04.01.2013р. Б. / Ватиканський ієрарх про роль мирян у політиці

Христяни-політики мають служити спільному добру, а не приватним інтересам. На цьому наголосив архиєпископ Ріно Фізікелла в інтерв’ю про роль християн у політиці. Італійське видання «La Stampa» надрукувало розмову з Главою Папської ради з нової євангелізації, в якому ієрарх також говорив про важливість дієвого захисту сім'ї та людського життя на всіх його стадіях.

 

За словами глави папської дикастерії, політики-християни повинні бути в авангарді етичного оздоровлення сучасної Італії. «Фундаментальним є прийняття такого стилю життя, який дасть змогу побачити в них віруючих людей. 

Стилю життя, який не буде нав'язуватися іншим, але буде запропонований як вираз солідарності і поваги до людської гідності», - сказав архиєпископ Фізікелла. 

За його словами, із нездатністю політичних класів до відновлення починається «анти політика», «яка нікуди не веде і навіть змушує закритися в індивідуалізм без відповідальності». 

Ієрарх звернув увагу на те, що католики, які беруть участь в політичному житті, мають також суспільну відповідальність: «Бути віруючими передбачає вірність стилю і змісту». «Політика повинна надихатися надією на покращення для того, щоб бути вищою формою любові. Роль політиків-католиків полягає в тому, щоб позитивно взаємодіяти з тими, хто не вірить: віра і розум взаємодоповнюючі», - сказав архиєпископ Фізікелла. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:    КРЕДО

03.01.2013р. Б. / Розпочався прийом заявок на участь в конкурсі УГКЦ «Пісня серця»

Як ми раніше повідомляли, цього року в УГКЦ відбудеться Міжнародний конкурс сучасної релігійної пісні «Пісня серця-2013» під гаслом «Віра, якою я живу». Цьогорічний конкурс присвячений Року віри та 2015-річчю Хрещення України для примноження культурних і духовних цінностей українського народу через популяризацію сучасної релігійної пісні.

 

Конкурс організовують представники Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ спільно із Комісією УГКЦ у справах освіти та виховання, Катехитично-педагогічним інститутом УКУ, Університетом банківської справи м. Києва, Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», Львівською обласною радою та Міжнародною громадською організацією "Фонд «Духовний вибір»". Змагання проходитиме на парафіяльному, деканальному, єпархіальному, патріаршому(14-15 червня 2013 року) рівнях. Гала-концерт відбудеться 29 червня 2013 року.

 

Відповідно до умов конкурсу тематика пісень повинна відображати суть християнського покликання, християнські цінності. На конкурс приймаються лише дитячі пісні українською мовою (перевага надається новим авторським пісням). Участь у конкурсі можуть брати лише солісти, які виконають одну пісню в інструментальному супроводі, акапельно або під фонограму. Максимальний час співу - 5 хвилин. До участі в конкурсі не будуть допускатися пісні, які перемогли у попередніх конкурсах «Пісня серця». Не можуть брати участі у конкурсі переможці Патріаршого рівня попередніх конкурсів «Пісня серця».

 

Змагання відбуватиметься серед українських дітей України та закордону трьох вікових категорій: 7-10 років, 11-13 років, 14-17 років. Учасники з України повинні подати до оргкомітету заповнену заявку, письмові дозволи авторів слів і музики на виконання пісні, надруковані слова пісні. Учасники з-закордону для участі в патріаршому рівні конкурсу повинні надіслати до 3 червня 2013 року фонограму-плюс конкурсної пісні, заповнену заявку, надруковані слова пісні, письмові дозволи авторів слів і музики на виконання пісні, фото виконавців розміром 10 на 15 см.

Більш детальну інформацію можна отримати за тел/факс: (032) 261 24 25.


