Сторінки

субота, 29 вересня 2018 р.

29.09.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Кр.1,26–29:  «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних»

Погляньмо на наше життя. Скільки разів у різних обставинах і ситуаціях ми чуємось безсилими, слабкими й немічними. Апостол також каже про це, що дух сильний, а тіло немічне. Часто наше тіло, наша психофізична частина буття дає нам це почуття неможливости щось змінити в собі чи навколо себе. Але якщо пам’ятаємо, що ще перед нашим народженням Господь віддав своє життя за нас, бо вірив, що ми можемо зробити багато доброго і великого. 

Тому річ не в тому, як ми почуваємось, а в тому, що в Бозі все є можливо. Маємо все більше довіряти Богові. Бог вірить в нас, Він знає про наші здатності та спроможності. Лиш ми маємо все більше зростати в цій довірі та покладатися на Господа.

***
Йо.8,21-30:  «Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте…»

Знаємо з власного досвіду, наскільки складно змінитися, навіть коли дуже цього хочемо. Деколи працюємо над собою днями і місяцями, навіть роками, а потім у якийсь момент повертаємося до того ж самого. 

Бог деколи це допускає, щоб ми усвідомили: самі не можемо собі зарадити в тих чи інших спокусах чи проблемах. Але все можливо в Бозі. Знамениті слова каже апостол Павло: «Я все можу в Тім, хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі». Тому розуміймо, що віра в те, що в Бога все можливе, може перемінити кожного з нас і все наше життя.

+ВЕНЕДИКТ

пʼятниця, 28 вересня 2018 р.

28.09.2018р. Б. / «Пам’ятаючи трагічне минуле, ставати на захист правди і свободи сьогодні», - владика Богдан (Дзюрах)

“Чи Європа навчилася з уроків трагічного минулого? Чи зробила чесний і глибокий іспит совісті з трагічних наслідків панування комуністичного режиму, від яких ми страждаємо донині? Чи здатна підносити голос на захист правди і свободи сьогодні?” – такі питання поставив владика Богдан (Дзюрах) перед учасниками 22-го Міжнародного Конгресу Благодійного фонду «Реновабіс», який відбувається 26-28 вересня в Берліні.

Темою цьогорічного Конгресу, присвяченого 25-літтю заснування Фонду «Реновабіс», є «Спомин і пробудження. Шляхи до примирення в Європі».

В ході обговорення панельних виступів першого дня Конгресу, спільною темою яких був «1918 рік як вихідний пункт для нинішнього кшталту Європи», Секретар Синоду Єпископів УГКЦ пригадав, що для України 1918 рік був роком відновлення державності, - подія, яка відзначається цього року на державному і всенародному рівні. «А водночас сьогодні наш народ змушений знову захищати свою державність і своє право на самостійне існування від російської агресії», - зазначив Секретар Синоду УГКЦ. Він назвав дуже сумним для сучасної Європи той факт, що саме 2014-го року, коли увесь світ роздумував над жахіттями, які спричинила Перша світова війна, Росія напала на Україну, окупувала частину її території і донині сіє смерть і руїну на наших землях. «В Європі триває війна, про це не можна забувати» – звернувся з закликом до присутніх представник УГКЦ.

Він навів історичні паралелі, зацитувавши слова з відомого вірша Олександра Олеся: «Коли Україна за право життя. З катами боролась, жила і вмирала… Європа мовчала». «Можливо, за 50 років тут в Берліні проходитиме 57-й Конгрес Реновабіс і учасники будуть дискутувати над тим, як Європа поводилася сьогодні, чи вона мовчала, чи була в стані піднести голос на захист правди, справедливості, свободи, коли в Європі стікав кров’ю 45-мільйонний народ» - зауважив виступаючий.

Наприкінці виступу владика Богдан висловив переконання про те, що Європа мусить зробити моральну оцінку і щирий іспит сумління з кровавих злочинів комуністичної системи. Без такого щирого іспиту сумління, на переконання виступаючого, Європа не зазнає спокою, не зможе втішатися справжнім і тривалим миром. 

четвер, 27 вересня 2018 р.

27.09.2018р. Б. / Воздвиження Чесного Хреста Господнього

Празник Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже старовинних празників, але, як історія знайдення св. Господнього Хреста, так і історія установлення празника, покриті серпанком різних легенд і нелегко тут відрізнити історичну дійсність від звичайної побожної легенди.

Треба завважити, що у святкуванні цього празника не йдеться про звичайне почитання-поклоніння св. Хрестові, яке буває в Хрестопоклінну неділю. Тут ідеться про те, що властиво становить цей празник та про що говорить сама назва празника: Воздвиження, що значить Піднесення, цебто осібний урочистий обряд почитання і прославлення св. Хреста.

Історики Східньої Церкви загально годяться в тому, що передусім дві події дали мотив до установлення цього празника: віднайдення св. Господнього Хреста в 4 ст. і його повернення з перської неволі в 7 столітті.

Початок празникові Воздвиження дало посвячення храму Господнього Воскресіння, що його збудував св. Костянтин Великий на Голготі в Єрусалимі. Це посвячення відбулося дуже врочисто за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня після посвячення храму було врочисте воздвиження віднайденого св. Хресного Дерева. В часі воздвиження нарід багато разів взивав „Господи помилуй”. Відтоді Східня Церква щорічно святкує пам'ять посвячення храму Господнього Воскресіння 13 вересня, а празник Воздвиження Чесного Хреста 14 вересня.

Друга важлива подія, що зробила загальним празник Воздвиження на Сході й на Заході це повернення св. Господнього Хреста з перської неволі. Перський цар Хозрой у 614 р. був здобув Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Чотирнадцять літ пізніше цісар Іраклій (610-641) по своїй перемозі над персами відзискав св. Хрест і приніс його до Єрусалиму, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення св. Хреста. Відтепер празник носить назву: „Всемірне - це є всесвітнє - Воздвиження Чесного й Життєдайного Хреста”. Тому, що празник Воздвиження нагадував Христове розп'яття і смерть і ставився нарівні з Великою П'ятницею, то від найдавніших часів стало звичаєм св. Церкви в цей день зберігати строгий піст.

Джерело: Воїни Христа Царя

середа, 26 вересня 2018 р.

26.09.2018р. Б. / Папа: Свободу здобулося не для того, щоб піддатися поневоленню споживацтвом

Проповідуючи під час Святої Меси в Таллінні, яка стала завершальною подією XXV Апостольської подорожі, Папа Франциск звернув увагу на те, що Господь хоче, щоб ми були вибраним, священицьким і святим народом.

Бути обраними не означає бути ексклюзивними чи виокремленими, але не зважаючи на те, що становимо невелику меншість, ставати закваскою для всього суспільства. Такими думками Папа Франциск поділився з естонськими католиками, проповідуючи під час Святої Меси, яку він 25 вересня 2018 р. відслужив на площі Свободи в Таллінні.

Бог хоче нас вільними

У контексті читання з Книги Виходу, в якому розповідалося про прихід єврейського народу, звільненого з єгипетського рабства, до гори Синай, Святіший Отець зауважив, що воно нагадує також і про змагання за свободу естонського народу та всіх Балтійських країн. «Вам відома боротьба за свободу, ви можете ототожнитися з цим народом. Отож, буде корисно послухати те, що Бог каже Мойсеєві, аби зрозуміти те, що Він говорить нам, як народові», – зазначив проповідник, додаючи:

«Народ, що приходить до Синаю – це народ, який вже бачив любов свого Бога, виявлену в чудах і знаках, це народ, який вирішує укласти союз любові, бо Бог перший полюбив його та виявив йому цю любов. Він не примушений, Бог хоче, щоби він залишався вільним».

