На цій сторінці блогу викладатимуться, здебільшого мої власні, а також запозичені від інших, прозрілих завдяки Божій мудрості, братів у Христі, яким дано бачити не лише наслідки подій, але й їх причини...
Не раз вже собі так думав: "Чи то я - виродок? Чи то всі довкола мене "тоже украінци", враз, раптом, стали вєлікоросамі, тобто москалями і то - добровільно й без жодного примусу ззовні. Дива та й годі! Бо як зрозуміти тих безбатченків, які свідомо зреклися духовних цінностей свого власного народу???" Ба, серед них є (і не мало) навіть православні християни, тобто ті, хто наслідує Господа нашого Ісуса Христа та його любов до ближнього. Так ось, саме це найбільше й дивує, як вони спромоглися поєднати непоєднане, тобто любити Христа і ненавидіти все українське!?
Отже, з цієї невеличкої передмови починаємо сміятись "крізь сльози", бо сміх наш поєднаний з великим смутком у серці за тих наших братів та сестер, які йдуть дорогою смерті до загибелі...
==================
"ЗАВТРІК"
"ЗАВТРІК"
"ЗАВТРІК", це - не "СНІДАНОК", а людина, яка обіцяла щось і могла зробити СЬОГОДНІ, але щоразу переноснить на ЗАВТРА.
Сл.Б. Леонід.
ПАРАДОКС чи АНАХРОНІЗМ?
Отже, чи ж не парадокс: жити за одним календарем, а християнські свята святкувати за іншим?
Мабуть, сам себе питаю: чому б усім українським християнам не дійти до спільного знаменника, бодай одного, щоб жити й святкувати разом, за ОДНИМ КАЛЕНДАРЕМ, у єдності віри, у надії, у братній любові, а не кожна Церква сама по собі? Нема бажання змінювати (ламати) традицію? І що за тим небажанням стоїть? Чи, раптом, не гординя?
Сл.Б. Леонід.
Ігор Загребельний
Не етимологічні відмінності:
Приклад-1:
Сл.Б. Леонід.
==================
ПАРАДОКС чи АНАХРОНІЗМ?
В нас, православних - піст, а в римо-католиків у зубах - курячий хвіст!
Отже, чи ж не парадокс: жити за одним календарем, а християнські свята святкувати за іншим?
Мабуть, сам себе питаю: чому б усім українським християнам не дійти до спільного знаменника, бодай одного, щоб жити й святкувати разом, за ОДНИМ КАЛЕНДАРЕМ, у єдності віри, у надії, у братній любові, а не кожна Церква сама по собі? Нема бажання змінювати (ламати) традицію? І що за тим небажанням стоїть? Чи, раптом, не гординя?
Сл.Б. Леонід.
==================
"Філософські рефлексії"
(Бувальщина)
Я, чесно кажучи, противник не лише загальної середньої освіти, але й загальної письменності. Люди не знають ні «Отче наш», ні «Богородице-Діво», а писати та читати вміють… Яка їм з того користь?
Проте я думаю, що ліквідувати загальну письменність найближчим часом не вдасться. Інколи я можу мислити як реаліст, і як реаліст я вважаю, що з перемогою Національної революції кількість вузів та студентів має радикально скоротитися. Має бути ліквідованою абсолютна більшість комерційних вузів, повністю повинна ліквідуватися комерційна форма навчання у державних вузах. Сподіваюся, що кількість студентів шляхом таких заходів вдасться скоротити в 3-4 рази.
Куди за таких умов подітися молоді? Залишатися в селі або переїздити до села з міста. Звісно, паралельно має відбуватися «підняття» села (кошти на ці заходи мають виділятися із тих, котрі будуть експропрійованими у олігархів та іншого бидла).
Не є потенційним генієм-технарем? Не губишся у морі філософських рефлексій? Не маєш творчих здібностей? Сиди вдома, «крути худобі хвости», намагайся стати людиною, а не витрачай батьківські гроші на «навчання» та нічні клуби!..
… Це я написав у дорогій моєму серцю електричці Лозова-Полтава, у вагоні, на 80% заповненому якимись двоногими істотами. Більшість із них пили пиво і, очевидно, намагалися спілкуватися за допомогою звуків, що були схожими на суміш кількох людських мов. У декого із них у руках були якісь пристрої, із яких лунали жахливі звуки (причому ті з них, хто, ймовірно, були самками, під ці звуки здійснювали дивні хаотичні рухи своїми головоподібними відростками). Можливо, якби ці шматки неоформленої матерії не вміли читати, вони б і не користувалися цими пристроями…
(продовження) ...