Департамент інформації УГКЦ

03.01.2013р. Б. / Львів’ян запрошують долучитись до «Великої коляди»

Цього року фестиваль «Велика коляду» проходитиме з 7 до 27 січня у храмі Пресвятої Євхаристії на пл. Музейній, 3 у Львові. Про це ZAXID.NET повідомили у прес-службі Львівської міської ради.

 

Навколо фестивалю «Велика коляда» об’єднуються диригенти, композитори, фольклорні колективи, звучать прем’єри. Фестиваль має на меті глибше пізнання та популяризацію різдвяних традицій усіх куточків України.

 

Як повідомляє мерія, цьогорічною родзинкою є те, що «Велика коляда» заохочує учасників до виконання колядок, щедрівок, віншувань та інших різдвяних творів Полісся.

 

Як розповів адміністратор фестивалю Василь Мельник, перший виступ вертепів відбудеться 7 січня одразу після святкової Літургії – о 12:30 у будні дні виступи відбуватимуться о 19:00.

 

«Є деякі зніми по часу 13 і 20 січня – виступи розпочнуться о 16:00 19 січня – о 14:00, а 27 січня – о 17:00», - уточнив Василь Мельник.

 

Нагадаємо,що свою історію Різдвяний фестиваль «Велика коляда» розпочав з ювілейного 2000 року від Різдва Христового.

 

Різдвяний фестиваль «Велика коляда» – це творчі зустрічі і співпраця митців, репертуарне збагачення, відкриття нових імен, спільне возвеличення таїнства Різдва.

Комплексна програма фестивалю «Велика коляда».

Джерело:   Воїни Христа Царя

02.01.2013р. Б. / Степан Бандера про необхідність віри

Вчора Україна відзначала день народження Степана Бандери. Сьогодні вашій увазі пропонуємо текст провідника ОУН (б) з нагоди Різдва 1957 року, у якому Бандера викладає необхідність християнської віри, як фундаменту у боротьбі за самостійну державу.

 

Джерелом, з якого Степан Бандера черпав силу для себе, своєї праці й поборювання всіх труднощів, була глибока його віра в Бога, Його правду й справедливість. Ця віра була для нього духовою потребою, тому він з такою великою переконливістю дораджував іншим шукати в джерелі віри тієї сили, яка перемагає навіть смерть.

Стаття “З невичерпного джерела” була написана з нагоди Різдвяних свят і надрукована в тижневику “Шлях Перемоги”, Мюнхен, рік IV, чч. 1-2 (150-151), з 7 січня 1957 р.

 

Боротьба з большевизмом — це справжня боротьба на життя і смерть не тільки для активних борців, але для цілого народу, який потрапить у большевицьке ярмо. Докорінне винищування всіх непокірливих, волелюбних елементів, які не хочуть служити большевизмові, систематичне народовбивство — це основні засоби большевицької політики підкорювання народів. Вона полягає в тому, щоб кожний поневолений народ, всі його прошарки, кожну людину тримати під постійним тиском неухильного або-або: скоритися, прийняти комуністичну доктрину за правду і без спротиву служити здійсненню цілей Кремля, або бути знищеним.

 

На початку комуністичного володіння говорилося, що йде тільки про знищення “клясового ворога” і про виховання нового покоління в комуністичному дусі, без усяких “пересудів”, а тоді система насильства і терору буде усунена, як непотрібна, бо перевиховані народи переконаються, що комунізм правильний і будуть його добровільно втримувати. Впродовж чотирьох десятиліть большевики вспіли винищити всіх, кого можна було підтягнути під поняття “клясового ворога”. Сьогоднішні середні й доростаючі покоління від дитинства виховувалися під виключним впливом і наглядом большевицької тотальної системи, в повній ізоляції від усяких впливів зовнішнього світу, проте ні поєднання, ні замирення між народом і большевизмом немає.