Отож, назвати себе християнином означає прийняти певний стиль життя без тиску та «обміну», мовляв, роблю щось тільки тоді, коли щось зробить Бог. Божа пропозиція «нічого не відбирає», а, навпаки, «веде до повноти, посилює всі прагнення людини». Однак, деякі вважають себе вільними, коли живуть без Бога, не помічаючи, що «подорожують цим життям як сироти, без домівки, до якої можна повернутися».

Слухати й шукати

За словами Глави Католицької Церкви, ми повинні «слухати й шукати» як той народ, що вийшов з Єгипту. Дехто думає, що сила народу вимірюється іншими показниками. Хтось підносить голос, почуваючись завдяки цьому безпечніше, дехто до крику додає погрозу зброєю, розгортанням військ.

«Такий здається “сильнішим”. Але це не є шуканням Божої волі, а нагромаджуванням з метою нав’язувати себе іншим на основі володіння. Таке наставлення приховує в собі відкинення етики, а разом з нею – Бога. Бо етика вводить нас у взаємини з Богом, Який очікує від нас вільної відповіді, зобов’язуючої щодо ближніх і довкілля, відповіді, яка виходить за межі категорій ринку. Ви не для того здобули свою свободу, щоб опинитися в рабстві споживацтва, індивідуалізму чи прагнення влади й панування», – сказав він.

Богові відомі наші прагнення

Святіший Отець зазначив, що Бог знає наші потреби, які ми приховуємо за прагненням володіти, чи наші страхи, які стараємося долати пануванням. Ісус пропонує тамувати цю спрагу серця «в зустрічі з Ним». Лише Він може втамувати її, а віра полягає в тому, щоби усвідомити, «що Він – живий і любить нас» та «Своєю могутністю та безмежною креативністю» може навіть зло перемінити в добро.

«Ізраїльський народ у пустелі піддасться спокусі шукати інших богів, поклонятися золотому тельцеві, покладатися на власні сили. Але Бог завжди знову приваблював його, і люд пригадував те, що чув і бачив на тій горі. Подібно до того народу, також і ми знаємо, що є “вибраним, священицьким і святим” народом», – сказав Папа, зупинившись далі на кожній з цих ознак.

Вибрані

«Вибрані не означає ні виняткові, ні сектанти. Ми – маленька частка, що повинна заквасити все тісто, яка не ховається і не відокремлюється, яка не вважає себе кращими чи чистішими», – зазначив Святіший Отець, навівши приклад орлиці, яка виносить орлят до недоступних місць і захищає їх, доки вони не почнуть самі давати собі раду, але для цього, у відповідний час, спонукає їх залишити це спокійне місце. «Так Бог поводиться зі Своїм вибраним людом, хоче, аби він виходив назовні, був відважним у польоті і покладався лише на Його захист», – додав проповідник, наголошуючи на необхідності «подолати страх» виходити із «броньованих місць», аби ділитися вірою.

Священики

«Виходити як священики: ми ними є з Хрищення. Виходити, щоб заохочувати до стосунків з Богом, полегшувати їх, сприяти зустрічі любові з Тим, Який взиває: “Прийдіть до мене”», – наголосив Папа, додаючи, що ми повинні зростати в здатності проявляти близькість, зворушуватися, зупинятися біля ближнього «щоразу, коли це потрібно».

Святі

Врешті, свідчити про те, що ми є «святим людом». Можемо піддатися спокусі думати, що святість призначена лише для декого, в той час як «всі ми покликані бути святими», живучи любов’ю й даючи свідчення, кожен серед власних щоденних занять.

«Але подібно до того, як у пустині вода не була особистим, але спільнотним благом, як також манну неможливо було нагромаджувати, бо вона псувалася, так і святість, якщо нею жити, поширюється, розливається, робить плідним все те, що є поруч з нею», – зазначив Святіший Отець, наголошуючи, що «сьогодні обираємо бути святими, зціляючи узбіччя та периферії нашого суспільства, де наші брати та сестри страждають через виключення», не чекаючи на те, що їм допомагатиме той, хто йде за нами, чи інституції, але простягаючи власну руку. «Це означає бути християнами, означає святість, прожиту день за днем», – підсумував він.

Прощання з Естонією

Наприкінці Святої Меси Глава Католицької Церкви звернувся до присутніх з прощальним словом. «Дорогі брати й сестри, перед тим, як уділити кінцеве благословення та завершити цю Апостольську подорож до Литви, Латвії та Естонії, хочу подякувати вас усім, починаючи від Апостольського Адміністратора Естонії. Дякую за вашу гостинність, що свідчить про велике серце цього малого стада!»

Папа ще раз склав подяку Президентові та владі, скерувавши окрему думку до християн всіх конфесій, особливо згадавши лютеран, які Латвії та Естонії приймали екуменічні зустрічі. «Нехай же Господь і надалі провадить нас дорогою сопричастя», – побажав він.

З площі Свободи Святіший Отець від’їхав до аеропорту, де відбулася церемонія прощання за участю Прем’єр-міністра Естонії.

вівторок, 25 вересня 2018 р.

25.09.2018р. Б. / Надія є! Що про це сказано в Біблії

Подумайте про те, що Біблія говорить про надію. Безліч віршів у Святому Письмі дають нам зрозуміти те, що надія — життєво важлива для кожного з нас.

Джерело надії
„Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого.“ (Римлян 15:13).

„ Лише у Бозі спочивай, душе моя у ньому бо моя надія“ (Псалом 61: 6).
„ На його ім’я будуть надіятися погани“ (Матея 12:21).

Надія, очікування благого майбутнього
„ Бо я свідомий моїх щодо вас задумів, – слово Господнє, – задумів щастя, а не лиха, щоб забезпечити вам надійне майбуття“ (Єремія 29:11).

Вічна надія
„Бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.“ (Римлян 8: 24-25).

„ Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії, згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров’ю Ісуса Христа: благодать і мир вам хай помножиться!

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих,“ (1 Петра 1: 3).

Причини для надії
„Ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають. “(Ісаї 40:31).

„ В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу“ (Євреїв 6:19).

Надія, щоб пройти через важкі часи
„Через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу.“ (Римлян 5: 2).

„ Держімо непохитне визнання надії, – бо той, хто обіцяв, вірний.“ (Євреїв 10:23).

Переклад Наталії ПАВЛИШИН

понеділок, 24 вересня 2018 р.

24.09.2018р. Б. / Молитва Папи з нагоди вшанування жертв окупації та визвольних змагань у Литві

Після відвідин в неділю, 23 вересня 2018 р., Музею окупації та визвольних змагань у Вільнюсі, розміщеного в колишніх катівнях КДБ, Глава Католицької Церкви проказав біля розташованого поблизу пам’ятника наступну молитву:
«Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув» (Мт 27,47).

Твоє волання, Господи, не перестає звучати та відлунює серед цих стін, які пам’ятають страждання, пережиті численними синами й доньками цього народу. Литовці та представники різних національностей на власному тілі вистраждали манію всемогутності тих, які претендували на те, щоби все контролювати.

У Твоєму воланні, Господи, відлунює крик невинного, що єднається з Твоїм голосом і підноситься до неба. Це Страсна П’ятниця болю й гіркоти, відчаю та безпомічності, жорстокості та відсутності сенсу, пережитих цим литовським народом перед обличчям непогамованих амбіцій, що засліплює серце і робить його кам’яним.

На цьому місці пам’яті благаємо Тебе, Господи, щоб Твоє волання зберігало нас чуйними. Щоб Твоє волання, Господи, звільнило нас від духовної недуги, яка нас завжди спокушає як народ: забувати про наших предків, про те, що було пережито та вистраждано.

Щоб ми могли в Твоєму волані та в житті наших предків, які перенесли великі страждання, віднайти мужність рішуче анґажуватися в теперішнє та майбутнє, щоб це волання було спонукою не пристосовуватися до тимчасової моди, спрощуючих гасел, не піддаватися будь-яким спробам применшити чи позбавити будь-яку особу гідності, якою Ти її наділив.