На продовження теми девальвації вищої освіти. Була в мене одна одногрупниця. Ну дуже вумна дівчинка… У мене та деяких інших одногрупників не одна сторінка зошиту була списана її «перлами». Це і місто Каліфорнія в Болгарії, і Антер-Верпен замість Антверпену, і давньогрецький філософ Сократор, і Карпатські острови, звідки прибули франкісти в той час, коли по материнському радіо оголосили мобілізацію, і Австрало-Угорщина, з якою воювали італо-мовні німці… Воістину хрестоматійними були її пошуки Європи на карті Європи (варіантів було два: або Скандинавія, або Пн.Африка)…
При цьому вона здебільшого вчилася на 4-5. Нинішня система цьому сприяє: написав чи наксерив тони макулатури, і маєш «відмінно». Курсі на 3 я взагалі думав валити з університету, бо «навчання» за формулою «копировать-вставить» мені явно не подобалось. Змінити думку змусила лиш пропозиція декана після закінчення 5 курсу піти на аспірантуру.
Згадана одногрупниця демонструвала квінтесенцію кретинізму, що існує у вітчизняних вишах. Більш поширена є софт-версія. «Відмінники» та «середнячки», котрі хоч і не є імбецилами, але здатні лиш до відтворення інформації…
Зараз веду пари у групах на 3х факультетах, і ті спостереження, котрі я зробив, будучи студентом, підтверджуються. Гуманітарне мислення (пари веду у філологів, істориків, та студіків психологічно-педагогічного) присутнє у 5-10 % студентів. Все! Вів семінар з етики у філологів 2 курсу. Запитую, яку наукову чи художню книгу прочитали останньою? Перша – мовчить, друга, третя, четверта. Нарешті знайшлася дівчина з належним рівнем зацікавлень і змогла відштовхуючись від прочитаної л-ри дати відповіді на мої питання…
Про заочників я краще промовчу. Про студентів кількох комерційних полтавських вузів, де готують усіляких економістів, менеджерів і тд промовчу також…
Але це вина не самих студентів. Винні батьки, винні освітяни, винна держава, винна СИСТЕМА. Винен деградований світогляд, який ігнорує людську природу, нищить особистість і сприймає людину як індивіда, як атом.
Запитується: навіщо цим людям вища освіта? Вона не лише відповідає їхній сутності, але й не відповідає запитам ринку праці. Навіщо країні стільки економістів, юристів, маркетологів і, врешті-решт, вчителів? У Полт.області на рік з’являється нехай, максимум, 15-20 вакансій вчителя історії, а моя Альма Матер випускає їх близько сотні.
Добре, що випускники ще не зажрались і готові виконувати роботу не за спеціальністю. В інакшому випадку нам би довелося всіляко заохочувати імміграцію, як це є на Заході.
При цьому, у той час, коли державні кошти витрачаються на СИМУЛЯЦІЮ освіти, без належного фінансування залишається наука. У нас є ГЕНІЇ і в фізиці, і в кібернетиці, і в інших галузях, але кому вони потрібні?!.
Отож, я все частіше схиляюся до думки, що треба валити з цього освітнього вертепу до себе в село. Суто з моральних та естетичних міркувань. Арбайтен на землі зі ступенем кандидата може бути досить естетичним жестом.
Сучасні проблеми освіти – це не лише проблеми України як кримінально-олігархічної неоколонії. Це проблеми нашого часу, наслідок століть «Прогресу», наслідок втрачених пропорцій, наслідок зруйнованого світогляду. А на селі чи, тим паче, на хуторі, плин часу не такий помітний…
Проте я думаю, що ліквідувати загальну письменність найближчим часом не вдасться. Інколи я можу мислити як реаліст, і як реаліст я вважаю, що з перемогою Національної революції кількість вузів та студентів має радикально скоротитися. Має бути ліквідованою абсолютна більшість комерційних вузів, повністю повинна ліквідуватися комерційна форма навчання у державних вузах. Сподіваюся, що кількість студентів шляхом таких заходів вдасться скоротити в 3-4 рази.
Куди за таких умов подітися молоді? Залишатися в селі або переїздити до села з міста. Звісно, паралельно має відбуватися «підняття» села (кошти на ці заходи мають виділятися із тих, котрі будуть експропрійованими у олігархів та іншого бидла).
Не є потенційним генієм-технарем? Не губишся у морі філософських рефлексій? Не маєш творчих здібностей? Сиди вдома, «крути худобі хвости», намагайся стати людиною, а не витрачай батьківські гроші на «навчання» та нічні клуби!..
