами.

Першу тезу дійсно важко назвати взагалі адекватною. Якщо московське православ’я хвалиться, що терористи на Донбасі є їхніми прихожанами, то тоді воно устами митр. Алфєєва бере на себе відповідальність за їхні дії, як їхні духовні пастирі. А тим самим митр. Алфєєв фактично визнає, що московське православ’я нічого не зробило для деескалації насильства на Донбасі. У такому разі УПЦ МП є найменш підходящим кандидатом на роль миротворця. Тобто, теза сама у собі суперечлива.

Щоб довести свою другу тезу митр. Алфєєв силкується поставити знак рівності між Ватиканом і Москвою, як двома церковними центрами. Цей нехитрий пропагандистський прийом також не витримує критики.

По-перше, між Католицькою Церквою та православ’ям, особливо московитським, є суттєва різниця у сприйнятті державно-церковних взаємовідносин. Католицька Церква бачить ці стосунки в контексті уявлення про два абсолютно досконалих, абсолютно автономних соціальних організми, між якими співпраця бачиться, як бажана. Але Католицька Церква завжди ревно оберігала свою незалежність від держави. Для тих, хто знає хоч трошки Її історію, варто нагадати собі увесь драматизм середньовічної боротьби Папи і імператора за мирянські інвеститури, чи, принаймні, позицію Пап, коли Італія насильно позбавила їх державної незалежності. Православ’я ж розвинуло теорію симфонії – взаємодоповнення церковного і державного організмів. На практиці вона дуже часто оберталася на повну залежність церкви від держави. Після повалення патріарха Нікона, який боронив незалежність церкви від державного апарату, у Московії ніколи більше церква навіть не робила спроб позбавитись державної опіки й усамостійнитися від держави. Повна співпраця московського православ’я з безбожним комуністичним режимом в СССР – не така далека історична реальність. І на сучасному етапі РПЦ неодноразово доводила, що вона повністю знаходиться в фарватері державної політики РФ. Чого тільки вартують заяви очільників московського православ’я про те, що вони сподіваються, що українці не чинитимуть опору московитській окупації власної держави!

Як друге, різниця між Ватиканом, як незалежним державним суб’єктом, який існує тільки для забезпечення нейтральності Вселенського Архиєрея та його незалежності від будь-яких державних чинників, та Московським патріархом, який є в реальності повністю інкорпорований державною структурою РФ, який не тільки є «духовная скрєпа русскава міра», але й активний розсадник русифікаторської імперської політики Московії, є занадто разючою, щоб подібна спроба поставити між Ватиканом і Москвою знак рівності взагалі могла бути прийнятною.

По-третє, на даний момент Москва є стороною в українсько-московитському конфлікті. І московське православ’я уже неодноразово довело свою заангажованість у цьому конфлікті на стороні держави-агресора – РФ.

Отже, порівнювати залежність УПЦ МП від Москви з тим, що УГКЦ входить у Світову Спільноту Католицької Церкви є щонайменше – цілком некоректно і непрофесійно. Адже саме Москва століттями проводила імперіалістичну політику стосовно України, використовуючи для закабалення України саме московське православ’я. І саме Москва і зараз проводить імперіалістичну агресію проти української самостійної держави. І саме представники московського православ’я на даний момент є одними з помічників Москві у проведенні цієї агресії.

Отже, насправді за озвученими митр. Алфєєвим тезами стоїть щось зовсім відмінного від прагнення справедливості.

У цей же ж час інший очільник офіційних структур Московського патріархату Глава Синодального відділу Московської патріархії з питань взаємин між Церквою і суспільством протоієрей Всеволод Чаплін активно продовжив пропагандистську кампанію для внутрішньомосковитського споживання. У своєму досить великому інтерв’ю московитській радіостанції «Русская служба новостей» прот. Чаплін озвучив дві тези: «Захід збройно загрожує московитській незалежності» та «Московію не зобов’язує міжнародне право».

Ці тези можна розглядати, як такі, що лежать в системі координат агресивної політики Москви. Ці тези можна реально розцінювати, як підготовку пастви до агресивної війни проти Заходу (принаймні, проти України), яка буде подаватися як превентивна війна заради оборони. А також як оправдання попереднього і майбутнього порушення Московією норм міжнародного права.