Господи, нехай Литва буде маяком надії. Нехай буде землею діяльної пам’яті, яка оновлює зобов’язання проти кожної несправедливості. Щоб вона підтримувала креативні зусилля на захист прав всіх людей, особливо, найнезахищеніших і уразливих. І щоб була вчителькою того, як примирювати та гармонізувати відмінності.

Господи, не дозволь, аби ми були глухими до волання всіх тих, які сьогодні не перестають підносити свій голос до неба.

неділя, 23 вересня 2018 р.

23.09.2018р. Б. / «Вільнюс тривалий час був осідком Київських митрополитів», - Глава УГКЦ на зустрічі із міністром закордонних справ Литви

22 вересня, у рамках своєї участі у візиті Святішого Отця Папи Франциска до країн Прибалтики, Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, зустрівся у Вільнюсі з п. Лінасом Лінкявічусом, міністром закордонних справ Литви.

Зустріч проходила в приміщенні литовського МЗС. У ній взяли участь також п. Аста Андріяускієне завідуюча відділу справ країн Східної Європи та о. Вінкентій Пелих ЧСВВ, ігумен монастиря св. Йосафата у Вільнюсі.

Сторони обговорили суспільну та релігійну ситуацію в Україні. Блаженніший Святослав представив пану міністру працю національного форуму «Трансформація України» та роль Церков і релігійних організацій у справі розбудови в Україні інституцій громадянського суспільства та державних механізмів європейського зразка.

Глава УГКЦ наголосив, що його участь у візиті Святішого Отця до Литви є даниною історичної спадщини Української Греко-Католицької Церви, адже Вільнюс тривалий час був осідком його попередників - Київських митрополитів. Також така присутність є виявом вдячності Католицькій Церкві Литви за допомогу і солідарність з нами в часи комуністичних переслідувань та знаком повної співпраці у сьогоденні.

На завершення зустрічі Пан міністр подякував Блаженнішому Святославу за візит та запевнив, що Литва є разом з Україною у її прагненні бути вільною і незалежною та завжди буде підтримувати її народ у його нелегкій боротьбі.

субота, 22 вересня 2018 р.

22.09.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Кр.2,6–9:  «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спадало, те приготував Бог тим, що його люблять»

Нам, як християнам, подобається жити у цьому світі з його певними вигодами і принадами. Але Господь каже, що Він приготував нам щось більше, ніж краса цього світу. Тому завжди цінуючи і дякуючи Богові за ті добра, які він дає у цьому світі, пам’ятаймо, що на нас чекає щось більше, то ж стараймось не зупиняти нашого погляду на тому, що маємо, будьмо свідомими, що головне нас чекає у Вічності. 

Лиш тоді, коли ми не будемо «приліплюватись» до вигод цього світу, коли ми не будемо перейматися проблемами і турботами цього світу, а будемо розуміти, що нас чекає щось більше, станемо свобідними від радостей цього світу. Так, як людина часто є готова понести різні подвиги, труди, щоби осягнути щось, готова понести всякі незручності, щоби осягнути собі земне щастя, ще більше потрібно нам прагнути осягнути спасення. Тож завжди пам’ятаймо що нам приготував Господь у Вічності, що нас чекає в майбутньому.

***
Мт.10,37–11,1:  «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене»

Ці слова можуть видаватися дуже різкими. Чи Господь заздрить нашій любові до когось, а тим більше до батьків? Звичайно, йдеться про щось інше – про те, що все, що ми маємо, дає нам Господь. 

Дуже важливо за нашими батьками, братами, сестрами, як також турботами і хрестами, побачити Господа. Саме Бог дав нам наших батьків. Кого б ми могли любити, якби Він нам не дав їх, кого б могли шанувати, цінувати, якби Господь не послав їх нам? Тому завжди пам’ятаймо, що вони від Бога. Інше нам важче прийняти – наші проблеми й труднощі. Водночас усе це, ці наші хрести, також мій особистий хрест мені дав Бог. 

Важливо побачити Бога за нашими батьками, друзями чи будь-якими іншими цінностями, скарбами; за тими чи іншими прикрощами, хрестами також варто побачити Господа. Так, як для приготування страв є спеції солодкі та гіркі, але одні й інші важливі, як для лікування хвороби є ліки солодкі та гіркі, але ті й інші потрібні, так само в нашому житті. Усе, що дає Господь, усе посилає нам зі своєї любові, для нашого освячення та спасення!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

пʼятниця, 21 вересня 2018 р.

21.09.2018р. Б. / Папа до балтійців: Свобода – це дар, який потрібно постійно оберігати (+VIDEO)

Згідно зі звичаєм, перед тим, як вирушити в чергову Апостольську подорож, Святіший Отець звернувся до приймаючих народів з відеопривітанням:

«Дорогі друзі, напередодні мого візиту до країн Балтії – Литви, Латвії та Естонії – прагну звернутися до всіх вас, що живете на цих землях, з щирими словами привітання. Хоч прибуваю як Пастир Католицької Церкви, бажаю обійняти всіх та поділитися посланням миру, доброї волі та надії на майбутнє», – цими словами Папа Франциск розпочинає своє відеопослання, оприлюднене напередодні його 25-ї Апостольської подорожі, яка розпочнеться 22 вересня.

Значення свободи

У контексті того, що його візит збігається із відзначенням 100-річчя відновлення незалежності цих країн, Святіший Отець зазначив, що він вшанує також «усіх тих, чия жертва в минулому вчинила можливими свободи сьогодення». «Як знаємо, – додав він, – свобода – це скарб, який потрібно постійно зберігати та передавати, як цінну спадщину, новим поколінням. В період пітьми, насильства й переслідування полум’я свободи не гасне, але надихає надію на майбутнє, в якому гідність, дана Богом кожній людині, буде пошанована, й усі ми почуваємося покликаними співпрацювати в будуванні справедливого й братерського суспільства».

Почуття солідарності та служіння

Зазначивши, що сьогодні більше, ніж будь-коли раніше, є необхідними «почуття солідарності та служіння спільному добру», Папа висловив сподівання, що його візит стане «джерелом заохочення для всіх людей доброї волі, що надихаючись найглибшими культурними та духовними цінностями, успадкованими з минулого», дбають про полегшення страждань потребуючих братів і сестер та про сприяння суспільній гармонії на кожному рівні.

«Знаю, – підсумував він, – що багато людей докладають інтенсивні зусилля для приготування мого візиту, дякую їм від щирого серця. Всіх вас запевняю у своїй духовній близькості в молитві й надсилаю своє благословення. Та прошу вас, будь ласка, молитися за мене. Нехай Бог благословить вас!».


четвер, 20 вересня 2018 р.

20.09.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Еф.4,14–19:  «Вони, очманівши, віддали себе непогамовній розпусті, щоб з ненавистю коїти всяку нечисть»

Який би ми не розглянули гріх, чи на яку б не подивились пристрасть, бачимо, що людина ніколи не вгамовується, чинячи їх. Кожен може побачити це зі свого життя, із власного досвіду. Пристрасть нас ніколи не насичує. Піддаючись одній пристрасті, людина залишається незадоволеною і переходить до іншої. Чинячи якийсь гріх, людина ніколи не є тим гріхом ощасливлена, і так постійно... 

Ніщо і ніхто не наситись нас – лише Господь. І кожен із нас має цей досвід, коли він досвідчив Бога, “наситився” Богом у молитві в таїнстві покаяння, у причасті Тіла і Крові. Це сповнює нас не тільки щастям та радістю, але дає повноту, коли нічого іншого не хочеться і нічого більшого ми не очікуємо. Нічим ми не наситимось, якщо не наситимось і не сповнимось Господом.

***
Мр.11,27-33:  «Якою владою чиниш таке?»

Нелегко бути чесним перед іншими людьми, але ще більше нелегко бути чесним перед самим собою. Чому ми не чесні самі зі собою? Бо не знаємо себе. Погляньмо реально: ми не здатні вказати наших плюсів, мінусів, наших слабкостей, наших сильних сторін, наших талантів, наших вад. 