 

Большевикам не вдалося переродити людей за рецептами комуністичної доктрини, ні накинути переконання, що їхня злочинна, протинародня система і такі ж цілі комунізму є справді благородні, та що вони відповідають потребам і бажанням народів. Не багато помогло їм у тому найщільніше відгородження закріпачених народів від вільного світу та неперевершена брехливість комуністичної пропаганди про жахливі злидні й недолю народів у капіталістичних країнах і щасливе, свобідне життя під совєтами. Так само не принесло Москві сподіваних успіхів безпощадне переслідування і знищування релігії, національних традицій, спустошення всієї літератури, історії, всіх ділянок національної культури і творчости, викорінювання звідтіля всього, що формує, підносить духовість людини й народу, а не відповідає большевицьким тезам і цілям.

 

Такими методами большевики створили собі, здавалося б, найдогідніші обставини для успішного проведення свого експерименту перетворення людини і народу. Та факт невдачі якраз при тих найдогідніших умовах, виявив цілком виразно, що сама большевицька концепція є фальшива і нездійсненна. Основою її є матеріялістичний погляд на людину і на людську спільноту, переконання, що духовість людини є продуктом життєвих обставин і умов розвитку.

 

Большевики самі переконалися, що здійснення цього їхнього фундаментального пляну не дало позитивних наслідків. Навпаки, підсумки тих наслідків перекреслюють всі сподівання на майбутнє. Зрозумівши це, керівники з Кремля поробили свої висновки. Ці висновки своєрідні, відповідні до незмінної цілі комуністичної партії: втримати, закріпити й поширити своє панування будь-якими засобами. Все інше має значення засобів, між іншим теж і плян переформування людини і народу. Це мав бути ідеальний засіб, але, коли він нездійсненний, треба залишитися при тому, що досі виявилось успішним. Тому КПСС перестала трактувати теперішню систему свого володіння як перехідний етап. Панування Москви над поневоленими народами й тоталітарна диктатура компартії завжди мають втримуватися примусом і терором, а все непокірне має бути знищуване. Відповідно до цього в компартії формується прошарок комуністичної пануючої бюрократії. В ній добирається безідейний і безоглядний елемент з особливими “здібностями”, потрібними в такій системі.

 

Комуністичне виховання, формування думки і характеру людини має продовжуватися в тому самому напрямі й такими ж методами, як і раніш, хоч від нього не ждуть вже таких наслідків, які заступили б систему насильства і терору. Воно має допомагати виправдувати цю систему, розкладати всякий спротив і, що найважливіше, протидіяти формуванню небажаних і ворожих комунізмові світоглядів, концепцій, течій.

 

Коли большевицькі заходи перевиховати поневолені народи в комуністичному дусі не дали позитивних наслідків, то причиною в цьому напевно не була недостатня наполегливість, замалий тиск, чи інші “занедбання” з большевицького боку. Вони зробили все, що лиш було можливе, зокрема в деструктивній частині, у відрізуванні народу від усіх коренів його самобутнього розвитку і духового життя. Так само не можна вже перевершити їхніх методів у створюванні примусових обставин, які мали б мати вирішний вплив на формування людини і народу.

 

Істотною причиною невдачі большевицької інженерії в духовій ділянці є те, що вона натрапила на такі первні в душі людини й народу, яких не можна ні змінити, ні знищити, а яких походження, сила і вплив сягають далі, ніж межа життя і смерти.

 

Остаточним аргументом большевицької системи, теж у “перевихованні” людей, е смерть, загроза знищення, а далі й безоглядне нищення всіх непокірних і невигідних. Але й цей арґумент не є всесильний.

 

Проби смерти не витримує те, що е витвором самого життя. А оце мільйони людей, цілі народи в обличчі смерти захищають правди і цінності, які їм дорожчі від самого життя! Бо людська душа походить від Того, Хто споконвіку був перед життям і буде після життя, вічно, а оборона великих правд більше наближає людську душу до Бога, ніж життя.

 

Большевики повели найгіршу боротьбу проти релігії, переслідуючи й знищуючи Христову Церкву, унеможливлюючи релігійне життя. Але закладеної в людській душі основи віри: туги за Богом і шукання Божества знищити не можуть.