… Це я написав у дорогій моєму серцю електричці Лозова-Полтава, у вагоні, на 80% заповненому якимись двоногими істотами. Більшість із них пили пиво і, очевидно, намагалися спілкуватися за допомогою звуків, що були схожими на суміш кількох людських мов. У декого із них у руках були якісь пристрої, із яких лунали жахливі звуки (причому ті з них, хто, ймовірно, були самками, під ці звуки здійснювали дивні хаотичні рухи своїми головоподібними відростками). Можливо, якби ці шматки неоформленої матерії не вміли читати, вони б і не користувалися цими пристроями…
(продовження) ...
На продовження теми девальвації вищої освіти. Була в мене одна одногрупниця. Ну дуже вумна дівчинка… У мене та деяких інших одногрупників не одна сторінка зошиту була списана її «перлами». Це і місто Каліфорнія в Болгарії, і Антер-Верпен замість Антверпену, і давньогрецький філософ Сократор, і Карпатські острови, звідки прибули франкісти в той час, коли по материнському радіо оголосили мобілізацію, і Австрало-Угорщина, з якою воювали італо-мовні німці… Воістину хрестоматійними були її пошуки Європи на карті Європи (варіантів було два: або Скандинавія, або Пн.Африка)…
При цьому вона здебільшого вчилася на 4-5. Нинішня система цьому сприяє: написав чи наксерив тони макулатури, і маєш «відмінно». Курсі на 3 я взагалі думав валити з університету, бо «навчання» за формулою «копировать-вставить» мені явно не подобалось. Змінити думку змусила лиш пропозиція декана після закінчення 5 курсу піти на аспірантуру.
Згадана одногрупниця демонструвала квінтесенцію кретинізму, що існує у вітчизняних вишах. Більш поширена є софт-версія. «Відмінники» та «середнячки», котрі хоч і не є імбецилами, але здатні лиш до відтворення інформації…
Зараз веду пари у групах на 3х факультетах, і ті спостереження, котрі я зробив, будучи студентом, підтверджуються. Гуманітарне мислення (пари веду у філологів, істориків, та студіків психологічно-педагогічного) присутнє у 5-10 % студентів. Все! Вів семінар з етики у філологів 2 курсу. Запитую, яку наукову чи художню книгу прочитали останньою? Перша – мовчить, друга, третя, четверта. Нарешті знайшлася дівчина з належним рівнем зацікавлень і змогла відштовхуючись від прочитаної л-ри дати відповіді на мої питання…
Про заочників я краще промовчу. Про студентів кількох комерційних полтавських вузів, де готують усіляких економістів, менеджерів і тд промовчу також…
Але це вина не самих студентів. Винні батьки, винні освітяни, винна держава, винна СИСТЕМА. Винен деградований світогляд, який ігнорує людську природу, нищить особистість і сприймає людину як індивіда, як атом.
Запитується: навіщо цим людям вища освіта? Вона не лише відповідає їхній сутності, але й не відповідає запитам ринку праці. Навіщо країні стільки економістів, юристів, маркетологів і, врешті-решт, вчителів? У Полт.області на рік з’являється нехай, максимум, 15-20 вакансій вчителя історії, а моя Альма Матер випускає їх близько сотні.
Добре, що випускники ще не зажрались і готові виконувати роботу не за спеціальністю. В інакшому випадку нам би довелося всіляко заохочувати імміграцію, як це є на Заході.
При цьому, у той час, коли державні кошти витрачаються на СИМУЛЯЦІЮ освіти, без належного фінансування залишається наука. У нас є ГЕНІЇ і в фізиці, і в кібернетиці, і в інших галузях, але кому вони потрібні?!.
Отож, я все частіше схиляюся до думки, що треба валити з цього освітнього вертепу до себе в село. Суто з моральних та естетичних міркувань. Арбайтен на землі зі ступенем кандидата може бути досить естетичним жестом.
Сучасні проблеми освіти – це не лише проблеми України як кримінально-олігархічної неоколонії. Це проблеми нашого часу, наслідок століть «Прогресу», наслідок втрачених пропорцій, наслідок зруйнованого світогляду. А на селі чи, тим паче, на хуторі, плин часу не такий помітний…
Ігор Загребельний
=================
"ЗАВТРАК" - "СНІДАНОК"
Московитське слово "ЗАВТРАК" (ЗАВТРІК, сурж.) в нинішній буденності українського суспільства набуло дещо НОВОГО змісту, а саме:
"ЗАВТРІК", це - не СНІДАНОК.
"ЗАВТРІК", це - ЛЮДИНА, що нехтує вірністю власного слова та переносить на "ЗАВТРА" те, що обіцяла зробити СЬОГОДНІ.
"ЗАВТРІК", це - не СНІДАНОК.