Коли юдеї приходять до Ісуса Христа із запитанням, Він відповідає їм запитанням на запитання. Ставить перед ними особу Йоана Предтечі. Зрозуміло: якби вони прийняли Йоана Предтечу, то прийняти б й Ісуса Христа. 

У нашому житті так само: одне тягне за собою інше. Якщо будемо щирі й чесні в одному, то воно спонукає до щирості в іншому. Якщо ж ми фальшуємо зі собою в одному, то це накладає тінь і фальш на ціле наше життя. Учімося жити в правді з собою, тоді навчимося жити в правді з Богом, у правді зі світом і людьми. 

Живімо в правді, і правда визволить нас!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

середа, 19 вересня 2018 р.

19.09.2018р. Б. / Митрополит Володимир до священиків: «Парох має знати своїх парафіян»

«Сьогодні головним напрямком нашого служіння на парафіях повинно стати катехитичне та соціальне служіння нашим вірним. Я переконаний, що добрий парох має знати всіх своїх парафіян: чим вони живуть та що переживають», - такими словами звернувся сьогодні Митрополит Володимир Війтишин до священнослужителів Північно-Західного протопресвітеріату м. Івано-Франківська.

У вівторок, 18 вересня, в Архієпархіальному управлінні, що по вул. Василіянок, 64, продовжились зустрічі працівників курії Архієпархії з парафіяльними душпастирями. Цього разу на збори завітали всі 24 священики Північно-Західного протопресвітеріату м. Івано-Франківська, на чолі з митр. прот. Борисом Гобиром.

Після спільної молитви, до присутніх звернувся Владика Володимир. Він розповів про основні напрацювання Синоду Єпископів УГКЦ-2018, особливо наголошуючи на ключовому місцю катехизації в житті парафії.

«Усі наші зустрічі покликанні зробити нашу співпрацю – парафії та Архієпархіального управління ще тіснішою. Хочу, щоби ми завжди були готові почути одне одного», - розпочав Митрополит.

Він також розповів про цьогорічні табори для дітей «Веселі канікули з Богом» в урочищі Підлюте. Пригадуємо, що в них взяло участь 921 дитини, з них – 42 це діти з малозабезпечених сімей та інших пільгових категорій.

«Це наші діти, з наших парафій, тому мусимо ще краще працювати, щоб вже в наступному році ще більше дітей могли так гарно проводити час своїх канікул», - сказав Архієрей.

Після нього слово мав Судовий вікарій Архієпархії прот. Степан Балагура. Священнослужитель продовжив думку Митрополита, щодо важливості катехизації.

«Якщо ми не навчимося передавати віру нашим дітям, нашій молоді – можемо вважати нашу працю незадовільною», - вважає Судовий вікарій.

Окрім того, о. Степан зауважив, що головна мета цих зустрічей – дати можливість парафіяльним отцям мати безпосередній контакт з Владикою.

Після нього почергово також виступили о. Андрій Цікало, ЧНІ, який звернувся до присутніх з духовним словом, о. Олег Каськів – розповів про «Стратегію розвитку УГКЦ-2020», пригадавши отцям про розробку в місяцях листопад-грудень пасторального плану на 2019 р., спільно із Пастирським та Економічними радами на парафіях; о. Миколай Шиманський – про економічний стан Архієпархії та подальший план розвитку, о. Іван Стефурак – про співпрацю парафій з газетою «Нова Зоря» та с. Юліана Дзюбата, яка більш детально розповіла про катехитичне служіння в нашій Архієпархії, а також повідомила, що 22 вересня відбудеться святкування Дня катехита.

вівторок, 18 вересня 2018 р.

18.09.2018р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (10.09–16.09.2018)

У Львові-Брюховичах від 2 до 11 вересня 2018 року проходив черговий Синод Єпископів УГКЦ. Головна тема Синоду − «Боже Слово і катехизація». В Синоді брало участь 42 архиєреї з України та поселень, а саме з країн Центральної, Північної та Західної Європи, Пiвнiчної і Пiвденної Америки та Австралiї.11 вересня, в останній день синодальних засідань, владики затвердили Комунікат Синоду. Тоді до залу засідань було запрошено працівників секретаріату і тих, хто допомагав у його проведенні, щоб подякувати за сумлінне служіння.

Цими вихідними спільнота «Назарет» святкувала свій 14-й день народження. Подячну Божественну Літургію очолив о. Ігор Козанкевич, директор БФ «Карітас СДЄ УГКЦ», а співслужителями були отці, які є в комісії «За тверезість».  На Службі Божій були родичі молодих людей, які проходять реабілітацію у ЗРЦ «Назарет», працівники БФ «Карітас», миряни. Охочі мали можливість приступити до Таїнства Покаяння, яке відбувалося на подвір’ї церкви.

У Тернополі відбулося чергове засідання організаційного комітету щодо проведення Х Всеукраїнського військового паломництва до Зарваниці.  Засідання очолив заступник голови облдержадміністрації Юрій Юрик, Департамент військового капеланства на зустрічі презентував Олександр Мельник. Серед учасників заходу були також військові капелани Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.  Під час засідання обговорили основні питання організації паломництва, його програму та тематику.

З 13 по 16 вересня проходить Пленарна асамблея Конференції католицьких єпископів Європи (ССЕЕ), в якій беруть участь Президенти Єпископських Конференцій Європи, а також представники Апостольської столиці. УГКЦ на цьому заході представляє Отець і Глава Блаженніший Святослав.  Захід відбувається в м. Познань (Польща). Цього року представники із 45 країн Європейського континенту розважатимуть над темою «Європа: роль солідарності у вихованні сумління та формуванні суспільства». Протягом семи робочих сесій владики роздумуватимуть над тим, як оживити дух солідарності на Європейському континенті і що може запропонувати в цих намаганнях Католицька Церква.

Анонси:
19 вересня 2018 року видавництво “Свічадо” запрошує на  презентацію першої книги Блаженнішого Святослава Шевчука, Глави УГКЦ “Діялог лікує рани”. В рамках 25 Форуму видавців у Львові — 19 вересня о 14:00 год в актовому залі ЛНУ ім. І. Франка (вул. Університетська, 1) відбудеться презентація книги «Діялог лікує рани» з Блаженнішим Святославом Шевчуком, Главою УГКЦ за участю Миколи Княжицького.

20 вересня згромадження сестер св. Йосифа ОПДМ запрошує науковців до участі у конференції, що відбудеться у Львові  (Львівська духовна семінарія Святого Духа). Конференція проводиться з нагоди ювілейного року пам’яті (сторіччя від дня смерті) визначного священика Перемиської єпархії о. Кирила Селецького. В історію УГКЦ він увійшов як основоположник жіночих апостольських чернечих згромаджень, письменник, публіцист і активний громадський діяч.

У суботу, 22 вересня, в  Катехитичному центрі при Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового відбудеться день благословення сімей, які ще не мають дітей. Захід розпочнеться о 15:00 год. молебнем до Ісуса Христа, опісля відбудеться молитва "Над бездітним подружжям". В цей день буде можливість молитися та приступити до мощей св. Пантелеймона Цілителя.

22 вересняв Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у місті Києві відбудеться святкування Дня катехита та вручення канонічних місій. До участі запрошуються катехити та богопосвячені особи, які залучені до катехитичного служіння в Київській Архиєпархії УГКЦ.

Отці Василіяни Провінції Найсвятішого Спасителя запрошують усіх бажаючих узяти участь в XXIII Міжнародній прощі Вервиці до Монастиря Успіння Матері Божої в с. Погоня Тисменицького деканату Івано-Франківської архиєпархії, яка відбудеться 29-30 вересня 2018 р. Б.  Святу Літургію під час прощі очолить Блаженніший Святослав (Шевчук), Отець і Глава УГКЦ.