Не відставав від своїх підлеглих і сам патріарх Кіріл. 01.08.2014 р. він відвідав Меморіальний парковий комплекс російських героїв Першої світової війни у Москві. Після заупокійного богослужіння патр. Кіріл звернувся з короткою промовою до присутніх. У своїй промові Глава РПЦ повторив улюблену тезу націонал-соціалістичного фюрера Німеччини Адольфа Гітлера про вкрадену перемогу в Першій світовій війні, застосувавши її до Росії. Тезу про вкрадену перемогу широко експлуатував, для розпалювання агресивних реваншистських настроїв у Німеччині, Адольф Гітлер. Щобільше, цією тезою він оправдовував як власні агресивні плани для розв’язання війни, так і винищення європейських євреїв. Тобто, патріарх Кіріл вдався до розпалювання реваншистських настроїв у середовищі своєї пастви. А за всяким реваншизмом, як правило, йде зовнішня агресія проти інших держав, інших народів. І цей реваншизм глава РПЦ розпалює проти конкретної держави – проти України.

У цій промові Патріарх відверто відніс Українську народну республіку до ворогів Росії, заявивши, що в час Першої світової війни Росія втратила Україну на користь ворога. Тобто для Кіріла, для «русскава міра» Україна є втрачена на користь ворогів – українців, які прагнуть самостійності. Отож, висновок ясний: потрібно перемогти ворогів і повернути втрачене.

Насправді, більш агресивної заяви зі сторони РПЦ стосовно України за останнє десятиліття не прозвучало.

УПЦ МП ВКЛЮЧАЄТЬСЯ В ПРОПАГАНДИСТСЬКУ МОСКОВСЬКУ АКЦІЮ

І найцікавіше наприкінці.

31 липня 2014 року митрополит Чернівецький і Буковинський, Місцеблюститель Київської митрополичої кафедри УПЦ МП Онуфрій звернувся до президента України Петра Порошенка з листом, який був опублікований на офіційному сайті УПЦ МП і в якому, посилаючись на інформацію, отриману від митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона, звинуватив Національну гвардію України у низці злочинів проти духовенства УПЦ МП у зоні проведення АТО. Не будемо вдаватись у реальність таких подій, про їхню реальність чи ні ми довідаємося щойно після відповідного розслідування.

Але кидається в очі те, що звинувачення, м’яко кажучи, дивні: одного московсько-православного батюшку викликали в місцеве СБУ, де йому розкрили змову проти нього – представники  батальйону «Донбас» збираються його викрасти. Для психічно здорової і притомної людини таке звинувачення виглядає, щонайменше, дивним. Батюшку ніхто не вкрав, а винні бійці батальйону «Донбас».

Ще одним звинуваченням є звинувачення іншого московсько-православного батюшки проти батальйону «Дніпро». Зі слів батюшки, його тероризували невідомі в камуфляжній формі, але винні бійці батальйону «Дніпро», бо батюшка бачив, що на машині писало «Днепр». Це вже сам по собі доволі цікавий факт. Адже на офіційній емблемі батальйону «Дніпро» так і пише українською – ДНІПРО, а не ніякий не ДНЕПР. Щось тут не зовсім сходиться.

Третє звинувачення взагалі не відомо проти кого за побиття чергового московсько-православного батюшки.

Також цікавий факт підмітила журналістка Катерина Щоткіна: в цьому посланні митрополита Онуфрія вже аж дуже коле очі словечко «безпідставно». Ну якось його там явно забагато. У цьому контексті якось дуже дивно виглядає, що Місцеблюститель Онуфрій якось забув, чи не помічає, сепаратистських, а то й терористичних активностей священиків власної церкви: від благословення «знамьон русскай праваславнай арміі» до священиків-терористів з калашами, від сповіщення терористів дзвонами храмів УПЦ МП до засудженого «русського» закарпатського сепаратиста Дмитра Сідара, якого він таки ж, Місцеблюститель, нагороджує хрестом. Ба більше, священноначаліє УПЦ МП і словом не обмовилося, коли її вірні чада – донецькі терористи викрадали, катували, мордували священнослужителів інших конфесій. А тут аж офіційний відкритий всьому світу лист, сповнений дивних звинувачень на адресу тих, хто боронить українську самостійність від московитської агресії. Хіба митрополит Онуфрій не мав інших можливостей захистити свій клир? Чи, може, це комусь було потрібно?