 

Большевизм зумів позбавити народи і людей всякої волі, але він не всилі здавити самого прагнення до волі. Воно притаманне кожній людині та народові, завжди живе і спонукує до змагання, бо свобідна воля — це дар, даний Богом.

 

Комуністична система запроторила правду до тюрем, концтаборів, загнала її в підпілля, а на її місце поставила фальш і брехню. Але не зуміла вирвати з людської душі розуміння, що таке правда, туги за нею, бажання її перемогти. Бо правда — це дорога, якою людська душа прямує до Бога. А від цього прямування ніхто й ніщо не відверне людства.

 

Так само не згасити большевикам любови ближнього, почуття справедливости та прагнення її тріюмфу. Бо це основні Божі закони для людської спільноти, підвалини взаємин між людьми, які голосом совісти завжди відзиваються в душі.

 

Большевицький наступ на нації, щоб їх розкласти і перетворити на бездушну отару “совєтських людей”, зосереджується в намаганнях уморити в людині національну свідомість і національні почуття. І в цьому відношенні ворогові не вдається добратися до самої глибини, бо національні почуття й прикмети не тільки ввійшли в кров людини, але органічно притаманні людській душі.

 

Ці всі незнищимі первні людської душі не дозволяють людині стати безвольним і послушним знаряддям комунізму, сповненого ненависти до Бога, нації і людини. Вони спонукують людей чинити спротив злочинним діям большевизму та вести активну боротьбу за його усунення.

 

Але натуга того спротиву і готовість до активної визвольної боротьби залежить у першу чергу від наснаги самих рушіїв. Покладатися на саме їхнє існування й на автоматизм їх реакції — одночасне з пасивним ставленням до справи. Сили душі кожної людини й цілого народу теж потребують плекання й наснажування, особливо тоді, коли їх переобтяжено постійною надмірною напругою. Це мусить мати на увазі кожний, хто турбується про долю свого народу.

 

Віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву й глибоку віру в Бога, Спасителя, кожна людина й цілий народ мають змогу безупинно черпати з вічно живого джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти. Особливо у найтяжчих життєвих ситуаціях, великому нещасті, терпіннях і боротьбі, віра в Христа дає найсильнішу, часто єдину й певну поміч. В тому напрямі мусимо найперше звертати наші думки і серця, коли думаємо про допомогу нашому народові в його важкому, але благородному змаганні за правду й волю.

 

Справа релігії, її оборони перед наступом безбожницького комунізму, справжнє ісповідування і підтримування живої християнської віри — це найважливіша справа не тільки самої Церкви, але й всього народу, всіх національних сил, зокрема національно-визвольного руху. Нам треба не відмежовувати оборону християнської віри і Церкви від національно-визвольних змагань, тільки зосередити головну увагу і головні зусилля довкола тих найважливіших тверджень, проти яких ворог спрямовує найсиль-ніший наступ.

 

У різдвяний час наші думки, повні турботи про долю народу, всіх наших рідних і близьких в Україні, в тюрмах, концтаборах і на засланні, перш за все спиняються над тайною воплочення Бога. Усвідомлення того, чому Бог прийшов на світ найперше до найнижчих, найбідніших, як безпомічне, переслідування немовля, наповняє душу вірою і любов'ю. Найістотніше в цьому — не приниження, бо найбільшим приниженням для Христа було товариство грішників, а не убогих. Наші серця захоплює символіка того, що Ісус найперше прийшов до тих, які найбільше потребували Божої помочі й опіки, а шуканням серед них захисту підніс їх на вершини. Відчуваємо безпосереднє відношення цієї Різдвяної символіки до теперішнього становища нашого народу і Христової віри у поневоленій Батьківщині.