Відповідно до постанов Сімдесят дев’ятої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства (п. 7-8) в Київській Архиєпархії відбудуться З’їзди мирян Київської Архиєпархії.
  • 29 вересня 2018 р.Б., Житомир – З’їзд мирян Вінницького та Житомирського Протопресвітерств;
  • 6 жовтня 2018 р.Б., Київ (Львівська площа) – З’їзд мирян Київського, Білоцерківського, Вишгородського, Чернігівського Протопресвітерств;
  • 27 жовтня 2018 р.Б., Черкаси – З’їзд мирян Черкаського Протопресвітерства.
5-7 жовтня ПМВ ПРОВЕДЕ У РИМІ ІІ ФОРУМ МІГРАНТІВ УГКЦ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ, ПРИСВЯЧЕНИЙ МОЛОДІУ Форумі візьмуть участь українці (представники духовенства та миряни), які мешкають в Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Великій Британії, Польщі, Бельгії, Нідерландах, Греції, Естонії, Латвії, Молдові.

3-4 листопада у Києві відбудеться ІІІ з’їзд мирян УГКЦ, що пройде під гаслом «Покликання до святості сьогодні». У рамках з’їзду буде проведено форум «Відкриті двері УГКЦ».

4 листопада в рамках ІІІ Всеукраїнського З’їзду мирян УГКЦ відбудеться Форум «Відкриті двері УГКЦ». Місце проведення: м.Київ, Патріарший Собор Воскресіння ГНІХ, Міжнародний виставковий центр.

Пропонуємо до Вашої уваги:
ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ О.ОРЕСТА-РОМАНА САЛО «ПРАГНЕННЯ ВОЛІ».    СПОГАДИ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНА 2014-2016 РР.»

Джерело:  Воїни Христа Царя

понеділок, 17 вересня 2018 р.

17.09.2018р. Б. / Презентація книжки Любомира Гузара «Про гріхи і чесноти»

23 вересня 2018 року в рамках Форуму видавців у Львові відбудеться презентація книжки Блаженнішого Любомира Гузара «Про гріхи і чесноти». Це остання книга духовного лідера українців, яку він написав наприкінці свого земного буття.

Передмову до книги написав провідник кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.

Захід відбудеться в конференц-залі Культурно-мистецького центру «Львівський палац мистецтв» (вул. Коперника, 17). Початок презентації о 15:00.

З анотації: у легкій і доступній манері автор ділиться власним баченням рис, притаманних окремій особистості та суспільству загалом, вказує, як позбутися вад, а також як розвинути в собі те краще, дароване нам Богом, що є в кожному з нас. Книжку ілюстровано дитячими малюнками, відібраними конкурсним журі. Розрахована на людей різного віку – усіх, хто цікавиться питаннями морально-етичного плану, проблемами людських відносин, психологією особистості та соціальною психологією.

Презентація відбудеться за участю укладачів книжки, представників Української Греко-Католицької Церкви та дітей-художників, які створили ілюстрації.

Вхід вільний.

Книга «Про гріхи і чесноти» вийшла друком у вересні в харківському видавництві «Фоліо».

субота, 15 вересня 2018 р.

16.09.2018р. Б. / Глава УГКЦ на зустрічі з греко-католицькою громадою у Познані: «Інтеграція – так, асиміляція – ні»

Тих, хто зараз живе у Польщі, прошу: зберігайте свою тотожність, віру в Бога. Говоріть до своїх дітей українською мовою, щоб вона була для них материнською. Людина, коли забуває про своє релігійне та національне коріння, ніколи не зможе любити себе, другу людину, інший народ.

Про це 14 вересня 2018 року у Познані під час зустрічі з вірними УГКЦ просив патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Зустріч з Предстоятелем УГКЦ відбулася у храмі Покрова Пресвятої Богородиці Вроцлавсько-Гданської єпархії УГКЦ у перший день церковного року.

Учасниками зустрічі були владика Володимир (Ющак), Правлячий єпископ Вроцлавсько-Гданської єпархії, місцевий парох та декан о. Роман Кілик, діти, молодь, батьки і старші, яких гуртує церковна спільнота.

У своєму слові Блаженніший Святослав відзначив, що УГКЦ хоче з увагою слухати та служити і помагати тим, які вимушені були емігрувати до інших країн. «Церква хоче бути доброю мамою, яка збирає своїх дітей, розпорошених по різних закутках. У ній ви маєте право і можливість знайти розраду, підпору, силу і захист вашої гідності і вашого права. Гуртуйтеся довкола своєї Церкви», – закликав Блаженніший Святослав.

Предстоятель УГКЦ звернув увагу присутніх, що коли хтось інтегрується, то зберігає свою тотожність і передає те, що найцінніше має іншим. «А коли ж хтось губить себе, асимілюється, забуває мову й культуру, відходить від своєї Церкви та, можливо, навіть втрачає віру, то він нічого не зробить доброго ані для своєї Церкви, ані для свого народу і держави. Церква є одним із  засобів зв’язку, який пов’язує тих, хто в лоні наших парафій, наших спільнот, із рідною традицією та Батьківщиною», – пояснив Глава УГКЦ.

Далі відбувся діалог у формі питань – відповідей. Питання на кшталт: як бути нам далі, що чекає нас у найближчий час, чи єдність усіх християнських Церков можлива, – вразили присутніх і самого Предстоятеля УГКЦ своєю безпосередністю.

15.09.2018р. Б. / «Солідарність, є тою силою нашого народу, яка дозволила протистояти російській агресії», — Глава УГКЦ до єпископів Європи

З 13 по 16 вересня 2018 року у м. Познань, Польща, проходить щорічна Пленарна асамблея Ради католицьких єпископських конференцій Європи (ССЕЕ). Цього року центральна тема зустрічі: «Європа: роль солідарності у вихованні сумління та формуванні суспільства».

В зустрічі беруть участь очільники католицьких єпископатів усіх країн Європи, як також Туреччини, Кіпру, Ізраїлю, Казахстану. Україну представляють Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, Архиєпископ Мєчислав Мокшицький, Голова Конференції римо-католицьких єпископів України, та владика Мілан (Шашік), Правлячий єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії.

У своєму слові Блаженніший Святослав підкреслив, що солідарність, яка як потужна сила громадянського суспільства в Україні, виявилася у всій своїй красі під час Революції гідності як фундаментальна європейська риса нашого народу. «Солідарність, тобто здатність переживати страждання і потреби ближнього як свої особисті, об‘єднала людей різних Церков, релігій та національностей і позначила собою смерть пострадянського суспільства і народження політичної нації європейського типу, заснованої на повазі до гідності кожної людини і бажання будувати вільну і незалежну державу», — наголосив Глава УГКЦ.

Він зазначив, що солідарність, яка виявилася у добровольчому та волонтерському русі, є тою силою нашого суспільства, яка дозволила нашому народові протистояти російській агресії та ціною життя десятків тисяч героїв, захистити свою Батьківщину.

«Та сама солідарність, в умовах глибокої економічної кризи, зробила нас здатними дати руку допомоги близько двом мільйонам внутрішньо переміщених осіб та долати, спричинену війною, глибоку економічну та гуманітарну кризу, яку без перебільшення можна назвати найбільшою гуманітарною катастрофою у Європі після Другої світової війни», — сказав Предстоятель УГКЦ.

Блаженніший Святослав подякував європейським єпископам за солідарність з Україною у цей наш болючий історичний момент, за молитву, дипломатичну та економічну підтримку, за протиставлення московській пропаганді поширенням правдивої інформації про війну в Україні.

пʼятниця, 14 вересня 2018 р.

14.09.2018р. Б. / У Тернополі відбулася зустріч організаційного комітету Х Всеукраїнського військового паломництва

У Тернополі відбулося чергове засідання організаційного комітету щодо проведення Х Всеукраїнського військового паломництва до Зарваниці.