Відповідь дала московська пропагандистська машинерія, яка розтрубіла через Russia Today про цей лист по цілому світі та ще й англійською, щоб почули всі народи і зрозуміли, що бійці української Нацгвардії – це люті кати московсько-православного клиру, який безневинно терпить від цих нелюдів за свою віру. 

Неймовірним співпадінням стало і те, що одразу на другий день після публікації дивного листа Місцеблюстителя Онуфрія Российский институт стратегических исследований, орган офіційний, а не зборище фріків від науки, опублікував аналітичну записку про люте переслідування вірних та клиру УПЦ МП в Україні, яке розв’язала «киевская хунта». З билиць і небилиць, які перераховано у цьому листі, проглядається жахлива картина неронівських гонінь на нещасних московсько-православних в Україні.

У той же ж час, на фоні цих криків-ґвалтів про переслідування УПЦ МП, в Україні щодень більшає реальних, підтверджених, а не сумнівних фактів, які чітко доводять, що на даний момент саме УПЦ МП є прихистком і розсадником агресивних українофобів. Так, під Києвом московсько-православний батюшка виявився причетний до поширення сепаратистських листівок, закликів до боротьби проти бандерівців та закликів до молитви за московитських солдатів. На Житомирщині московсько-православний батюшка відмовився поховати героя АТО, покликаючись на те, що загиблий стріляв у «наших братів».

Так само починають надходити вісті про спроби створити релігійне протистояння в Україні. Так, черговий антикатолицький випад цими днями стався знову ж таки на тій же ж Житомирщині. І з інших місць надходять повідомлення, які потребують перевірки. У пропаганду проти оборони України перед московитською агресією залучено не тільки певну частину клиру УПЦ МП, але й таких сектантів-маргіналів, як догналівці. І здається, що цей маховик тільки набиратиме оборотів.

ЗАМІСТЬ ПІДСУМКУ

Інтенсивність та скоординованість дій московських церковних пропагандистів, казусів й інцидентів дають серйозну підставу вважати, що Москва вирішила взятися за українське релігійне питання. І вона буде грати на карту пропаганди і розпалювання міжрелігійної ворожнечі для дестабілізації ситуації в Україні.

Основними тезами московської православної пропаганди, зверненої до світу, є:

• В Україні триває громадянська війна;
• в Україні держава, політичні партії, УГКЦ, УПЦ КП переслідують УПЦ МП;
• УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ – винні у розпалюванні конфлікту в Україні, а єдиним миротворцем є УПЦ МП;
• УГКЦ розпалює конфлікт з Московським патріархатом, а з римо-католиками в Московського патріархату мир, дружба, екуменізм;
• Ватикан = Москва, відповідно УГКЦ така ж сама, як і УПЦ МП;
• Боротьба проти московитської агресії – зрада православ’я, зрада України

Мета цих тез очевидна: дискредитація України, українських політиків і найбільших немосковських українських конфесій в очах світової громадськості. Виставлення нашого народу, як кровожерного, агресивного, варварського. Тут є присутньою також спроба вбити клин між УГКЦ та Ватиканом, а по мінімуму – між українськими римо-католиками і греко-католиками, а також вбити клин між українськими патріотами і УГКЦ. І вже зовсім відверто – в черговий раз використати православ’я, як інструмент пропаганди, який має відібрати в громадян Україні усяку волю до спротиву московитській агресії. Окрім цього, кількість і частота повторення очільникам Московського патріархату тези про громадянську війну має на меті довести, що Московія не провадить агресію проти України – це українці лупляться між собою.

На фоні цього розпалювання міжрелігійного протистояння між представниками різних конфесій в Україні, побиття, викрадення і вбивства релігійних діячів, підпали і осквернення храмів, цвинтарів, інші акти вандалізму, спрямовані проти конкретних віросповідань, силове протистояння між представниками різних віросповідань – усе це буде найближчим часом застосовано Москвою з метою ескалації насильства та дестабілізації ситуації в Україні. І все це буде робитись на фоні лицемірного побивання над долею нещасного народу України. Московський патріархат Москва використає для створення відповідної картинки в Україні для оправдання власної агресії проти нашої держави.