"ЗАВТРІК", це - ЛЮДИНА, що нехтує вірністю власного слова та переносить на "ЗАВТРА" те, що обіцяла зробити СЬОГОДНІ.
"Лікарня" - "Больніца"
- У "лікарні" хворі - лікуються, а в "бальніце" - балєют, тобто хворіють...
"Лікар" - "Врач"
- "Лікар", це - дар від Бога, а "врач", це - фах від сатани, батька брехні...Приклад-1:
"Лікар" вміє вислухати пацієнта, а "врач" ніколи не слухає того, на що скаржиться пацієнт і бреше, що з "картки хворого" й так все знає...
Приклад-2:
Моє тіло, наразі, подібне до старого, добряче зношеного та в багатьох місцях подертого, лантуха, якому потрібен капремонт, а "врачі" пришивають до нього лише чергову латку...
БАЙКА ПРО ДВОХ СЛОНІВ
Ліс, посеред нього галявина, на якій мурахи збудували свій великий мурашиний дім. Деякий час вони мешкали на тій галявині в мирі та спокої. Але одного разу на галявину вдерся червоний слон, який зовсім не зважав ні на мурахів, які на той час були вже власниками тієї галявини, ні на їхній мурашник. Він нахабно гнобив мурахів у їхній власній хаті, мільйонами топтав їх самих та їхній дім і, по деякім часі, призвів їх до великої руїни...
Але незабаром, оскільки біда не ходить поодинці, а тягне за собою воловими шнурами іншу біду, на галявину вдерся ще один, цього разу коричневий слон, який теж не звертав жодної уваги на мурахів, але мав неаби-які претензії на панування галявиною до червоного слона. І ось, зчинилася між ними Велика Бійка. Вони бігали й гарцювали галявиною так, що з мурашника майже нічого не лишилося, а мурахів було затоптано понад третину... Врешті, переміг червоний слон, а коричневий ганебно втік додому. Червоний слон одноосібно запанував над галявиною і почав з того часу святкувати дату "Велікой Побєди"...
Ось і питання:
- Що ж, щороку й до нині, святкують мурахи..?
=================================
ГУМОРИСТИЧНИЙ ЖУРНАЛ "ВСЕСМІХ" (Канада)
- Формат: PDF
- Розмір: 235 Мб
- Кількість примірників: 43
-
- "Всесміх" – український двомовний журнал гумору і сатири, заснований у Торонто, Канада, у серпні 1991 року.
-
- Лауреат премії ім. П. Петра Сагайдачного, переможець конкурсів українських сатирично-гумористичних видань світу, а також Канадського клубу етнічних журналістів і письменників за серію ілюстрованої політичної сатири. В 2005 році "Всесміх" увійшов до Енциклопедії сучасної України.
-
- Розповсюджується в 9-ти країнах світу. Виходить кожного місяця в електронній і друкованій версіях.
-
- Метою створення журналу було відродити, чи радше зародити в українській літературі й журналістиці жанр політичної сатири, який за радянських часів з відомих причин не розвивався.
-
- За формою "Всесміх" стоїть на основі інтелектуального сучасного українського гумору і сатири, позбавленого чужинецьких і кон'юнктурних впливів.
- Це єдиний у діяспорі часопис, де можуть друкувати свої твори талановиті карикатуристи і гумористи Канади, США та інших країн, де живе український дух.
-
- Жанр видання дозволяє вживати мову в усьому її народному розмаї: галицькі діалекти, "суржик", діаспорні покручі.
-
- Найбільшою цінністю "Всесміху" є його унікальна карикатура. Веб-сторінка "Всесміху" дозволяє читати. Гумор не старіє. Насмієтеся досхочу.
- Ви можете стати співавтором цього веселого видання, приславши нам жарт, веселу історію або карикатуру - просто зайдіть на сторінку Contact us/Пришліть свій жарт.
-
- Друкована версія "Всесміху" і далі виходить для тисяч наших передплатників. Якщо Ви захочете одержувати "паперовий" "Всесміх, будь ласка підіть на сторінку і замовте передплату.
-
- "Всесміх" - чудовий подарунок для кожного українця. Немає іншого журналу як "Всесміх!" Зайдіть у будь-яку книгарню і спитайте за українським гумористичним виданням. Нема! Всесміх єдиний. Тож сподіваюсь, Ви станете нашим постійним читачем. Смійтеся на здоров'я. Як сказав великий майстер українського гумору Павло Глазовий "Не вжитись лиху коло сміху, де сміх, там лихо пропаде!"
-
- Бажаю вам доброго здоров'я і веселого настрою!
-
- Засновник, редактор і видавець – Раїса Галешко.