Засідання очолив заступник голови облдержадміністрації Юрій Юрик, Департамент військового капеланства на зустрічі презентував Олександр Мельник. Серед учасників заходу були також військові капелани Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

Під час засідання обговорили основні питання організації паломництва, його програму та тематику.

“Дякую Богу, якому служу!”, – тема цьогорічного паломництва військовослужбовців та їхніх родин до Зарваниці. Відбудеться ювілейна Всеукраїнська проща військових 22-23 вересня у Марійському духовному центрі.

Традиційно до Зарваниці з’їдуться бійці РУВ та Операції об’єднаних сил, ті, хто вже повернувся з фронту і ті, хто ще служить, військові контрактної служби, учасники бойових дій різних періодів, їхні родини, представники ветеранських громадських організацій, волонтери та усі, кого протягом кількох останніх років безпосередньо чи опосередковано торкнулася війна. Під час прощі в молитві проситимуть Божого захисту для бійців та миру для України.

«Паломництво військовослужбовців до Зарваниці за дев’ять попередніх років уже стало важливою складовою життя для військових та їхніх родин, а також можливістю духовно об’єднатися, поспілкуватися зі своїми побратимами та друзями. Кількість учасників прощі, які щороку з’їжджаються до Марійського духовного центру, лише свідчить про те, що такі заходи неодмінно потрібні. Цього року ми також очікуємо до 2,5 тисяч прочан, які приїдуть помолитися до святині. Тому запрошуємо до Зарваниці – помолитися за наших захисників та за мир в Україні», – зазначив Юрій Юрик.

За матеріалами www.oda.te.gov.ua

четвер, 13 вересня 2018 р.

13.09.2018р. Б. / У Київській архиєпархії відзначать День катехита

22 вересня 2018 року, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у місті Києві відбудеться святкування Дня катехита та вручення канонічних місій.

До участі запрошуються катехити та богопосвячені особи, які залучені до катехитичного служіння в Київській Архиєпархії УГКЦ.

Програма
 
11:00 – Божественна Літургія, вручення канонічних місій на 2018-2019 н.р.
12:30 – Спільна трапеза.
13:00 – Зустріч катехитів з головою Катехитичної комісії Київської Архиєпархії прот. Петром Жуком:
– Представлення та обговорення річного плану;
– Презентація молитовника шрифтом Брайля для осіб з вадами зору та методичного посібника «Що повинні знати батьки, діти яких готуються до першої сповіді».
14:00 – Зустріч на тему: «Активні методи катехизації школи святого Андрія» (п. Лілія Гнатюк)

Місце проведення: Патріарший собор Воскресіння Христового у м. Києві, вул. Микільсько-Слобідська, 5 (станція метро Лівобережна)

Джерело:      Прес-служба Київської архиєпархії УГКЦ

середа, 12 вересня 2018 р.

12.09.2018р. Б. / Архиєпископ Ігор Ісіченко представить львів’янам книжку спогадів «Ми просто йшли…»

19 вересня 2018 року о 15.00 у Львові, в палаці Потоцьких відбудеться презентація книжки спогадів Архиєпископа Ігоря Ісіченка «Ми просто йшли…».

Незвичайна історія життя автора розгортається в книжці в широкому контексті суспільного й церковного життя України кінця ХХ – початку ХХІ ст. Зворушливих деталей сповнена розповідь про дитинство і юність у слобожанському містечку Балаклія, навчання та викладацьку працю в Харківському університеті.

Описується філологічне середовище Харкова та Києва, в якому Архиєпископ Ігор формувався як літературознавець. Але зовнішні події лише відображають духовні пошуки автора, які привели його в середовище політичної опозиції, а потім у лідери мирянського руху УАПЦ. З волі Патріарха Мстислава автор прийняв архиєрейський сан, став найближчим сподвижником Патріарха Димитрія (Яреми), очолив 1993 р. Харківсько-Полтавську єпархію УАПЦ, а 1996 р. став керуючим справами Патріархії УАПЦ. Драматична історія зростання УАПЦ і перманентних криз у її середовищі, брутального втручання в церковне життя урядовців і політиків відображена в книжці з болем і щирістю.

Широке коло контактів Архиєпископа Ігоря дозволило йому залучити до оповіді постаті багатьох відомих особистостей. Сюжет сповнений не відомих загалові деталей церковного життя, переданих з погляду очевидця і учасника описуваних подій. Це робить книжку унікальним документом з новітньої церковної історії України. Опублікувало спогади харківське наукове видавництво «Акта»; передмову написав Єпископ Борис Ґудзяк.

Західне бюро «Живого ТБ» за матеріалами http://velychlviv.com

вівторок, 11 вересня 2018 р.

11.09.2018р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (3.09 – 9.09.2018)

Нагадуємо, що в  неділю, 2 вересня, в Архикатедральному Соборі Святого Юра у Львові розпочався Священний Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Священний Синод УГКЦ, центральною темою якого буде Боже Слово і катехизація,  відбуватиметься у Львові-Брюховичах потягом десяти днів і завершиться 12 вересня 2018 року.

А у понеділок, 3 вересня, Синод єпископів Української Греко-Католицької Церкви під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, розпочав своє перше робоче засідання. Перш за все Предстоятель урочисто відкрив роботу Синоду. І подякував усім, хто прибув «на цей особливий момент дихання на нашу Церкву і на наш народ Святого Духа». Потім Блаженніший Святослав пригадав членам Синоду, які відбулися зміни в нашій Церкві за останній рік .

У вівторок, 4 вересня, в Митрополичих Палатах на Святоюрській Горі (м. Львів, пл. Св. Юра, 5) відбулася зустріч монашества Львівської Архиєпархії.  Очолив зустріч Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії єрм. Юстин Бойко.   Метою зустрічі було обговорення питань можливої співпраці між монашими згромадженнями та Чинами і церковними структурами Львівської Архиєпархії УГКЦ. Відтак на закритій частині зустрічі присутні обговорили актуальні проблеми розвитку богопосвяченого життя у нашій Церкві.

У середу, 5 вересня, в рамках Синоду Єпископів УГКЦ, владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, представив підсумки звітів за минулий рік комісій та відділів патріаршого рівня. На його думку, Синод несе відповідальність за всю Церкву. Тому ми звертаємо увагу на один з важливих критеріїв оцінки діяльності комісій і відділів патріаршого рівня: їхній вплив і поміч для наших єпархій та екзархатів поза межами України», — сказав наприкінці владика Богдан.

У четвер, 6 вересня, під час презентації факсимільного видання Пересопницького Євангелія в рамках Синоду Єпископів УГКЦ, Блаженніший Святослав наголосив: Пересопницьке Євангеліє є четвертим символом української державності, на якому українські президенти складають присягу на вірність українському народові. Коли Україна переживає рік Божого Слова, то ця подія показує нам, що ми є Церквою Володимирового Хрещення. Не просто спадкоємницею, а правонаступницею Київського християнства. Презентацію проводили Ігор Шпак, Алла Істоміна та Андрій Гайдамаха (представник Світового конгресу українців), які у свою чергу подарували Блаженнішому Святославу видання «Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення».

Владики Синоду Єпископів УГКЦ відвідали Перемишльсько-Варшавську архиєпархію, щоб урочистою Архиєрейською Літургією відсвяткувати в Перемишлі 325-ту річницю відновлення єдності Перемишльської єпархії з Римською Апостольською столицею. Такий приїзд понад сорока єпископів УГКЦ з усього світу до Перемишля відбувся вперше в історії. Митрополит Перемишльсько-Варшавський Євген (Попович) привітав у своїй єпархії усіх членів Синоду нашої Церкви, а також архиєпископа Сальваторе Пенакіо, Апостольського нунція в Польщі, та єпископів Польської Єпископської Конференції.