Тези московської православної пропаганди, які розраховані виключно на внутрішньомосковитського споживача, є наступними:

• «У Московії вкрали перемогу в І світовій війні, через що вона зазнала територіальних втрат, а Україна опинилася у руках ворогів»;
• «Московія є особлива країна, якій можна порушувати міжнародне право, бо воно не відповідає православні та ісламській цивілізаціям».

Мета також доволі очевидна: зцементувати московитське суспільство довкола відчуття образи і потреби реваншу, спрямувати агресію московитів проти України, виправдати в очах московитів будь-які злочини кремлівських ватажків, підтримати нездорове відчуття власної окремішності від всього світу та, по можливості, прищепити «братні» почуття до мусульманських народів.

Що можуть українські християни протиставити цьому?

Перш за все, бути дійсно християнами і саме тому показати солідарність одні з одними. Зокрема солідарність в обороні власної країни, власної свободи. Не піддаватись на провокації і бути пильними. І, перш за все, молитись. Потрібно усвідомити, що зараз ми знаходимось в умовах війни проти нас. І нашим найпершим завданням є духовна боротьба за нашу перемогу. Але оскільки віра без діл – мертва, а любов мусить проявлятися через зовнішні дії, саме українські християни мусять стати опорою для потребуючих – волонтерство і матеріальна підтримка потребуючих, зокрема військових, підсилені молитвою, мають стати нормою нашого щоденного життя, якщо хочемо вижити у цій борні.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

03.08.2014р. Б. / Патріарх Святослав - про конкордат та сучасний розвиток Церкви (video)

Джерело:     КІРІОС

02.08.2014р. Б. / Місцеблюститель "УПЦ" (МП) нагородив головного русинського сепаратиста Закарпаття хрестом

Під час Літургії 13 липня в м. Ужгороді архиєпископ Мукачівський і Ужгородський "Української" Православної Церкви (Московського Патріархату) Федір (Мамасуєв) урочисто нагородив настоятеля ужгородського кафедрального собору протоєрея Дмитра Сидора другим хрестом з прикрасами. 

Нагородження відбулось з благословення митрополита Чернівецького і Буковинського, місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри "УПЦ" (МП) Онуфрія (Березовського), за поданням владики Федора (Мамасуєва) та активної підтримки митрополита Бориспільського і Броварського, ректора Київської духовної академії і семінарії, керуючого справами "УПЦ" (МП) Антонія (Паканича). Про це повідомляє на свій сторінці у Фейсбук спільнота «За єдину Помісну Церкву».

Як йдеться у повідомленні, здивування у закарпатців викликало те, що у той час, коли московсько-путінский режим веде неоголошену війну проти України, керівництво "Української" Православної Церкви (Московського Патріархату) проводить нагородження найвищою для духівництва церковною нагородою, другим хрестом з прикрасами, протоєрея Дмитра Сидора, який недавно був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений судом за антидержавну діяльність проти територіальної цілісності України і є одним із головних сепаратистів на Закарпатті.

«Дмитро Сидор тривалий час активно підтримує організований колишнім КДБ, іще в часи СРСР, антиукраїнський сепаратиський рух політичного русинства, є головою самопроголошеного і ніким не визнаного Сойму Пудкарпатської Русі та соратником самопроголошеного прем’єр міністра Русинії Петра Гецка, який закликає російські війська захопити Закарпаття і переховується на сьогодні в Москві. При цьому, владика Федор (Мамасуєв), порушуючи церковний етикет, привселюдно оголосив про те, що з моменту вручення другого хреста з прикрасами, протоєрей Дмитро Сидор повинен стояти другим, після секретаря Мукачівської єпархії, при всіх богослужіннях та інших урочистих церковних заходах», – йдеться у повідомленні.