 

З цього джерела віри ми повинні зачерпнути найбільше сили, щоб витримати на правильному шляху. Свідомість, що з нами Бог — це найпевніша і найбільша поміч для нас усіх зокрема для всіх борців і страдників українського визвольного змагання.

Джерело: www.stepanbandera.org

Воїни Христа Царя

02.01.2013р. Б. / Звідки походить Ісус? На загальній аудієнції з Папою

 

«Дорогі брати й сестри, Господнє Різдво знову просвітлює своєю ясністю сутінки, які часто огортають наш світ та наше серце, і знову приносить надію та радість», – сказав Папа Бенедикт XVI під час першої у 2013 році загальної аудієнції.

 

Це світло походить з вифлеємської яскині, де пастухи знайшли Марію, Йосифа та Дитя, покладене у яслах. Бачачи цю Пресвяту Родину, випливає запитання: як могло оце мале та слабке Дитятко принести настільки радикальну новизну у світ, що перемінило хід історії? Чи ж не є щось таємниче в Його походженні, яке виходить за межі цієї печери?» Шуканням відповіді на завжди актуальне питання про походження Ісуса Святіший Отець присвятив своє повчання, виголошене 2 січня в залі Павла VI у Ватикані. 

Євангеліст Йоан наводить Христові слова: «Я хліб, що зійшов з неба», на що юдеї відказують: «Хіба це не Ісус, Син Йосифа. Хіба ми не знаємо його батька і матері». Саме тому вони не приймали думку про те, що Ісус є Месією, адже «відомо, звідки він походить, а коли прийде Месія, то ніхто не знатиме звідки». «Очевидно, – зазначив Папа, – Ісус є вихідцем з Назарету, народився у Вифлеємі, але що нам відомо про його справжнє походження?» 

За словами Святішого Отця, в усіх чотирьох Євангеліях відповідь на це запитання чітка: Ісус походить від Небесного Отця. Ми це визнаємо, щоразу проказуючи молитву «Вірую», словами «і воплотився з Духа Святого, і з Марії Діви». Бенедикт XVI зазначив, що в цьому реченні, якщо уважно придивитися, бачимо чотири дійові особи. Виразно названі Святий Дух та Діва Марія, але розпізнаємо Того, Який воплотився, тобто Син, Який, у свою чергу, вказує на Отця. «Згадане твердження Символу Віри, – зауважив Святіший Отець, – не стосується вічного Божого буття, а радше, розповідає нам про дію, в якій беруть участь три Божі Особи, і яка здійснюється з Діви Марії. Без Неї входження Бога в історію людства не осягнуло би своєї мети, і не сталося б того, що є центральним у нашому визнанні віри: Бог є Богом-з-нами. Ось чому Марія невід’ємно належить до нашої віри в Бога, Який діє, Який входить в історію». 

Також Папа поділився думками з приводу того, що на нашій життєвій дорозі іноді бачимо свою обмеженість та невідповідність тим викликам, які перед нами ставить обов’язок свідчити перед світом. Однак, «Бог вибрав саме смиренну жінку, з невідомого села в одній з найвіддаленіших провінцій великої римської імперії». Тому ми повинні завжди, навіть серед найбільших труднощів, «мати довіру до Бога, оновлюючи віру в Його присутність та дію в нашій історії», адже «немає нічого неможливого для Бога». 

Бенедикт XVI провів паралелі між біблійними розповідями про сотворення світу та про Благовіщення. Розповідаючи Діві Марії про те, як це станеться, що Вона породить Сина, архангел Гавриїл каже: «Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього огорне тебе». У Книзі ж Буття читаємо, що «Дух ширяв над водами», творчий Дух дав життя всім речам та людині. «Те, що стається у Діві Марії через діяння того самого Божого Духа, є новим творенням: Бог, який покликав буття з нічого, через Воплочення дає новий початок людству», – сказав Святіший Отець, запрошуючи задуматися над тим, як «віра вносить також до нас настільки сильну новизну, яка призводить до другого народження», тобто поновного народження у Христі через Святу Тайну Хрещення. 