Анонси:
З 14 до 24 вересня у Львові будуть виставлені до почитання мощі святого Антонія Падуанського. Паломництво очолять два ченці-францисканці – Евдженіо Каніл та Даніель Фечета, які привезуть святиню з італійської Базиліки святого Антонія. Мощі прибудуть на прохання та за благословенням Митрополита Львівського Ігоря (Возьняка).

16 вересня,  у неділю, має відбутися Молодіжний фестиваль “Вітер На-Дії” — один із найбільших християнських фестивалів України. Вже вчетверте “Вітер На-Дії” збере активну молодь з різних куточків України. Локація події — новаторський архітектурний ансамбль Центру Шептицького (одного з найбільших навчальних корпусів УКУ) та Храм Святої Софії — Премудрості Божої, де розміститься п’ять різнопланових майданчиків: інтелектуальний, театрально-мистецький, духовний, творчий та спортивний.

19 вересня 2018 року видавництво “Свічадо” запрошує на  презентацію першої книги Блаженнішого Святослава Шевчука, Глави УГКЦ “Діялог лікує рани”. В рамках 25 Форуму видавців у Львові — 19 вересня о 14:00 год в актовому залі ЛНУ ім. І. Франка (вул. Університетська, 1) відбудеться презентація книги «Діялог лікує рани» з Блаженнішим Святославом Шевчуком, Главою УГКЦ за участю Миколи Княжицького.

20 вересня згромадження сестер св. Йосифа ОПДМ запрошує науковців до участі у конференції, що відбудеться у Львові  (Львівська духовна семінарія Святого Духа). Конференція проводиться з нагоди ювілейного року пам’яті (сторіччя від дня смерті) визначного священика Перемиської єпархії о. Кирила Селецького. В історію УГКЦ він увійшов як основоположник жіночих апостольських чернечих згромаджень, письменник, публіцист і активний громадський діяч.

Отці Василіяни Провінції Найсвятішого Спасителя запрошують усіх бажаючих узяти участь в XXIII Міжнародній прощі Вервиці до Монастиря Успіння Матері Божої в с. Погоня Тисменицького деканату Івано-Франківської архиєпархії, яка відбудеться 29-30 вересня 2018 р. Б.  Святу Літургію під час прощі очолить Блаженніший Святослав (Шевчук), Отець і Глава УГКЦ.

Відповідно до постанов Сімдесят дев’ятої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства (п. 7-8) в Київській Архиєпархії відбудуться З’їзди мирян Київської Архиєпархії.
  • 29 вересня 2018 р.Б., Житомир – З’їзд мирян Вінницького та Житомирського Протопресвітерств;
  • 6 жовтня 2018 р.Б., Київ (Львівська площа) – З’їзд мирян Київського, Білоцерківського, Вишгородського, Чернігівського Протопресвітерств;
  • 27 жовтня 2018 р.Б., Черкаси – З’їзд мирян Черкаського Протопресвітерства.
3-4 листопада у Києві відбудеться ІІІ з’їзд мирян УГКЦ, що пройде під гаслом «Покликання до святості сьогодні». У рамках з’їзду буде проведено форум «Відкриті двері УГКЦ».

Пропонуємо до Вашої уваги:
У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ПРОПОНУЮТЬ ВІДЗНАЧИТИ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ 150-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ОТЦЯ КЛИМЕНТІЯ ШЕПТИЦЬКОГО

Джерело:  Воїни Христа Царя

пʼятниця, 7 вересня 2018 р.

07.09.2018р. Б. / Томос для України: погляд з боку УГКЦ

Уже кілька місяців уся Україна живе на морально-емоційному піднесенні, очікуючи на оголошену Президентом України П. Порошенком можливу автокефалію й об’єднання українських православних Церков. Дещо відсторонену позицію в цій вельми шумній кампанії сподівань і жадань займає УГКЦ.

Щоб з’ясувати позицію і погляди греко-католиків на останні процеси в православ’ї, ми запросили до розмови отця Івана Гаваня, викладача Дрогобицької Духовної семінарії, богослова, протоієрея, колишнього багаторічного головного редактора журналу «Богословія».

Отже, отче, чи справді така жадана в Україні автокефалія відчутно зможе зміцнити нашу державу?

Спочатку в цій темі вартує здійснити невеличкий екскурс в історію. З боку української влади перша ініціатива до автокефалії була ще на зорі нашої незалежності, за президентства Л. Кравчука, який підтримав відцентрові зусилля митрополита Філарета щодо виходу із Російської Православної Церкви і створення УПЦ Київського Патріархату.

Другий етап автокефалізації почався після «Помаранчевої революції» за президентства В. Ющенка, коли до України у 2008 р. приїжджав Патріарх Варфоломей. За  неофіційною інформацією, уже тоді він мав томос про автокефалію Церкви в Україні, однак не проголосив його через незгуртованість православних конфесій і намагання патріарха Філарета здобути собі особливі преференції. Інакше кажучи, як і все в затіях В. Ющенка, і цей план виявився погано підготовленим і незавершеним.

І тепер настав 3-й етап автокефалізації українського православ’я, коли 9-го квітня 2018 р. Президент П. Порошенко провів кількагодинні переговори у Фанарі (Стамбул) з Патріархом Варфоломеєм і відразу проголосив про можливий томос на автокефалію. Патріарх заявив, що і хоче, і може проголосити автокефалію для Православної Церкви в Україні. До цього процесу активно підключилася і Верховна Рада, і єпископати УПК КП та УАПЦ. Знову ж таки за неофіційною інформацією, є десять підписів від єпископів УПЦ МП на підтримку томосу й автокефалії.

Реакція суспільства на ці процеси є різною попри зверхню медійну радість. І нижче поясню чому.

Усі ці зусилля православних і просто патріотів України мотивовані одною ідеєю: «Єдина держава – єдина церква!»  Ця теза відповідає східнохристиянській традиції у світлі богословсько-еклезіологічної теорії про симфонію (співзвучання) Церкви і держави. У нинішніх умовах війни ця ідея особливо посилилася через електризацію національно-політичних настроїв та мотивацій. УПЦ МП почала виглядати просто анахронізмом, «інородним тілом» в українській нації і державі. Тож реакцією на військову агресію Росії стало бажання утвердити свою українську автокефалію як запоруку духовного, тобто поглибленішого, відокремлення від Росії. Це природна і потрібна реакція, бо ж зрозуміло, що автокефалія зміцнюватиме державу.

Проте цей процес несе в собі значущі виклики і, навіть, загрози. Один з них – це поглиблення в майбутньому розколу і відчуження між православними Церквами і всередині православних вірян, адже УПЦ МП зберігатиме ще довго свої позиції і масштаби впливу. Почнуться конфлікти на персональному рівні, у протистояннях окремих громад і парафій, у питаннях власності тощо. Адже єпископи – не якісь волонтери, що стануть трудитися Христа ради.

Тому зараз важливо пізнати мотиви, які стимулюють світську владу посилювати автокефальні процеси. Як це не прикро, але тут явно проглядає кон’юнктурно-політичний інтерес президентської влади сподобатися виборцеві напередодні майбутніх президентських виборів у березні 2019 р. У чомусь ця форсована боротьба за автокефалію нагадує попередню боротьбу вищої влади за безвіз: ті самі пафосні заяви, та сама тональність «спасіння» від можливого успішного результату, той самий популізм в риториці.

Тобто сучасному процесові автокефалізації Церкви явно бракує духовної глибини, моральної злагоди в суспільстві, чистоти і християнського світла при реалізації конфесійних стратегій перебудови православного соціуму в Україні. Є доволі прагматичне і навіть цинічне бажання політичних верховодів використати у своїх цілях настрої і бажання вірян. Парадоксом ситуації є те, що ідея томосу й автокефалії дуже популярна в греко-католицькій Галичині, бо тут більше грають патріотичні почуття галичан, які є традиційно сильними. Однак перевага політичного над духовно-конфесійним не завжди буває благодатною.