За інформацією з наближених кіл до Мукачівської єпархії, саме на базі ужгородського кафедрального собору, який очолює Дмитро Сидор, планується розмістити духовну семінарію-академію "УПЦ" (МП) з ректорством владики Федора (Мамасуєва), яка повинна забезпечити підготовку майбутніх богословських кадрів в дусі виключної відданості Російській Православній Церкві і в протидію Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила і Мефодія, ректора якої професора архимандрита Віктора Бедя за проукраїнську позицію Синод "УПЦ" (МП) намагався змістити з цієї посади. Однак, науково-педагогічна рада академії оприлюднила офіційну заяву, в якій повідомила, що Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія Карпатського університету продовжує свою богословсько-освітню та наукову діяльність як вищий духовно-богословських навчальний заклад ІІІ-ІУ рівня акредитації" під керівництвом архимандрита Віктора Бедя.

Пояснення було простим: «Оскільки після прийняття чернечого постригу та возведення в сан архимандрита Святішим Анфімом, митрополитом Фессалонікийським в м. Салоніки (Греція) 20 березня 2010 року, з благословення Блаженнішого Володмира та Його Відпускної грамоти, архимандрит Віктор (Бедь) є кліриком Елладської Православної Церкви на кафедрі, яка перебуває і у подвійному підпорядкуванні Всесвятішого Патріарха Константинопольського».

Джерела:  РІСУ

Воїни Христа Царя

01.08.2014р. Б. / Російська Церква вважає себе миротворцем в Україні

Вже чули читачі про військових "миротворців" з Росії, тепер на світову арену виходять "миротворці" в рясах - духовенство Російської Православної Церкви, саме так вважає голова зовнішніх церковних зв'язків РПЦ Митрополит Іларіон Алфеєв.

Вже у доволі звичному ключі Російської пропаганди цей ієрарх звинуватив у всіх бідах "розкольників" і "уніатів" та возвеличив миротворчу місію РПЦ. Ми подамо текст його слів мовою оригіналу:

"Когда зимой этого года гражданское противостояние началось на Украине, раскольники и униаты сразу же ассоциировали себя с одной из сторон. Каноническая же Украинская Православная Церковь, к которой принадлежит большинство населения страны, не поддержала ни ту, ни другую сторону, так как ее чада оказались по обе стороны баррикад. Церковь призывала к мирному решению всех накопившихся проблем и выступала посредником между враждующими сторонами: монахи Киево-Печерской лавры вышли на майдан и много дней простояли под проливным дождем, как живой щит, не давая двум сторонам сойтись в смертельной схватке. Церковь видела и продолжает видеть свою миссию в том, чтобы примирить врагов, предотвратить насилие, сохранить жизни людей."

Пригадаємо, що в цей нелегкий для держави час мовчати - означало підтримувати режим диктатора Януковича. Зрештою і народ який масово повстав сам зробив висновки які конфесії є християнські, а де під маскою християнства захована політична рука Кремля.

Зрештою речник РПЦ не хоче бачити вкрадений Крим, а акцентує увагу на військових діях на Сході України, називаючи захист українців від російських терористів - братовбивчою війною. Зрештою, якщо вбиство українців російськими православними бойовиками це для них братнє ставлення, то краще нам уникати такого "брата".

"Сегодня, когда братоубийственная война охватила восточные области Украины, вся многомиллионная и многонациональная Русская Православная Церковь возносит горячую молитву о скорейшем прекращении междоусобной брани, о том, чтобы мир возвратился на благословенную украинскую землю. И Церковь устами Патриарха и Священного Синода неустанно обращает свой голос к власть имущим, призывая остановить военные действия, сесть за стол переговоров."

Зрештою представник РПЦ таки визнав, що це терористи попали в пасажирський літак MH17, хоча хотіли збити український військовотранспортник:

"Ракета, нацеленная на военный самолет, может по ошибке попасть в гражданское воздушное судно, как это по-видимому случилось с малайзийским Боингом, упавшим в зоне украинского военного конфликта. Никто не взял на себя ответственность за гибель 298 людей, не имевших никакого отношения к войне, и вряд ли когда-нибудь истинные виновники преступления в нем сознаются. Но стороны противостояния уже использовали этот террористический акт для обвинений в адрес друг друга, громких политических заявлений, призывам к расправе и возмездию."

На жаль вся Кремлівська машина: політична, РПЦшна, ЗМІ працює на одну людину - диктатора Путіна і його імперіалістичні ненаситні задуми.

Джерело:   КІРІОС