«І хочу звернути увагу на те, – додав Папа, – як Хрещення отримується, ми є охрещені, тобто, в пасивному стані, тому що ніхто не може сам від себе стати Божим сином: це – дар, безкорисливо нам даний... Лише тоді, коли, як Діва Марія, відкриваємося на Божу дію, лише коли ввіряємо своє життя Господу, як другові, якому повністю довіряємо, все перемінюється, наше життя набуває нового сенсу та нового обличчя». 

Повертаючись до поставленого на початку зустрічі запитання про походження Ісуса, Святіший Отець підсумував, що з вищенаведених роздумів зрозуміло, яким є істинне походження Ісуса: Він є Єдинородним Сином Отця, Він походить від Бога. «Стоїмо перед обличчям великого та зворушливого таїнства, яке святкуємо в цьому різдвяному періоді: Божий Син діянням Святого Духа воплотився в лоні Діви Марії. Це – звістка, яка звучить завжди по-новому та приносить з собою надію і радість до нашого серця, бо щоразу дарує нам впевненість у тому, що навіть і тоді, коли часто почуваємося слабкими, убогими, безсилими перед труднощами і злом у світі, Божа могутність завжди діє та довершує чудеса якраз у слабкості. Нашою силою є Його благодать», – сказав Бенедикт XVI. 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:    КРЕДО

01.01.2013р. Б. / РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ДО ВІРНИХ ДОНЕЦЬКО-ХАРКІВСЬКОГО ЕКЗАРХАТУ НА 2013-Й РІК

Дорогі співбрати в священстві і в чернецтві, всесвітліші і всечесні отці, преподобні брати і сестри, брати і сестри в Христі!

 

Вступаємо в 2013 рік від Різдва Христового. Стільки часу минуло, від того дня, коли Христос прийшов на світ. 2013 рік проголошений Церквою - Роком Віри. Рік Віри допомагає нам застановитись над таким питанням : Якою є наша віра?

 

Сьогоднішній час не є найкращим для нас і ми йдемо ніби в темному  тунелі. Можуть бути в нашому житті хвилини слабкості, якогось розчарування і неспокою, але віра перемагає їх і ми  впевнені, що побачимо світло. Тому наша ходьба є впевненою.

 

« Бо хто приступає до Бога мусить вірити, що Він існує і дає нагороду тим, які його шукають» (Євр.11.6;)

 

« Вірою знаємо що світ створений Словом Божим, так що видиме з невидимого постало» (Евр.11.3;)

 

«Вам бо треба терпеливості, щоб ви виконуючи Божу волю, одержали Божу обітницю. Ще бо треба трохи часу, і той що має прийти, прийде, не забариться. А праведник мій буде з віри жити» (Євр.11.37-38;)

 

Так потішає  нас апостол Павло  у своєму посланні до Євреїв.

 

Ось це Слово Боже приходить у світ, який був створений ним. При співучасті Святого Духа, бере людське тіло від Марії, найсвятішої і найчистішої Діви, яку захоронив Бог від первородного гріха.

 

Євангелист Іван пише у своїй Євангелії :«І Слово сталося тілом і замешкало між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів.1.14;)

 

«Чим тобі Христе віддячимось за те, що ти задля нас з’явився на землі, як людина? Кожне бо створіння, що Тобою постало віддає Тобі подяку: ангели-співання, небо – зорю, мудреці – дари, пастухи - сповіщення чуда, земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми Матір - Діву. Споконвічний Боже, помилуй нас!» (стихира на Вечірні).Різдво Христове є направду Днем Надії, для віруючої людини. Все відходить на другий план і пропадає всіляка надія, якщо не має фундаменту, яким є віра в Бога. Тому для віруючої людини, народження Христа відбувається й тоді, коли в нашому серці зароджується добра думка, яка переходить в добрий чин.Народження Христа відбувається і тоді, коли зароджується молитва, яка є великою духовною силою для того хто молиться і для того, за кого моляться. Народження Христа відбувається і тоді, коли ми в ближньому, хворому, нужденному, побачимо Христа.