Зараз очевидно, що для загалу поняття «автокефалія» накладається на поняття «помісність» Церкви. Як тут провести розмежувальну лінію?

Помісність означає, що єдина, соборна (католицька) Церква існує у всій повноті там, де живе Божий народ і проповідується Євангеліє. Помісні Церкви – це явище євангелізації. Помісна Церква формується у народі, входить у його культуру і преображує її (наповнює християнською духовністю, етикою і світоуявленнями). Це католицька (соборна) Церква у конкретному місці, на певній етнічній і географічній території.

У І тисячолітті по Р.Х. помісні Церкви творилися в єдиному середовищі Римської (згодом – Візантійської) імперії. Тому знаками їхньої єдності були служіння Римського єпископа і особа Візантійського імператора. Після розколу 1056 р. і занепаду Візантії (ХІV ст.) і початку творення національних держав, побудованих на етнічному принципі (Болгарське, Сербське, Московське царства як головні) почався процес переходу ідеї помісності в ідею автокефалії (посилення державного суверенітету, національне зміцнення суспільств). Таким чином тема помісності отримала значення автокефалії (самоуправи).   

Термін «автокефалія» містить у собі конфесійно-полемічне значення: через претензію Римського єпископа на головну роль у Католицькій Церкві національні Церкви почали підкреслювати власне самодостатнє ієрархічне управління, віддаляючи насамперед Римського, а згодом і  Константинопольського єпископа.

Отже, у І тис. помісність не суперечила єдності Християнської Церкви, а, навпаки, являла її багатогранність, поліфонію. У ІІ тис. поняття помісності набуло значення автокефалії, що зменшило ідею помісності, бо не так повно виражається єдність Христової Церкви. Служіння ж єдності Церкви, носієм якого був Римський єпископ – папа Римський, штучно і не адекватно перенесли на Константинопольського патріарха, назвавши його «Вселенським». Грецькою «Вселенський» звучить як «екуменічний», буквально – «імперський». Виходить парадоксально: християнської імперії давно нема, а титул «імперський» залишається по сьогодні…

Яке місце займає УГКЦ в сучасних церковних процесах України?

Греко-Католицька Церква – це помісна церква в апостольському розумінні цього поняття, пряма спадкоємиця Києво-Галицької митрополії Володимирового Хрещення.

Помісна Києво-Галицька митрополія за своєю долею ніколи не була автокефальною, хоча, на жаль, сучасні історики Церкви і церковні діячі, єрархи зловживають поняттям автокефалії і виводять її з часів Ярослава Мудрого (ХІ ст.). А якщо Церква не була автокефальною, то й не була православною в конфесійному розумінні цього слова. Після Берестейської Унії у 1620 р. створилася (великою мірою завдяки військовій силі козаків гетьмана П. Сагайдачного) конфесійно православна Церква на основі паралельної єрархії.

Приймаючи Унію, єрархи Києво-Галицької митрополії залишилися вірними принципові помісності І тис., суть якого вбачали в сопричасності з Римським єпископом. Однак на той час ця помісність виявилася дещо ущербною, неповною через монархічний світогляд, який панував у Римській Церкві (ідея сильного й абсолютного правителя), тому це явище закономірно отримало назву «уніятизму» (приєднання, підпорядкування).

Починаючи від доби митрополита А.Шептицького, УГКЦ повертається до ідеї своєї помісності і поглиблення її. Й.Сліпий проголошує себе Патріархом, а Блаженнійший Любомир Гузар – курс на досягнення Патріархату. Важливий крок – відродження синодальності в УГКЦ, тобто самоуправління через синод єпископів.

Тепер ви можете зрозуміти реакцію УГКЦ на процеси автокефалізації в Україні: це справа братів по Києво-Галицькій спадщині, яка не має прямого стосунку до УГКЦ.

Що цікаво, сам процес до автокефалії не обійшовся без умовних «уніятів». Так, першим, хто критично оцінив прагнення автокефалії в Україні був митрополит РПЦ, права рука Патріарха Кирила, Іларіон Алфєєв, який заявив, що «весь цей процес – це інтрига уніятів». Бо, мовляв, Верховна Рада України «наполовину складається з уніятів», а вони всі сплять і мріють «відірвати православну Україну від її сестри Росії, аби привести до Риму».

«Нашу верховну владу, на жаль, ще лякає і український націоналізм, і західне християнство, попри всю її популістську прозахідну політичну риторику»

І в середовищі українських православних звучить тема «уніятів»: мовляв, автокефалія допоможе зупинити агресивний розвиток уніятства в Україні (такою є й логіка Патріарха Варфоломея). В іншому випадку маємо обмовку за Фройдом: таке сприйняття УГКЦ, чисто світське сприйняття, продемонстрував Президент П.Порошенко, коли обмовився, що українські християни обійдуться і без Москви, і без Ватикану. Це подібно до його знаменитої обмовки про «цинічних бандер»… Тобто нашу верховну владу, на жаль, ще лякає і український націоналізм, і західне християнство, попри всю її популістську прозахідну політичну риторику.

А нинішній церковний поліфонізм, співіснування різних християнських традицій і конфесій не сприяє більше духовній і громадянській суверенності українського суспільства? 

Поліфонізм Церков був даром Божим для України від часу її незалежності. На перший погляд, саме єдність християн нібито однозначно сприяє зміцненню держави і нації. Насправді ж поліфонізм оберігає українство від відвічних спокус світської влади використовувати Церкву в своїх інтересах (як це багато разів було в усіх православних країнах; найяскравіший приклад – Московія). Автокефалія може бути вигідною для нашої державної бюрократії – дуже захланної, клептократичної, відірваної від національних традицій, безвідповідальної, - оскільки дасть їй можливість освячувати свої дії і безконтрольну владу над суспільством ідеями й теоріями про «сакральність» українського вибору.

З’являться умови, коли навіть дуже чесні єрархи змушені будуть мовчати на гріхи влади, управлінської бюрократії, бо та захищає нібито як святість привілейовану автокефалію. Своєю чергою, державні мужі будуть всіляко підтримувати клерикальні впливи «обраної Церкви», щоб сподобатися їй і отримати від неї абсолютну підтримку. Таке собі: «Своя своїх познаша…».

Зрештою, хто буде носієм новітньої Церкви: стара єпископська гвардія «московського гарту», з її примітивною освітою і малодуховним життям? Це пряма дискредитація традицій Церкви та паралельний потужний невидимий імпульс для протестантських рухів, які використають умови «одержавлення» Церкви для розгортання своєї пропаганди щодо збереження «суверенності особи перед царством Кесаря».

Разом з тим ідея автокефалії має велику позитивну інтенцію: здобуття канонічності. Це виб’є ґрунт під критикою з боку РПЦ, яка зробила з цього головний аргумент для свого наступу на Україну. Неканонічність – це безблагодатність в діях Церкви, неможливість спасіння і життя вічного. Тому прагнення автокефалії є природним і закономірним.

Водночас ми маємо пам’ятати, що цей процес не вартує форсувати через складну структуру і стан нашого суспільства та й Церкви. Ні народ, ні політичне керівництво держави, ні єрархи не дозріли до автокефалії. Усі вони є носіями т.зв. «уніятського» мислення, себто очікування, що ззовні хтось дасть поштовх, прийде благодатний вплив. Це подібно до наших уніоністських стремлінь щодо ЄС: ми воліємо не перебудовуватися, не зростати, не зміцнюватися самі, внутрішньо, а лише чекаємо, що ззовні отримаємо все, без наших зусиль.

Гадаю, атмосфера міжцерковних стосунків в Україні буде найсприятливішою, найпліднішою тоді, коли вдасться реалізувати відомий принцип: «Різні, але рівні!» Ми всі єдині у спадщині Києво-Галицького християнства.

Олег Баган, Науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова, спеціально для «Вголосу»