Вифлеємська зірка є провісницею сонця правди, яке заховалося в маленькій Дитині – Ісус. Господи Ти даєш себе умолити, задля свого милосердя прийми і наші молитви, які ми заносимо Тобі сьогоднішнього дня, як немічному немовляті. Вияви усім твою милість, щоб спасенні як душею так і тілом, завжди з Тобою перебували і відважно славили Бога в Тройці Святій Єдиного. Так бракує нам людей доброї волі, які б були послушні Твоєму голосу, які б могли відкритись на дію Святого Духа, особливо тут на Східній Україні. Так бракує нам місіонерів, вістунів Слова Божого, які б розносили цю радісну новину до сердець слухачів. Хай милосердний Господь, який з любові до нас послав свого Сина на землю зіллє обильно благодать на всіх нас і просвітить нас світлом правди.

 

Святий Духу, скріпи тих людей, для яких не є порожнім звуком, оце різдвяне радісне вітання: Христос Рождається!

 
А також додай духовної сили  і витривалості тим, які з вірою відповідають: Славімо Його!
 
Дано в храмі Покрова Пресвятої Богородиці, 27 грудня 2012р.Б.

+ Степан (Меньок)
Екзарх Донецько-Харківський


Джерела: http://www.ugcc.dn.ua

Воїни Христа Царя

01.01.2013р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (24.12 - 30.12)

З благословення преосвященніших владик Венедикта Алексійчука,єпископа-помічника Львівської Архиєпархії, і  Михаїла Колтуна, єпископа Сокальсько-Жовківського, керівника Департаменту ПК УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, 26 грудня 2012 року у приміщенні Львівської Духовної Семінарії Св. Духа відбулася презентація книги «Служити в’язням:  фахові орієнтири для душпастирства у пенiтенцiарних закладах». У події взяли участь представники колективу авторів підручника о.  Костянтин Пантелей та брат Юрій Кузьо, священики Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелани, семінаристи, представники Міжконфесійної християнської місії тюремного служіння та офіцери Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області. 

 

Також у цей день відбулася остання цього року зустріч Інституту Постійної формації духовенства Львівської Архиєпархії.

Тема грудневого зібрання: Літургія та молитва в житті священнослужителя.

Доповідач Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський. (ВІДЕО)

Доповідач о.Василь Рудейко про конституцію "Sacrosanctum Concilium".(ВІДЕО)

 

В другий день різдвяних свят за новим календарним стилем, відбулася проща громад УГКЦ з різних куточків Італії до гробу св. Апостола Павла у Римі.

 У цей день (о год. 11. 00) Архієрейську Божественну Святу Літургію у Папській базиліці св. Павла поза мурами очолив Преосвященний владика Діонісій (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії, у співслужінні з о. Ґенезієм Віомаром, протоархимандритом Василіянського Чину,монсеньйором Ярославом Карп'яком, працівником Конгрегації для Східних Церков, та іншими понад тридцятьма священиками – членами чернечих спільнот, студентами, що навчаються в папських університетах, душпастирями українських громад з різних куточків Італії. 

 

У четвер, 27 грудня:

У приміщенні конференц-залу Львівської Архиєпархії відбулося останнє цьогоріч засідання Голів Комісій Курії Львівської Архиєпархії. На зустрічі були присутні керівники та представники відділів і підрозділів Курії на чолі із Преосвященним владикою Венедиктом, єпископом-помічником Львівським, який воднораз є Головою персоналу Курії Львівської Архиєпархії.

 

У приміщенні реколекційного центру Львівської архиєпархії УГКЦ Блаженніший Cвятослав Шевчук, Глава УГКЦ, зустрівся із працівниками Патріаршої курії УГКЦ у Львові. Предстоятель Церкви привітав працівників патріарших структур із Різдвяними святами та Новим роком і поспілкувався з ними у неформальній обстановці.

 

28 грудня 2012 року в приміщенні Митрополичих палат Львівської архиєпархії УГКЦ відбулися збори єпархіальних та екзархальних координаторів і духівників руху «Матері в молитві».

Зустріч вітальним словом розпочав Владика Венедикт Алексійчук, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. На початку зустрічі о. Петро Рак, адміністратор Патріаршої курії у Львові, зачитав Декрет Блаженнішого Святослава Шевчука, Глави УГКЦ, про призначення на три роки о. Зіновія Хоркавого духівником Всеукраїнської спільноти «Матері в молитві» за порадою  Владики Ігоря Возьняка, Архиєпископа і Митрополита Львівського. (ВІДЕО)

 

У суботу, 29 грудня в Архикатедральному соборі Св. Юра у Львові відбулась подячна Архиєрейська Божественна Літургія за прожитий 2012 рік. У Богослуженні, яке очолив Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський взяли участь керівники та працівники усіх комісій, відділів та підрозділів допоміжної для єпископа та Архиєпархії структури.

 

В театральному приміщенні парафії Покрови Пресвятої Богородиці, УГКЦ, відбулася зустріч Єпископа-помічника Львівського Венедикта Алексійчука з салезіянською молоддю – численними юнаками та дівчатами, які активно співпрацюють з оо. Салезіянами як в душпастирській, так і педагогічній діяльності, а також вихованцями різних салезіянських осередків.

 

Оргкомітет Року віри, який очолює Владика Ярослав Приріз, Єпарх Самбірсько-Дрогобицький, оприлюднив план заходів для проведення Року віри УГКЦ на загальноцерковному рівні, який схвалено рішенням №30 на 2-й (33-й) сесії Постійного Синоду УГКЦ. Рік віри в УГКЦ відбуватиметься під гаслом: «Один Господь, одна віра, одне Хрещення».

 

Перед від’їздом на різдвяні вакації, у стінах Львівської Духовної Семінарії Святого Духа відбулося родинне свято семінарійної спільноти – Спільна Просфора. Традиційно, святкування розпочалося із спільної молитви у храмі. Опісля, уся семінарійна спільнота була запрошена на Свят-вечір у стінах Семінарії. Спочатку відбулося благословення та отримання просфори із рук Преосвященніших Владики Ігоря та Владики Венедикта.Після цього, усі присутні змогли насолодитися чудовими стравами, які віддавна ставить на стіл кожна господиня у Свят-вечір. Спільна Просфора завершилася благословенням Владики Ігоря, Митрополита Львівського.

 
До вашої уваги:
Різдвяне Послання Блаженнішого Святославадо вірних УГКЦ
Різдвяне послання Митрополита Львівського
Різдвяне Послання владик УГКЦ у Польщі
Різдвяне послання владики Ярослава Приріза, єпископа Самбірсько-Дрогобицького
Послання Одесько-Кримського екзарха на Різдво 2013 року
Різдвяне послання Правлячого Архиєрея Коломийсько-Чернівецької єпархії єпископа Миколая Сімкайла
Різдвяне послання Владики Тараса Сеньківа, О.М. Апостольського Адміністратора Стрийської Єпархії УГКЦ
Різдвяне послання до вірних Донецько-Харківського Екзархату на 2013 рік
Слово Митрополита Львівського на 30-ту неділю по зісланні Святого Духа
VI Всеукраїнський з’їзд військових капеланів УГКЦ. Світло Життя
Біометричні паспорти: більше питань, ніж відповідей
Богослужіння – це найважливіше, що є в житті Церкви. Інтерв’ю з головою Патріаршої літургійної комісії УГКЦ владикою Венедиктом, єпископом-помічником Львівської архиєпархії


Джерело:   Воїни Христа Царя